46. Вібрація і захист від неї.

Вібрація — це коливання частин виробничого об­ладнання та трубопроводів, що виникає від недостат­нього кріплення їх, поганого балансування рухомих ударних механізмів і тих, що крутяться.

Вібрація характеризується:

• частотою коливань (в герцах),

• амплі­тудою (в міліметрах чи мікронах)

• прискоренням (в метрах за секунду).

При частоті коливань понад 25Гц за 1 с вібрація негативно впливає на нервову си­стему, що може призвести до розвитку тяжкого не­рвового захворювання — вібраційної хвороби.

До небезпечних робіт на будівництві, які створю­ють шум і вібрацію, належать такі, що пов'язані з ви­користанням пневматичних інструментів, вібраторів, паркетно-стругальних та шліфувальних машин, заби­ванням палі, копанням мерзлого ґрунту тощо.

Виробнича вібрація буває загальною і місцевою.

До загальної належить вібрація конструкцій або агре­гатів, де перебуває людина.

Місцева вібрація виникає від інструменту, що його працюючий тримає в руках, або від елемента машини.

Інтенсивність вібрації, як і шуму, вимірюється в децибелах і характеризується рівнем коливальної швидкості. Рівень звукового тиску вимірюють шумометрами Ш-ЗМ, Ш-63 (ІРПА).

Місцеву вібрацію визначають за до­помогою низькочастотної вібровимірювальної апара­тури — вібрографів НБА, В1П-2.

Загальну вібрацію, амплітуду й частоту коливань кон­струкцій, на яких працює чи перебуває людина, вимі­рюють електронними приладами ВЕП-4, ВМ6-5МА, К001 разом з осцилографами Н-700, Н-004.

Для захисту від дії вібрації та шуму користуються загальни­ми та особистими засобами.

До загальних засобів належать такі:

• вдосконалення будівельних машин (наприклад, заміна палебійних агрегатів електровіброзануренням, заміна клепання зварюванням тощо);

• звукоізоляція обладнання за допомогою приглушувачів, резонаторів, кожухів та встановлення його на спеціальних фундаментах;

• перехід на дистанційне управління вібропневмо-процесами, коли робітник не підлягає дії вібратора;

• правильна експлуатація машин і механізмів, утримування їх у належному стані.

До індивідуальних засобів захисту від шкідливого впливу вібрації на робітників належать— віброгасяче взуття, спеціальні рукавиці (під час роботи з ручними вібраторами).

47. Отруйні речовини і заходи захисту від професійних отруєнь.

Хімічні речовини, що потрап­ляють в організм людини в умовах виробництва навіть у відносно невеликих кількостях, називаються токсич­ними чи отруйними.

Гострі й хронічні отруєння призводять до частко­вої або постійної втрати працездатності, а інколи й до смерті. Незначні отруєння можуть виникати і не залишати явищ захворювання в організмі людини.

До виробничих отрут належать неорганічні та органічні речовини.

Неорганічні отруйні речовини включають такі гру­пи отрут: хлор, бром, сполуки сірки, сполуки азоту (аміак, оксиди азоту тощо), фосфор і його сполуки, миш'як і його спо­луки тощо.

До органічних отруйних речовин належать: вуг­леводень ароматичного ряду (бензол), вуглеводні жирного ряду (бензини тощо), хло­ровані вуглеводні жирного ряду (хлорид вуглецю), спирти жирного ряду (метило­вий, етиловий тощо), складні і прості ефіри (альдегі­ди).

За хімічним складом отруйні речовини поділяють на три основні групи:

• тверді (свинець, миш'як, деякі фарби),

• рідкі (бензол, бензин, спирти, ефіри)

• газо­подібні (сірководень, хлор).

За характером токсичності отруйні речовини по­діляють на чотири класи:

• такі, що ушкоджують шкіру і слизові оболонки,

• вражають орга­ни дихання,

• діють на кров

• не­рвову систему

За характером проникнення отруйні хімічні речо­вини бувають такі, що проникають через:

• органи ди­хання,

• кров

• шкіру.

Дія отрути на організм людини залежить від бага­тьох причин: хімічного складу,

• концентрації,

• ступеня розпиленості,

• розчинності,

• зовнішніх умов,

• індивідуаль­них якостей

• здоров'я людини.

Слід зазначити, що, чим краща розчинність отрути у воді, тим вона не безпечніша для людини, бо в її організмі отрута розчиняється більшою мірою, ніж у воді. Спільна дія деяких отрут значно сильніша, ніж кожної з них окремо.

Токсичність деяких отрут може збільшуватися не тільки при взаємодії з іншими речовинами, а й внас­лідок їх перетворень безпосередньо в організмі.

Токсичні речовини використовують у будівництві головним чином під час виконання оздоблювальних, кам'яних, бетонних, штукатурних та інших робіт. Най­поширенішими є такі отруйні речовини: оксид вугле­цю, сірчаний газ, свинець, бензол, етилова рідина, бензин, ацетилен, хлор, негашене вапно, скипидар, спирти (метиловий, ети­ловий, бутиловий тощо), аміак, ефіри (етиловий, діетиловий, аміловий, бутиловий).

Велику небезпеку для працюючих становлять ефі­ри, пари летючих розчинників і суміш повітря з горючими газами (ацетиленом) чи рідинами (бензином, бензолом тощо), їх вміст у повітрі понад допустимі концентрації може призвести до по­жежі чи вибуху.

Кількість небезпечних газів і пари в повітрі визна­чають за допомогою переносних газоаналізаторів.

Накопичення вуглекислого газу перевіряють лам­пою «Світло гірника». Якщо опущена в траншею чи криницю лампа гасне, то тут є вуглекислий газ, а якщо спалахує — то є метан (суміш метану та оксиду вуг­лецю).

Щоб запобігти дії отруйних і токсичних речовин, користуються загальними та індивідуальними засо­бами захисту.

До загальних засобів захисту від отруєння нале­жать:

• механізація та автоматизація процесів праці,

• ви­користання сучасного технологічного обладнання,

• вен­тиляція

• відсмоктування, що ловлять шкідливі речовини,

• ізоляція шкідливих процесів в окремі при­міщення (майстерня для приготування фарбувальних сумішей),

• заміна отруйних речовин нешкідливими (свинцеві білила цинковими),

• організація медичних оглядів

• інструктування робітників тощо.

Велике значення має особиста гігієна працюючих (миття рук, підтримання в чистоті одягу, правильне чергування праці та відпочинку).