35. Сигналізація на будівельних кранах.

Машиністи будівельних кранів, мотористи мон­тажних лебідок і підіймачів, як правило, бачать зони стропування і захвату вантажу на приоб'єктному складі і зону встановлення вантажу, конструкцій у ро­боче положення. Якщо машиніст чи моторист, який керує машиною, не має достатньої видимості робо­чого місця чи сигналів, що йому подаються, то між ним і сигнальником встановлюють двосторонній радіо- чи телефонний зв'язок. Для цього використову­ють і знакову сигналізацію. Крім того, засто­совують прапорову сигналізацію, яку виконує спеціально призначений робітник монтажної бригади. Машиніст повинен приймати сигнали тільки від цієї особи, крім сигналу «Стоп», який можуть подати й інші робітники. Машиніст крана у разі небезпеки по­дає сигнали сиреною чи дзвінком.

Особливе значення має дистанційне керування баштовими та стріловими кранами по радіо, при якому рівень безпеки праці підвищується. Всі вантажопідіймальні машини з електричним приводом забезпечуються спеціальними пристроями для авто­матичного зупинення механізмів та всієї машини у випадку перевантаження чи інших причин. Такі при­строї називають запобіжниками, які за конструкцією становлять важіль чи систему важелів, з'єднаних з кінцевими вимикачами. Ці запобіжники передбача­ють безпеку при перевантаженні кранів, порушенні їхньої стійкості.

На кранах застосовують запобіжники висоти піднімання гака. Стрілові крани обладнують також приладами, які автоматично вказують кути нахилу крана в поперечному та поздовжньому напрямках. Ці прилади подають сигнали (світлові, звукові) при гранично допустимих кутах нахилу крана (3° в різних напрям­ках). На кранах різних конструкцій влаштовують прилади, що обмежують їхнє повертання, переміщення на підкра­нових шляхах, грозозахисні, електрозахисні прилади, амперметри, вольтметри тощо.

36.Техніка безпеки при експлуатації риштувань та помостів.

Під час виконання майже всіх видів будівельно-монтажних робіт використовують риштування та помости. Риштування встановлюють на всю висоту будівлі, а помости — на змонтоване перекриття в межах одного поверху і тільки в разі потреби роблять другий ярус. Правилами техніки безпеки дозволяється застосовувати тільки інвентарні риштування і помости, які виготовляють за типовими проектами, оскільки вони відповідають всім вимогам роботи на висоті, а індивідуальні використовують лише з дозволу головного інженера.

За типами ці засоби поділяють на:

• риштування,

• помо­сти, вишки,

• колиски,

• площадки.

За способом встанов­лення вони бувають

• вільностоячі,

• переставні,

• пересувні,

• приставні,

• підвісні

• навісні.

Засоби підмощування по­винні мати рівні робочі настили з зазором між дош­ками не більш як 5 мм, а при розташуванні настилу на . висоті 1,3 м і більше — огорожі і бортові елементи. Щити настилу можна з'єднувати один на один тільки по їхній довжині, проте кінці елементів, що стикуються, повинні бути розміщені на опорах і перекривати їх не менш як на 0,2 м в кожний бік.

Поверхню ґрунту, де встановлюють риштування, пла­нують, трамбують, відводять з неї поверхневі води. Зво­дячи риштування, їх кріплять до стін будівель. Риштування і помости, заввишки до 4 м можна експлу­атувати тільки після прийняття їх виконробом чи май­стром, реєстрації в журналі, а заввишки понад 4 м — після прийняття комісією, призначеною начальником будівельно-монтажного управління, і оформлення акта. Кожний працюючий повинен знати максимально до­пустимі навантаження на помости і риштування, для чого на видних місцях вивішують плакати із схемами і допустимими навантаженнями, кількістю контейнерів, ящиків з розчином тощо. Працюючи з риштувань, по­трібно виділити та обгородити небезпечну зону. Через кожні 10 днів риштування оглядає виконроб чи майстер, особливо після дощу, механічних впливів. Після цього дефектні риштування виправляють і їх повторно приймає комісія. Між стінами споруджува­них будівель і робочим настилом риштувань має бути простір, який не повинен перевищувати 50 мм при цегляній кладці, 150 мм при оздоблювальних робо­тах.

Залежно від виду виконуваних робіт ширина на­стилу не може бути меншою ніж: для цегляних робіт — 2 м; штукатурних — 1,5 м; малярних —1м.

Щоб можна було вільно проходити по проміжно­му настилу, висота ярусу повинна становити не менш як 1,8 м.

Причини травматизму при використанні риштувань і помостів класифікують як технічні (проектні), органі­заційні і технологічні.

До першої категорії належать причини, викликані незадовільним проектуванням за­собів, неправильною методикою розрахунку і невірним вибором коефіцієнта запасу пружності тощо.

До другої категорії належать причини недостатньо­го технічного керівництва чи нагляду — переванта­ження риштувань, застосування випадкових опор, неправильне кріплення, відсутність надійних настилів та наявність динамічних впливів елементів конструкцій, зокрема зачеплення гаками за конструкції риштувань, різке опускання вантажу на настил, вплив вібрацій­них навантажень під час роботи вібраторами.

Третя категорія причин пов'язана з низькою які­стю виготовлення елементів конструкцій, відхилення­ми від проектних розмірів при монтажі і демонтажі їх, незабезпеченням надійного кріплення та правильно­го опирання риштувань з урахуванням місцевих умов. Обвалення можуть бути спричинені також невідпов­ідністю фактичних розмірів прольотів і висоти ярусів, заміною елементів, яких не вистачає, іншими без до­статнього розрахунку.