2.1. Поняття державного бюджету і завдання статистики

Державний бюджет — це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Він характеризує систему економічних відносин з формування державних фінансових ресурсів і напрями використання останніх в інтересах суспільства. За допомогою державного бюджету формується структура суспільного виробництва, забезпечується потрібне співвідношення між споживанням і нагромадженням.

Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування АРК.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районі, районні в містах, селищні та сільські бюджети.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є Зведеним бюджетом України. Останній використовується для аналізу та визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку.

Розрізняють два види бюджетів: бюджет-брутто — форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки показуються в розгорнутому вигляді без сальдування зустрічних платежів, що мають місце в бюджетній системі країни, та бюджет-нетто — форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки окремих бюджетів показуються як сальдо, тобто з урахуванням зустрічних платежів (наприклад, кошти державного бюджету можуть бути спрямовані в місцеві бюджети, і навпаки). Бюджет-нетто менший за бюджет-брутто. Різниця між ними являє собою внутрішній оборот грошових коштів, який не збільшує реальних доходів і видатків Зведеного бюджету України.

Головні завдання статистики державного бюджету полягають в тому, щоб аналізувати виконання плану та динаміку доходів і видатків державного бюджету, зв’язок його дохідної частини з найважливішими показниками розвитку економіки. Основною функцією статистики державного бюджету є характеристика його провідних показників, які визначають зміст і спрямованість фіскальної політики.

Головними методами, що застосовуються статистикою державного бюджету, є типологічні, структурні та аналітичні групування, динамічні ряди, структурні зрушення.

Групування доходів державного бюджету проводиться відповідно до їх економічної природи за принципом предметної класифікації (виду) податкових платежів (ПДВ, податок з прибутку, акцизи тощо).

Динамічні ряди доходів бюджету будуються з урахуванням змін, що відбулися у статтях доходів за фактичним розподілом джерел доходів по розділах, главах, параграфах і статтях. Ці зміни беруться до уваги при вивченні структурних зрушень у доходах бюджету.

Для аналізу закономірностей формування окремих видів доходів державного бюджету застосовуються динамічні ряди, для прогнозних розрахунків — економетричні моделі. При вивченні впливу окремих факторів на формування дохідної частини бюджету досить поширені методи кореляційно-регресійного аналізу, а також багатофакторні індексні моделі.

У практиці статистичного аналізу високе інформаційне навантаження має вивчення регіонального розподілу податкових надходжень. Воно дає можливість оцінити стан і потенційні можливості кожного регіону у формуванні загальнодержавного бюджету. Також актуальним є вивчення показників концентрації податкових надходжень у розрізі районів, областей і регіонів.

Подібний широкий інструментарій статистики призначено для досконалого вивчення природи податкових надходжень за конкретних економічних умов і надання адекватних рекомендацій для ефективного управління цим процесом. Так, при прийнятті державного бюджету на кожний наступний рік досконало вивчаються дані про виконання минулорічного бюджету. Постатейно аналізується рівень виконання бюджету (як за дохідною, так і видатковою частинами) з визначенням причин, що завадили виконати ту чи іншу статтю, і потенційних резервів.