Тема 28 (продовження)

Гальмівні та динамічні якості автомобіля. Повний зупинний шлях автомобіля,його складові.

Гальмові властивості автомобіля характеризуються максимальним уповільненням,зупинним і гальмовим шляхом.

Розглянемо процес гальмування з урахуванням психофізіологічних можливостей водія і технічного стану гальмової системи автомобіля.

Побачивши перешкоду,водій оцінює дорожні умови,приймає рішення про гальмування і переносить ногу на педаль гальмування і переносить ногу на гальмову педаль. Після натискання на гальмову педаль гальмування відразу не відбувається – потрібен час для спрацювання гальмового приводу. Тривалість спрацювання гальмового приводу залежить від типу останнього: пневматичний спрацьовую через 0,5-0,7 сек, гідравлічний – через 0,1-0,3 сек. За час реакції водія і час спрацювання приводу гальма автомобіль рухається без зниження швидкості. Потім за певний проміжок часу відбувається зростання уповільнення при гальмуванні до повного гальмування. Час зростання уповільнення при гальмуванні для пневматичного приводу - не більше як 1сек,для гідравлічного – 0,15-0,20сек. Цей показник знаходиться у прямо пропорційній залежності від маси автомобіля і стану дорожнього покриття. Тому:

З упинний шлях – це відстань,яку проїжджає автомобіль з моменту виявлення водієм небезпеки до остаточної зупинки.

А - водій виявив небезпеку; В - водій натискує на гальмову педаль; C – початок ефективного гальмування; D – зупинка автомобіля; S₁ – шлях,який проходить автомобіль за час реакції водія; S₂ – шлях,який проходить автомобіль за час спрацювання гальм; S₃ – шлях ефективного гальмування; S₄ – гальмовий шлях; S_зуп – повний зупинний шлях. Цей шлях розраховується за формулою:

Де - зупинний шлях; - швидкість руху автомобіля, ; - час реакції водія; - час спрацювання гальмового приладу,сек; - коефіцієнт ефективності гальмування; - коефіцієнт зчеплення шин з дорогою ; - нахил дороги(спуск,підйом),виражений у десятинній системі(5%=0,05);

Лекція 28(продовження)

Маневреність,керованість,стійкість автомобіля. Види стійкості. Явище гідроковзання.

Маневреність автомобіля – це закладені в його конструкцію можливості змінювати напрям руху. Маневреність характеризується здатністю рухатися на обмежених майданчиках і в проїздах заданих розмірів і форми.

Маневрена здатність автомобіля виконувати найбільш круті повороти оцінюється найменшим радіусом повороту по колії зовнішнього переднього колеса.

Керованість автомобіля – це його здатність забезпечувати рух у заданому напрямі.

Поворотність автомобіля - це його здатність змінювати напрям руху. На керованість автомобіля впливають конструкція і технічний стан шин та підвіски. Радіальні покришки більш піддатливі в боковому напрямі. Зменшення тиску в одній із шин збільшує її відведення і опір коченню. Автомобіль у цьому випадку постійно відхиляється у бік шини з меншим тиском. Збільшені зазори в деталях рульового приводу зумовлюють виникнення довільних коливань передніх коліс. Причиною коливань автомобіля і позбавлення водія зворотного зв’язку може бути також надмірне затягування підшипників і робочої пари рульового механізму.

Під стійкістю автомобіля розуміють його властивості протистояти зносу ,ковзанню,перекиданню. Розрізняють стійкість поздовжню і поперечну прямолінійного або криволінійного руху.

Повздовжня стійкість означає спроможність автомобіля протистояти його перекиданню навколо передньої і задньої осі. Порушення поздовжньої стійкості автомобіля може виникнути під час руху на підйомі або схилі,при різкому розгоні або гальмуванні,зміщенні вантажу на одну з осей, потраплянні коліс у вибоїни та під поздовжніх сил за великої швидкості. Перекидання автомобіля відносно передньої осі трапляється рідко.

Поперечна стійкість автомобіля – це його здатність рухатися без перекидання відносно правих або лівих коліс і за відсутності бокового ковзання.

Під час руху по прямій поздовжня і поперечна стійкість автомобіля забезпечується за умови, що лінія сили ваги не виходить за межі параметрів точок опори. Якщо лінія дії сили ваги перетинається з поверхнею дороги за межами площі, обмеженої точками опори коліс,то автомобіль може втратити стійкість і перекинутися.

Порушення поперечної(курсової) стійкості під час прямолінійного руху виявляється у змінах напрямку руху. Воно може зумовлюватись: дією бокових сил(вітру,поперечної складової маси і т. ін.);буксуванням або ковзанням коліс одного борту;моментом,що створюється різними за величиною силою ваги або гальмовою силою на колесах правого і лівого борту;різким розгоном, гальмуванням або поворотом керованих коліс;неоднаковим регулюванням колісних гальм; великим зазором у рульовому механізмі;розривом шини.

Втрата бокової стійкості загрожує боковим ковзанням,а надалі й перекиданням автомобіля. Показником поперечної стійкості автомобіля на повороті є максимально можлива швидкість руху. Критичну швидкість руху автомобіля на повороті до появи бокового ковзання можна визначити за формулою

,

де q – прискорення вільного падіння =9,8

- коефіцієнт зчеплення коліс з дорогою

R – радіус повороту автомобіля

Стійкість руху автомобіля значною мірою залежить також від виду вантажу та його розміщення в кузові. Якщо центр ваги зміщений відносно поздовжньої осі автомобіля, то під час повороту в бік менш навантаженого борту збільшується небезпека перекидання, оскільки протидіюча перекиданню сила прикладена до меншого плеча. Слід бути обережним,керуючи автомобілем з неповно-заповненою цистерною.

Під час руху по мокрому шосе існує загроза гідроковзання : вода не повністю витискується з-під передніх коліс і виникає своєрідний клин завтовшки кілька міліметрів,втрачаються контакт коліс з дорогою,а отже і керованість автомобіля. В таких випадках треба повільно знизити швидкість руху.

Лекція