3. Статистика продукції сільського господарства

Продукція сільського господарства є складовою валового внутрішнього продукту, виробленого в цій галузі народного господарства, і становить приблизно 1/6 його частини. Збільшення обсягів продукції сільського господарства є не лише неодмінною умовою підвищення життєвого рівня народу, але й запорукою успішного розвитку інших галузей економіки та соціальної сфери.

Рослинництво і тваринництво, які є основними галузями сільського господарства, мають істотні відмінності біологічного та економічного характеру, що зумовлює застосування специфічних натуральних показників у кожній з цих галузей.

Головними завданнями статистики є обчислення обсягу продукції сільського господарства для різних рівнів, вивчення її структури і динаміки та міри впливу окремих факторів на зміну її обсягу.

Облік і загальний обсяг виробництва окремих, а також однорідних видів сільськогосподарської продукції, наприклад зернових, овочевих та інших культур, а також продуктів тваринництва (м’яса, молока тощо) здійснюється в натуральному виразі, тобто у відповідних фізичних одиницях вимірювання (центнерах, тоннах, штуках тощо). Це необхідно для планування та аналізу їх виробництва, а також встановлення потреб у певних ресурсах для забезпечення процесу виробництва.

Однак для визначення загального обсягу виробництва сільськогосподарської продукції навіть на мікрорівні, за незначними винятками, натуральні одиниці вимірювання непридатні. Тому для узагальнення підсумків її виробництва використовується облік у вартісному виразі, тобто в грошовій формі. Загальним змістом для всіх видів продукції, якою б специфічною не була їх споживча вартість, є затрати живої й уречевленої праці, грошовою формою виразу вартості яких є ціна.

Облік сільськогосподарської продукції у вартісному виразі здійснюється за допомогою певної системи показників, які дають змогу охарактеризувати різні сторони процесу її відтворення. Принагідно зазначимо, що загальні обсяги продукції в сільському господарстві у вартісному виразі визначають не лише за допомогою цін по окремих видах продукції, але й за собівартістю виробництва, а також витратами робочого часу, кормовими еквівалентами та іншими сумірниками. Проте основним з них є ціна, оскільки інші мають обмежене значення і використовуються рідко, в основному для спеціальних розрахунків.

Відзначимо також, що загальні обсяги продукції сільського господарства обчислюють і в умовно-натуральному виразі. За умовну одиницю найчастіше використовується зернова одиниця, при цьому міжнародні статистичні органи рекомендують брати до уваги вміст у зерні білків і вуглеводів, який розраховується в калоріях або джоулях. Для культур, що цінуються за іншими елементами (наприклад, картопля за вмістом крохмалю, овочі — за кількістю вітамінів та ін.), беруться до уваги витрати праці на їх вирощування порівняно із зерновими. Продукти тваринництва перераховуються за кількістю кормів, необхідних для їх одержання.

В останні роки практика розрахунків продукції сільського господарства в умовно-натуральних одиницях набуває дедалі більшого поширення.