52. Евакуація людей при виникненні пожежі

При проектуванні і зведенні будівель і споруд різного призначення важливим завданням є створен­ня найсприятливіших умов для руху людини і гаран­тування її безпеки у разі виникнення аварійної ситу­ації (пожежа, загроза вибуху).

Шлях евакуації— це ділянка руху людей до виходу з приміщення чи будівлі (проходи, коридори, драбини). Евакуаційними є виходи, що ведуть:

а) з приміщень першого поверху безпосередньо надвір чи через коридор, вестибуль, на східці;

б) з приміщень інших поверхів, крім першого, в коридор чи прохід, який веде до східців чи безпосередньо на них, що мають самостійний вихід надвір;

в) з приміщення в сусіднє приміщення на цьому самому поверсі, що забезпечені виходами, вказаними в пунктах «а» і «б» за винятком випадків, зазначених у будівельних нормах.

Евакуація людей з кожного об'єкта повинна бути завершена до досягнення гранично допустимих рівнів небезпечних факторів пожежі, встановлених санітар­ними нормами. Для цього має бути забезпечена мож­ливість для вільного руху людей евакуаційними шля­хами. Під час евакуації всі люди, які є в будівлі, починають рухатися одночасно і, як правило, в одно­му напрямку — до виходу. При пожежі через психо­логічний фактор чи несприятливі умови більшість лю­дей докладає фізичні зусилля для того, щоб швидше залишити небезпечну зону. Внаслідок цього щільність людських потоків на шляхах евакуації значно пере­вищує щільність при русі людей в нормальних умо­вах і в деяких випадках досягає граничних значень (10...12чол./м²).

Люди повинні бути евакуйовані до початку небез­печних для них факторів пожежі і по можливості без затримання руху.

54. Основні характеристики процесу горіння.

Горіння. Процес горіння полягає в хімічному сполу­ченні горючих речовин з киснем, внаслідок чого виділяється велика кількість тепла і випромінюється світло.

Окислювачем може бути не тільки кисень, а й хлор, фтор, сірка, бертолетова сіль, азотна кислота тощо. Із зменшенням концентрації кисню горіння сповіль­нюється, а при наявності в повітрі лише 14...15% кис­ню горіння припиняється. Наявність горючого середовища становить значну пожежну небезпеку, оскільки це може бути постійною загрозою пожежі.

Джерела займання поділяють на

• відкриті (світні) — полум'я, іскри, розжарені предмети, світлове випромінювання

• приховані (не світні) —- теплота хімічних реакцій, адбсорбції, тертя, удар тощо.

Найнижча температура, при якій речовина зай­мається і починає горіти або тліти, називається температурою займання. Вона залежить від природи ре­човини, атмосферного тиску, вмісту кисню в повітрі тощо і для різних матеріалів неоднакова. Температура полум'я під час пожеж становить 800...1300°С, а сам процес горіння відбувається тим швидше, чим вища температура навколишнього при­родного середовища. Тому дуже важливо не дати роз­горітися пожежі, загасити полум'я на самому початку.

57. Пожежний зв'язок і сигналізація

Призначення пожежного зв'язку і сигналізації — своєчасно оповіщати про пожежу та оперативно ке­рувати пожежними частинами і гасінням пожеж. Для цього використовують телефон та радіозв'язок, елек­тричну пожежну сигналізацію (ЕПС), автоматичну про­відну сигналізацію (АПС), безпосередній зв'язок че­рез посильних, а також звуковий зв'язок (електричні дзвоники»,гудки та сирени)/

Кожна будова повинна мати телефонний зв'язок для виклику пожежної частини, причому в будь-який час доби. Крім того, на території будівництва треба встановити звукові сигнали для подачі тривоги у разі пожежі. Найкращою є система електричної пожеж­ної безпеки і сигналізації, забезпечена лінією зв'язку, джерелом живлення, оповісником і приймальним апа­ратом. Принцип роботи її такий: на автоматичний оповісник діють пожежні фактори (дим, полум'я, підви­щення температури), що сприяє дії електричного сигналу, який передається у приймальну станцію по­жежної охорони.

Автоматичні оповісники можуть бути тепловими, світловими і такими, що реагують на дим. На бага­тьох великих промислових підприємствах використо­вують комплексні установки пожежної сигналізації (СКПУ), в яких застосовано оповісники трьох згада­них вище типів. Для включення теплових оповісників призначається приймальна станція ТОЛ-10/100, для димових радіаційних оповісників— РУОП (радіаційна установка охоронно-пожежна)/

Для виклику пожежної допомоги застосовують те­лефонний зв'язок (міські, селищні телефонні мережі, що мають для цього спеціальні лінії), а також місцеву телефонну мережу, яка часто має прямий зв'язок з пожежними підрозділами.

Оперативний зв'язок між пожежними частинами, які беруть участь у гасінні пожежі, а також між ними і керівництвом здійснюється за допомогою коротко- та ультракороткохвильових радіостанцій. Цей вид зв'язку особливо зручний, бо радіостанції встанов­люють безпосередньо на пожежних автомобілях, зав­дяки чому здійснюється безпосередній зв'язок їх з диспетчерським пунктом.