- •Характеристики апаратів високого тиску, які використовувались при виконанні досліджень
- •Характеристики елементів спорядження реакційного об’єму авт
- •Значення перепадів температур в реакційному об’ємі авт різних типів
- •Значення перепадів температур в реакційному об’ємі авт різних типів
- •Стискуваність і ктр матеріалів елементів явт
- •Характеристики вихідних порошків кнб
Характеристики вихідних порошків кнб
Режим синтезу |
А |
В |
В |
С |
Марка порошку |
КМ5/3 |
КМ7/5 |
КМ -40 |
КМ -40 |
Розмір зерен, мкм |
1 - 5 |
3 - 7 |
1 - 40 |
1 - 40 |
Розмір блоків, нм |
32(2)* |
31(3) |
29(4) |
28(4) |
Мікроспотворення, 10-3 |
0.28(3) |
0,29(3) |
0,23(3) |
0,21(3) |
D, 1011см-2 |
3,0 |
3,1 |
3,6 |
3,8 |
Z , 1010см-2 |
0,8 |
0,8 |
0,5 |
0,4 |
**,1011см-2 |
2,7 |
2,8 |
2,6 |
2,5 |
*) В дужках – похибка в останній цифрі.
Наприклад (табл. 2.14), аналізували основні 4 фактори впливу на кристалічну структуру порошків і полікристалів: температура спікання полікристалів (300, 1000, 1300, 1600, 1750, 2100, 2300 і 2700 К); тиск спікання полікристалів (2.5, 4.2 і 7.7 ГПа); зернистість вихідних порошків BNсф (дрібні – КМ5/3, КМ7/5 і крупні КМ-40); умови синтезу вихідних порошків (надлишок бору або надлишок азоту навколо кристалу BNсф в середовищі кристалізації).
Загальна кількість зразків була 68 (по 17 з кожної партії), з них 16 порошкових (вихідні порошки і після холодного пресування), полікристалів – 52. З загальної кількості зразків порошки дрібних зернистостей і отримані з них полікристали – 34, і відповідно для крупної зернистості – 34, різних умов синтезу – по 34. В табл. 2.14 показано характеристики вибірки (n – обєм, р – довірча ймовірність, t – коефіцієнт Стьюдента) за кожним з факторів експерименту.
З використанням даних табл. 2.14 для аналізу кожного з факторів багатофакторного експерименту групували дані так, щоб при довірчій ймовірності p = 0,68 дисперсія (довірчий інтервал) становила середньоквадратичну похибку.
2.7 Інші методики.
Дослідження дислокаційної структури виконували за допомогою просвічуючої електронної мікроскопії (ПЕМ) з мікродифракцією по тонких сколах. Розорієнтацію фрагментів в частинках визначали за кутом азимутального розмиття рефлексів на мікроелектронограмах. Тонкі зразки (менше 50 мкм) для ПЕМ готували механічним шліфуванням, а далі – іонним травленням до товщини біля 250 нм.
Дослідження методом електронної мікрофрактографії виконували на відкольних частинках і вугільних репліках. Дві останні методики дозволили визначити просторову однорідність мікроструктури зразків в великих обємах, визначити характер розповсюдження тріщин.
Таблиця 2.14
Обєм вибірки і її характеристики в багатофакторному експерименті.
Т, К |
300 |
1000 |
1300 |
1600 |
1750 |
2100 |
2300 |
2700 |
n=68 |
16 |
12 |
12 |
8 |
8 |
4 |
4 |
4 |
Вихідні |
4 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
2,5 ГПа |
4 |
4 |
4 |
- |
- |
- |
- |
- |
4,2 ГПа |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
- |
- |
- |
7,7 ГПа |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
5/3,7/5 |
8 |
6 |
6 |
4 |
4 |
2 |
2 |
2 |
-40 |
8 |
6 |
6 |
4 |
4 |
2 |
2 |
2 |
Надлишок В |
8 |
6 |
6 |
4 |
4 |
2 |
2 |
2 |
Надлишок N |
8 |
6 |
6 |
4 |
4 |
2 |
2 |
2 |
п |
68 |
68 |
34 |
34 |
16 |
12 |
8 |
6 |
4 |
2 |
p |
0.95 |
0.68 |
0.95 |
0.68 |
0.68 |
0.68 |
0.68 |
0.68 |
0.68 |
0.68 |
t |
2.00 |
1.00 |
2.03 |
1.01 |
1.03 |
1.04 |
1.07 |
1.10 |
1.19 |
1.82 |
Характеристики вибірки (n – обєм, р – довірча ймовірність, t – коефіцієнт Стьюдента)
Структурні дослідження методом просвічуючої електронної мікроскопії тонких фольг проводили на приладах JEM-100CX i ПЕМ-У.
Твердість і тріщиностійкість досліджували за методикою [121]. Твердість вимірювали індентором Кнупа при навантаженні на індентор 9.8 Н. Тріщиностійкість – індентором Вікерса при навантаженні 196 Н.
Густину полікристалів визначали методом гідростатичного зважування.
Для визначення теплопровідності було використано метод стягування теплового потоку [122].
2.8 Висновки до розділу 2.
Необхідною умовою високотемпературного спікання порошків КНБ є застосування високого тиску (до 8-10ГПа), що забезпечує проведення процесу в області стабільності кубічної модифікації BN. Для забезпечення цієї умови придатні апарати високого тиску типу ковадло з заглибленням з твердим середовищем, що передає тиск.
Розроблені принципи конструювання ячейок високого тиску з заданими температурними і баричними полями та характером їх зміни в процесі спікання. При конструюванні ячейок високого тиску забезпечення заданих градієнтів температурних полів і стабільного їх відтворення в робочому об’ємі АВТ досягається за рахунок використання ефективної теплоізоляції робочого об’єму (матеріали і товщина теплоізоляційних дисків), за рахунок використання ефективних нагрівників (матеріали і геометрія торцевого і трубчатого нагрівників). У випадку непрямого нагріву робочого об’єму збільшення діаметру трубчатого графітового нагрівника веде до значного збільшення перепадів температури в робочому об’ємі. Використання комбінованого нагріву (бокового і торцевого) приводить до значного зменшення перепадів температури в робочому обємі.
Загальні закономірності зміни тиску в робочому об’ємі АВТ при спікання полікристалів КНБ це приріст тиску за рахунок термічного розширення матеріалів у робочому об’ємі, зменшення тиску за рахунок усадки при спіканні і фазових перетвореннях в матеріалах середовища, що передає тиск. Змінюючи конструкції апарату і ячейки високого тиску, а також склад шихти для спікання можна домогтися бажаного тиску в робочому об’ємі на різних стадіях одержання надтвердого матеріалу і бажаного розподілу зусилля преса на різні зони АВТ, що призведе до підвищення експлуатаційних характеристик АВТ і підвищення якості надтвердих матеріалів.
Забезпечення заданих умов неізостатичності в робочому об’ємі АВТ досягається при використанні ЯВТ певних розмірів (висоти), конкретних для кожного АВТ. При виході за межі прийнятних висот втулок ЯВТ відбувається осьове, або бокове роздавлення зразку, збільшення одного з його розмірів (діаметра, або висоти). Для АВТ тороїд-20 умови квазіізостатичного стиснення реалізуються у випадку висоти ЯВТ 9,5-12,5 мм. На етапі пресування при кімнатній температурі в АВТ типу тороїд порошків КНБ у порошковій пресовці реалізуються умови, близькі до осьової схеми ущільнення. Коефіцієнт ізостатичності складає 0,1 - 0,02. З підвищенням температури коефіцієнт ізостатичності зростає, наближаючись до 1. Зменшення зернистості вихідної шихти при інших однакових умовах знижує коефіцієнт ізостатичності, причому особливо значно це зниження при переході до порошків, що мають в зерновому складі субмікронні фракції.
Достовірність одержаних результатів визначається використанням передових методик досліджень, використанням взаємодоповнюючих незалежних методів досліджень, комплексністю досліджень, використанням методів математичної статистики при обробці експериментальних результатів.