4. Методи прогнозування платіжного балансу.

Найбільш суттєвим напрямком використання даних платіжного балансу і супутньому йому балансу іноземних інвестицій є обґрунтування зовнішньої і внутрішньої економічної політики, оскільки диспропорції балансу, внутрішні і зовнішні інвестиції відіграють усі більшу роль в економічних і політичних рішеннях у взаємопов’язаній світовій економіці. Крім того, дані платіжного балансу застосовуються для аналітичних досліджень з вивчення причин, що зумовлюють диспропорції в балансі й обґрунтування заходів з їх коригування, оцінки взаємо­зв’язку між зовнішньою торгівлею і прямими інвестиціями, вивчення міжнародної торгівлі послугами, потоків міжнародних банківських капіталів і цінних паперів, проблем зовнішнього боргу, зв’язків між валютними курсами і потоками поточного і капітального рахунків і т. ін.

Система платіжного балансу, орієнтованого на потік, щільно ув’язана з балансом іноземних інвестицій, який орієнтований на запаси. Баланс іноземних інвестицій є статистичним звітом на визначену дату, наприклад на кінець року, який складається з вимог у вартісному вираженні національної економіки до інших країн (або запасу фінансових активів) і вартості фінансових зобов’язань перед іншими країнами світу.

5. Методи статистики щодо вивчення обмінних курсів.

Під обмінним курсом розуміють ціну валюти однієї країни, що вимірюється в одиницях валют іншої країни. Обмінний курс української гривні визначається кількістю гривні, на яку обмінюють одиницю іноземної валюти. Коли ціна одиниці іноземної валюти у гривнях зростає, відбувається девальвація (зниження ціни) гривні: коли ціна одиниці іноземної валюти у гривні падає, відбувається ревальвація, зростає ціна гривні, тобто зростання ціни гривні відповідає знеціненню іноземної валюти.

Обмінний курс дуже рухомий, на нього впливають стан платіжного балансу країни, рівень інфляції, співвідношення попиту та пропозиції валюти на валютному ринку, конкурентоспроможність товару даної країни на світовому ринку, політичні і військові фактори, а також цілий ряд інших опосередкованих, побічних чинників, що виявляють тимчасовий або постійний вплив на динаміку курсу валюти.

Установлення курсів іноземних валют (а також цінних паперів або цін товару на біржах) згідно з практикою, що склалася, і законодавчими нормами називається котируванням.

У світовій практиці існують два способи котирування:

Пряме котирування, коли одна одиниця іноземної валюти прирівнюється до певної кількості одиниць національної валюти.

Зворотне котирування, коли одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти.

Конвертування — спроможність валюти обмінюватися на інші валюти і піддаватися зворотному процесу.

За ступенем конвертування валюту поділяють так:

• вільно конвертована;

• частково конвертована;

• неконвертована (замкнена);

• клірингова.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) — валюта, що вільно і необмежено обмінюється на валюти інших країн.

Нині небагато держав мають вільно конвертовану національну валюту.

Вільне конвертування валюти означає стійкість національної економіки країни, можливість її економічного зростання і, як наслідок, довіра до її національної валюти з боку іноземних партнерів. З цього випливає, що досягнути повного конвертування національної валюти декларативним шляхом не можна. Подібні спроби зречені на невдачу і можуть призвести до значних збитків для держави.

Частина вільно конвертованих валют є резервними валютами.

Резервними називаються валюти, що складають резервні кошти для міжнародних розрахунків і зберігаються центральними банками інших країн. До резервних валют належать долар США, фунт стерлінгів, швейцарський франк, японська єна, німецька марка. Ці п’ять валют складають практично 100% світових валютних резервів. Наявність резервної валюти створює додаткові вигоди країні-емітенту, дозволяючи протягом тривалого часу мати негативне сальдо в торговельному і платіжному балансі без шкоди національній економіці.

Частково конвертована валюта — валюта, що обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і застосовується не в усіх видах міжнародного платіжного обороту.

Наявність обмежень зумовлена нестабільністю економічної ситуації країни, розладом її платіжних балансів. Обмежувальна політика проводиться державою і включає в себе законодавчу і адміністративну регламентації операцій з валютою і валютними цінностями. Більшість країн світу, у тому числі й Україна, мають частково конвертовану валюту.

Неконвертована (замкнена) валюта — валюта, що не обмінюється на інші іноземні валюти і виступає всередині країни тільки як національна грошова одиниця.

Неконвертованими є ті валюти, на які накладаються обмеження по ввозу, вивозу, купівлі, продажу і до яких застосовуються різноманітні заходи валютного регулювання.

Клірингові валюти — розрахункові валютні одиниці, що існують тільки в ідеальній (облікової) формі у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій по взаємним поставкам товару і наданню послуг країнами—учасницями платіжної угоди.

Ураховуючи, що результати валютної політики мають багато вимірів впливу (це робить проблематичним вибір оптимальних рішень при аналізі можливостей, що відкриваються перед країною, яка прагне макроекономічної стабільності), доцільно розглядати проблеми курсоутворення як реакцію на платіжний дефіцит та динаміку курсу національної валюти.

Кожна країна має можливість вибору одного із п’яти основних варіантів валютної стратегії.

1. Фінансування тимчасового платіжного дисбалансу шляхом змін у рівні резервування і грошових зобов’язань перед іншими країнами.

2. Валютний контроль у поєднанні з фіксованим валютним курсом.

3. Вільно плаваючий валютний курс.

4. Постійно фіксований валютний курс, на підтримку якого має бути зорієнтована вся внутрішня економіка.

5. Регульоване плавання валют.

Література: 8,9,14,21,24,28,34