2. Сучасний стан та перспективи розвитку соціально-економічної статистико в Україні

Організація статистики в Україні згідно Конституції України визначається виключно законами. Держкомстатом була проведена велика робота з підготовки пакета законопроектів у сфері статистики.

Так, протягом 2000 - 2002 рр. було прийнято такі закони: "Про державну статистику", "Про Всеукраїнський перепис населення", "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (в частині встановлення відповідальності за порушення порядку подання та використання даних державних статистичних спостережень)"; "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України у зв'язку із прийняттям Закону України "Про державну статистику".

Ці законодавчі акти повністю відповідають основним принципам офіціальної статистики ООН, адаптовані до законодавства Європейського Союзу (ЄС) у сфері статистики, а також отримали позитивну оцінку Євростату і статистичного департаменту МВФ (Міжнародного валютного фонду), їх прийняття створило відповідні правові та організаційні умови для подальшого розвитку державної статистики в Україні.

За роки незалежності державна статистика України, основним завданням якої є об'єктивна оцінка соціально-економічного розвитку країни, зазнала значних .змін.

Основними досягненнями національної статистики на сучасному етапі є такі:

• запровадження в основу державного управління принципів стратегічного планування статистики України, знайшло відображення в розроблені та затверджені урядом послідовно реалізованих двох програм розвитку державної статистики;

• внаслідок реалізації першої програми розвитку державної статистики (1996-1997 рр.) були створені основні засади національної статистичної методології, що узгоджувалися з міжнародними стандартами: запроваджено базові елементи системи національних рахунків (СНР) і платіжного балансу, статистики зовнішньої торгівлі та зовнішньоекономічних інвестицій, грошово-кредитної та банківської статистики, статистики цін.

Література: 1,2,4,6,8,15,17,21,28,31

Контрольні запитання

1. Мета, завдання та предмет економічної і соціальної статистики.

2. Призначення та функції системи показників соціально-економічної статистики.

3. Назвіть склад та структуру основних груп статистичних показників.

4. Основні категорії економічної статистики.

5. Які основні світові та європейські стандарти з видів економічної діяльності і що вони відображають?

6. Назвіть основні Закони України щодо питань державної статистики.

7. Які основні досягнення державної статистики за роки незалежності України?

8. Назвіть основні напрямки у перспективі розвитку державної статистики.

Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

1. Сутність та поняття системи національних рахунків

2. Вивчення показників виробництва товарів та послуг

3. Вивчення показників використання доходів і заощадження

1. Сутність та поняття системи національних рахунків

Стан розвитку економіки країни, вивчення її динаміки та прогнозування на майбутнє базується на системі макроекономічних показників — сумарних статистичних величин, які характеризують результати функціонування галузей, секторів та економіки в цілому.

Ці показники утворюють систему взаємозв'язаних індикаторів, які розкривають різні сторони економічного процесу, доповнюють один одного і об'єднуються у блоки за стадіями економічного кругообігу: виробництво товарів і послуг; утворення, розподіл та перерозподіл доходів; кінцеве використання доходів; фінансові результати.

Взаємозв'язки між макроекономічними показниками описуються сукупністю показників - системою національних рахунків.

Система національних рахунків (СНР) — це логічно послідовна, гармонійна та цілісна сукупність макроекономічних рахунків, балансів активів і пасивів, а також таблиць, в основі яких лежить ряд узгоджених на міжнародному рівні понять, визначень, класифікацій та правил обліку.

Система національних рахунків (СНР) являє собою набір взаємозв'язаних двосторонніх балансових таблиць за певний період діяльності держави в цілому, її секторів, галузей і регіонів, побудованих за принципом подвійного запису, запозиченим у бухгалтерському обліку. Кожна економічна операція реєструється в рахунках за однією і тією ж вартістю двічі: на одному рахунку як надходження ресурсу; на іншому - як використання наявного ресурсу. Сальдо (різниця) вартості операцій з надходження і використання ресурсів конкретного рахунка називається балансувальною статтею.

Рахунки поділяються на поточні й капітальні (нагромадження). Поточні рахунки акумулюють операції з продуктами і послугами (їх походження, використання), а також операції, що показують розподіл і перерозподіл доходів. Рахунки нагромадження відбивають потоки, що впливають на обсяг і структуру національного майна, потоки чистих кредитів і чистих боргів у всіх формах.

Для економіки в цілому складається 10 рахунків, які відображають взаємозв’язки секторів економіки, з одного боку, і взаємодію економіки країни з іншим світом – з другого. На сучасному етапі класифікація 10 рахунків СНР складається за такою схемою:

4 з них відповідають рахункам і показникам для економіки країни в цілому (консолідовані рахунки,): рахунок товарів і послуг (1); поточні рахунки (2), що акумулюють операції з товарами і послугами, а також операції з розподілу і перерозподілу доходів; рахунки нагромадження (3), які відбивають потоки, що впливають на обсяг і структуру національного майна, потоки чистих кредитів у всіх формах; рахунки "Іншого світу" (4), які включають рахунок поточних операцій, рахунок капітальних витрат, фінансовий рахунок;

Для кожного сектора внутрішньої економіки складається 6 рахунків: рахунок виробництва (1), рахунок утворення доходів (2), рахунки розподілу доходів — первинного та вторинного (3) та рахунок використання доходів (4), що підпорядковуються поточним рахунком; рахунок операцій з капіталом (5), фінансовий рахунок (6), що підпорядковується рахункам нагромадження; із зазначених 6 рахунків для галузей економіки використовуються лише 2 поточних рахунки: виробництва і утворення доходів.

Таким чином, сучасна система національних рахунків охоплює рахунки і показники для економіки в цілому, для її окремих секторів і галузей.