5.Культура стародавнього риму.

Головними богами етрусків були Гінія, Уні та Менрва. У Греції їм відповідали Зевс, Гера, Афіна, у Римі - Юпітер, Юнона, Мінерва. Це уявлення про трійцю богів етруски перенесли й на архітектуру. Тому багато їх храмів мають інтер'єр, розділений на три частини. Архітектура етрусків близька до грецької, але етруски використо­вували дерево й сиру глину. Жоден з етруських храмів (окрім фун­даментів) не зберігся до нашого часу.

Про життя етрусків можна довідатися з розписів гробниць. Їх стіни прикрашають картини зі сценами заупокійного культу, зображеннями полювань, бенкетів, змагань, битв, сюжетами з міфології. З них ми дізнаємося про деталі етруського побуту: одяг, меблі, начин­ня, музичні інструменти (розписи гробниці "Бенкетуючих" початку V ст. до н.е., м.Тарквінія).

В етрусків рано розвинулася скульптура. Найдавнішими її зраз­ками є теракотові похоронні урни - канопи для попелу померлих. Во­ни мають віка (кришки) із зображеннями фігури або погруддя небіж­чика. Такого ж типу напівфігури прикрашають віка саркофагів. Майс­три показують померлих, ніби живих. Їх очі широко відкриті, на об­личчях радісна посмішка. Вони наче забули, що їх ложе - це смертний одр. Такими ж радісними були боги етрусків. До нашого часу дійшло кілька скульптур богів, знайдених у святилищі м.Веї.

Етруски створили й емблему Риму - статую вовчиці, яка, за легендою, вигодувала засновників міста Ромула й Рема. Фігуру вов­чиці відлито з бронзи.

Достовірні відомості про давньоримську культуру маємо, лише починаючи з III ст. до н.е.

Римляни, як і більшість давніх народів, були політеїстами. У них було багато богів: Юпітер - бог грому та блискавки, Юнона -богиня шлюбу, Мінерва - богиня мудрості. Плутон - бог підземного царства, Нептун - бог морів, Веста - богиня священного вогню, Янус - бог початку і кінця та ін. Але римська релігія, а відтак і ху­дожня фантазія були більш прозаїчними і раціональними, ніж у гре­ків. Римляни були тверезими практиками.

Уже в архітектурі Стародавнього Риму відбився утилітаризм мислення його громадян. Римляни будують дороги, міцні стіни, мо­сти, водопроводи-акведуки. Найдавнішою вимощеною каменем до­рогою є так званий Аппіїв шлях (будівництво його у 312 р. до н.е. розпочав Аппій Клавдій). Розбудовуються міста. Римляни почали використовувати у будівництві новий матеріал - бетон. Це відкри­вало нові конструктивні можливості при зведенні велетенських спо­руд. Ще за часів республіки забудовується римський Форум - цент­ральний міський майдан. Тут розташовується храм Юпітера, Юнони і Мінерви, Табуларій - державний архів. Курія - місце для засідань сенату та інші громадські будови, тут же встановлювалися почесні статуї видатних римських громадян, військові трофеї полководців.

Одне з найбільш вагомих досягнень римського мистецтва -скульптурний портрет.

В 11-1 ст. до н.е. виникає римська наукова і художня літерату­ра. На її розвиток значний вплив мало знайомство римлян з досяг­неннями еллінської цивілізації, що розпочалося ще до завоювань. Після завоювання Римом Греції почалося тісне знайомство з грець­кою культурою, яку римляни взяли за взірець. Грецька мова стає звичною у вищому світі.

Видатними вченими республіканського Риму 1 ст. до н.е. були енциклопедист Марк Теренцій Варрон (залишив не менше 500 книг з різних галузей знань, зокрема 9-томну енциклопедію) і Тит Лукре-цій Кар. Останній написав славнозвісну поему "Про природу речей", де з рідкісним поєднанням поетичного хисту і філософського уза­гальнення виклав атомістичну теорію грецьких філософів Демокріта та Емпедокла на етичних засадах філософії Епікура.

Вагомий внесок у розвиток римської культури цього періоду зробив оратор, філософ-платонік і талановитий письменник Марк Туллій Ціцерон, який був видатним політичним і громадським дія­чем кінця республіканського й початку імперского відрізків історії Давнього Риму. Він створив чимало трактатів, присвячених різним га­лузям знань: "Про природу богів", "Про обов'язок", "Про закон", "Парадокси", "Академіки" та ін.

За наказами римських імператорів будуються грандіозні архі­тектурні споруди. За часів Октавіана на Марсовому полі у Римі було поставлено Вівтар миру (19-9 рр. до н.е.), прикрашений ре­льєфами із зображеннями жертвоприношень богині Миру. При імпе­раторах Веспассіані та Титі у 75-82 рр. н.е. був збудований величезний амфітеатр для гладіаторських боїв - Колізей (від латинського "колоссеум" - колосальний). В основу його покладено еліпс завдов­жки 188 м і завширшки 156 м. Висота триярусної стіни - 50 м. Од­ночасно на арені Колізею могли змагатися 3000 пар гладіаторів. На честь перемог імператорів споруджувалися особливі тріумфальні арки, такі як арка Тіта, поставлена у 81 р. н.е. на честь перемоги цьо­го імператора над Іудеєю. Цікавою спорудою давньоримської архі­тектури є "храм усіх богів" - Пантеон, збудований у 118-125 рр. за наказом імператора Адріана. З часом у містах імперії зводяться чис­ленні двійники римських споруд — місцеві колізеї, амфітеатри і теат-ри, здійснюється будівництво кількаповерхових палаців.

У цирках вла­штовувалися криваві гладіаторські бої, цькування хижаками ворожих полонеників та перших християн.

Подальший розвиток отримує скульптура. Створюється багато зображень імператорів та членів їх сімей. Римські імператори схожі на олімпійських богів. Відомими є численні статуї Октавіана Августа. Це величні до помпезності й дещо алегоризовані композиції, що

зображують імператора то у позі оратора, то у вигляді Юпітера. Ім­ператор Коммод наказав зобразити себе у вигляді Геркулеса (Герак-ла), у левовій шкірі і з яблуками Гесперид у руці. Скульптори намагали­ся відтворити і багатьох сучасників володарів, особливо - наближених до імператорів осіб. Так, в епоху Адріана (II ст.) створюється багато скульптурних зображень Антиноя - юнака з малоазійської Віфінії, який вразив імператора своєю красою і став його улюбленцем. Разом з тим продовжувався розвиток реалістичного скульптурного портрета.

За часів імперії створюється класична римська література. У пе­ріод правління Октавіана Августа римський багатій Меценат створює гурток, до якого входили поети Вергілій, Горацій, історик Тит Лівій. Давньоримські поети "золотого віку Августа" як і їх попередники орієн­тувалися на класичні та елліністичні грецькі зразки, але у підсумку їх творчість становить собою глибоко оригінальне явище. Найвизначні­шим твором Вергілія є епічна поема "Енеїда", яка мала стати продов­женням гомерівських "Іліади" та "Одісеї". У ній розповідається про мандри троянця Енея, який став предком засновників Риму.

У літературі уславилися сатирики Ювенал і Петроній, байкар федр. Серед грецькомовних сатириків яскравим талантом і саркастич­ною манерою письма виділявся Лукіан Самосатський, якого дослідни­ки прозвали "Вольтером античності".

У добу Римської імперії вперше виникають риторичні публічні школи, викладачі яких отримували жалування з імперської казни. Поступово складалася система освіти з викладом так званих;

"вільних" мистецтв або наук, тобто теоретичних дисциплін, оволо­діння якими не пов'язане з фізичною працею, що вважалася негід­ною благородної людини. Філософські школи, які в основному роз­вивали давньогрецькі традиції, також продовжували функціонувати і розвиватися. Найвпливовішими в 1-ІІІ ст. були школи стоїків, епі­курейців, скептиків та неопіфагорейців.

6.Культура Середньовіччя.

7.Архітектура і скульптура середньовіччя.

Архітектура середньовіччя. Романський стиль

В ХІ-XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які змінювали один одного, —романський і готичний. Перший — романський — панував в ХІ-ХІІ ст., другий — готичний — у XII-XV ст. Найбільш яскраво вони проявилися в архітектурі замків і церков.

Романський замок, помешкання та оборонна споруда феодала, відзначався масивністю форм, які надавали йому особливої монументальності, а навколишні фортечні мури посилювали це враження. Весь архітектурний вигляд замку нагадував про могутність його володаря. Романський собор, якому були притаманні ті самі риси, мав утілювати ідею величі й могутності церкви. За основу романського собору став план римської громадської (світської) будівлі — базиліки.

З перших кроків романської архітектури постало питання кам'яного перекриття будівлі. Це технічно складне завдання було вирішено зведенням напівциркулярного склепіння, в будівництві якого майстри романського стилю досягай вражаючої майстерності.

Прикладом романської будівлі може служити Вормський собор (Німеччина) з масивним кам'яним склепінням, підпертим такими ж стінами. Невеликі, схожі на бійниці, вікна, пробиті в товстих стінах, горизонтальний поділ стін напівциркулярними арками лише підкреслюють грандіозність і сувору монументальність споруди. Похмуру велич архітектури посилює скульптура, яка лише умовно передає риси людини.

Ґотична архітектура і скульптура

У XII-XV ст. в Західній Європі бурхливо зростали і розвивалися міста. Розквітав і новий архітектурний стиль, який згодом назвали готичним, а тоді він називався новою французькою манерою. У XII—XIII ст. у Франції провадилося таке бурхливе будівництво, що, за підрахунками вчених, на спорудження храмів було витрачено більше каменю, ніж у Стародавньому Єгипті. Серед будівель, споруджених у той час, і сьогодні вражають уяву собори в Реймсі та Ам'єні, Лані та Бове, Шартрі та Парижі. Фундаменти цих будівель закладалися на глибину до 10 метрів, а їхні вежі підносилися на висоту 40-поверхового будинку. Ці величні собори мали вмістити майже всіх мешканців міста того часу. Так, Ам'єнський собор вміщував до 10 000 вірян.

Найважливішими ознаками нового стилю були тонкі стіни, висока стрімка аркова стеля, великі вікна, прикрашені кольоровими вітражами.

Усього цього можна було досягти лише завдяки новій системі і техніці будівництва. Конструкція спиралася на несучий каркас, споруджений поза стінами собору. Це дозволило будівельникам споруджувати собори небаченої висоти з тонкими стінами і великими стрімчастими вікнами. Вертикалізація будівництва стала важливою особливістю готичного стилю.

Поява великих вікон дала поштовх до розквіту вітражів. У XIII ст. вони поширилися по всій Європі. Вітражі — це мозаїка з кольорового скла, яка за допомогою зв'язок (у середні віки використовували свинець) з'єднувалася в якусь композицію. Вітражі в католицьких храмах відтворювали біблійні сюжети і замінили розписи. Справжнім дивом залишаються вітражі собору Шартра. 173 вітражі площею 2000 кв. м, виготовлені у ХІІ-ХШ ст., яскраве цьому підтвердження.

Ще одним важливим елементом Готичного стилю є скульптура, яка ніби сповнює споруду рухом. У готичному храмі скульптура відігравала роль, з одного боку, архітектурної прикраси, а з іншого — енциклопедії знань та уявлень про світ середньовічної людини. Поряд зі скульптурами святих, ангелів, Ісуса Христа, Діви Марії, демонів з'явилися скульптури звичайних людей. Окрім того, усі скульптури набули людських рис і характеру. Так у надрах готичного стилю зародилися паростки зацікавлення людиною і світом, в якому вона живе. Цей нюанс розвивався вже за наступної епохи — Відродження.