19. Вимоги охорони праці до організації будівельного майданчика.

Щоб не допустити сторонніх осіб на територію будівельного майданчика, його обгороджують. Об'єкти, що будуються вздовж вулиць населених пунктів або проїздів загального користування, слід обгороджувати суцільним парканом заввишки не менш як 2 м. Огорожу в місцях масового переміщен­ня людей обладнують суцільним захисним навісом завширшки не менш як 1 м, який роблять похилим під кутом 20°.

У ненаселених місцях можна ставити дротяні, кап­ронові чи канатні огорожі, в яких передбачаються во­рота для проїзду автотранспорту і хвіртки —для про­ходу людей.

За функціональним призначенням огорожі поділя­ють на такі види:

• захисно-охоронні заввишки 2 м, призначені для запобігання доступу сторонніх осіб на території і дільниці з небезпечними і шкідливими виробничими факторами та забезпечення охорони матеріальних цінностей будівництва;

• захисні заввишки 1,6 м без козирків і 2 м з козирками, які запобігають доступу сторонніх осіб на території і дільниці з небезпечними і шкідливими ви­робничими факторами;

- сигнальні заввишки не менш як 0,8 м, що попе­реджають про межі території і дільниці з небезпеч­ними і шкідливими виробничими факторами.

Захисно-охоронні огорожі роблять тільки суцільними. Перехід для пішоходів не повинен бути меншим за 1,2 м. Поручневі огорожі кріплять до стояків з внутрішнього боку на висоті 1,1 м від рівня тротуару, а проміжний горизонтальний елемент — на висоті 0,5 м.

На елементах і деталях огорож, особливо поручнях, не повинно бути гострих кромок і задирок, що спричинюють травму­вання рук. Будівельний майданчик, ділянки робіт, робочі місця, проїзди і підходи до них у темний час доби повинні освітлюватись. Освітленість має бути рівномірною, не повинна осліплювати працюю­чих. Виконувати роботи в неосвітлених місцях забо­роняється. Прожектори над робочим майданчиком встановлюють на висоті не менш як 6 м на металевих пересувних інвентарних опорах.

Колодязі, шурфи та інші виїмки в ґрунті у місцях можливого доступу людей закривають кришками, на­дійними щитами чи обгороджують. У темний час доби огорожі помічають електричними сигнальними лам­пами напругою не більш як 42 V.

Складують матеріали, прокладають рейковий шлях, установлюють опори для повітряних ліній електропе­редачі і зв'язку за межами призми обвалення ґрунту котловану чи траншеї.

Місце складування будівельних матеріалів, як і весь будівельний майданчик, влаштовують відповідно до будівельного генерального плану.

Різні санітарно-побутові та адміністративно-госпо­дарські приміщення (проходи, диспетчерська, конто­ри інженерно-технічних працівників, гардеробні, душові, кімнати для приймання їжі) мають розміщуватися з боку входу на територію будівельного майданчика.

Санітарно-гігієнічні приміщення обладнують вну­трішнім водопроводом, каналізацією, опаленням і вен­тиляцією. Біля зовнішніх входів у ці приміщення повинні бути пристрої для чищення і миття взуття. Гардеробні, вбиральні, вмивальні і душові кімнати влаштовують ок­ремо для чоловіків і жінок. У гардеробах окремо збе­рігають домашній і робочий одяг.

Особливе значення для безпеки робіт мають пра­вильна організація і обладнання проїздів на буді­вельному майданчику. Проїзди треба розміщувати так, щоб можна було вільно під'їжджати до всіх спо­руджуваних об'єктів і майданчиків для складування і зберігання матеріалів. Щоб не створювались зато­ри і зіткнення машин, встановлюють покажчики проїздів, напрямів руху та зменшення швидкості руху автомобілів.

Під час будівництва об'єкта треба якнайбільше ви­користовувати дороги постійного призначення. Якщо це неможливо, то тимчасові автомобільні дороги слід розміщувати так, щоб автомобілі могли проїжджати по колу. При будуванні тупикових шляхів підвищується можливість виникнення небезпечних випадків.

Радіуси заокруглень автомобільних проїздів слід брати не менш як 10м.

Якщо на майданчик доставляються конструкції і матеріали спеціальними машинами, то радіуси зао­круглень повинні бути завчасно визначеними і вка­заними на будгенплані.

Перед зонами, небезпечними для руху, встанов­люють спеціальні огорожі чи попереджувальні напи­си і сигнали. Ці попереджувальні знаки мають бути розміщені так, щоб їх було видно вдень і вночі.

Ширину проїзної частини доріг встановлюють відповідно до проекту будівництва, вона має бути не меншою за 3,5 м для руху в один бік і не меншою за 6 м для двосторонньго руху.

Найнебезпечнішими ділянками є перехрестя ав­томобільних доріг із залізничними коліями. У цих місцях треба робити переїзди із суцільних настилів, що вкладаються на одному рівні з верхом головок рейок і контррейок. Ширина проїзної частини на пе­реїздах не повинна бути меншою за 4,5 м, ділянки автодороги до і після переїзду протягом не менш як 25 м у кожний бік повинні мати тверді покриття. Пе­реїзди обладнують світовою сигналізацією, а при інтенсивному залізничному русі їх обгороджують шлагбаумами, що охороняються.

Дороги різного призначення очищають від сміття, будівельних матеріалів, відходів, а взимку — від снігу та льоду і посипають піском, шлаком чи золою.

Для переїзду чи проходу через викопані котлова­ни і траншеї роблять мости, естакади, пішохідні містки з поручнями та огорожами. Містки для пішоходів по­винні мати ширину не менш як 0,6 м і поручні зав­вишки не менш як 1 м. Опори містків вкладають не безпосередньо на грунт, а на опорні підкладки.

При в'їзді на будівельний майданчик встановлю­ють схему руху транспортних засобів, а на узбіччях доріг і проїздів — дорожні знаки, які добре видно: швидкість руху автотранспорту поблизу місця вико­нання робіт не повинна перевищувати 10 км/год на прямих ділянках і 5 км/год на поворотах.

Проїзди, проходи та робочі місця потрібно пост­ійно чистити, не захаращувати, а ті, що розташовані поза будівлями, взимку посипати піском чи шлаком.

20. Санітарно-побутове обслуговування на будівельному майданчику.

Для створення відповідних гігієнічних умов на бу­дівельному майданчику керівники будівельно-монтаж­них організацій повинні забезпечити всіх працюючих санітарно-побутовими приміщеннями і обладнанням, які мають бути підготовлені і введені в дію до почат­ку основних будівельно-монтажних робіт на об'єкті.

До санітарно-побутових приміщень належать: при­міщення для зберігання домашнього одягу і спецодягу, для сушіння, знепилювання і ремонту спецодягу, душові, умивальні, вбиральні; приміщення для особи­стої гігієни жінки, їдальні, буфети та кімнати для прий­мання їжі. Залежно від інвентарності та використан­ня санітарно-побутові приміщення бувають розбірні та інвентарні— багаторазового використання. Інвен­тарні санітарні приміщення залежать від конструк­тивних рішень і поділяються на пересувні, контейнерні і збірно-розбірні.

Контейнерні побутові приміщення можуть бути са­мотні або з'єднані з об'ємних блокових елементів. Побутові приміщення пересувного типу зручніші, оскільки мають швидку маневреність та потребують мінімальних затрат часу і засобів розміщення їх у місцях виконання робіт (підключення до джерел електроенергії, тепла, води, влаштування під'їздів). їх починають експлуатувати відразу після перевезення на майданчик, оскільки вони мають постійно вмонто­ваний інвентар. Контейнерні типи побутових при­міщень самостійно не переміщують, їх перевозять на трайлерах чи санках, а на великі відстані — на плат­формах залізницею.

На будівельних майданчиках поблизу робочих місць мають бути місця для відпочинку працюючих, куріння (обладнані протипожежними засобами), захисні укриття від атмосферних опадів та сонячної радіації.

Склад і територію санітарно-побутових приміщень визначають для кожного об'єкта будівництва відповідно до інструкції з проектування побутових при­міщень.

Гардеробні, умивальні, душові, приміщення для приймання їжі розміщують на будівельному майдан­чику не далі ніж за 500 м від робочих місць. Площа кожного приміщення залежить від максимальної кількості працюючих на будівництві й норми площі на одного працюючого. Якщо роботи ведуть на відкри­тому повітрі чи в неопалюваних будівлях у зимовий час, то приміщення для обігрівання робітників та за­хисту їх від атмосферних опадів розміщують на відстані не більш як 150 м від робочих місць. Площу цих приміщень визначають з розрахунку 0,1 м² на од­ного працюючого, але не менш як 8 м².

На будівництві, де кількість працюючих становить 300...800 чоловік, передбачається фельдшерський медпункт, а де 800...1500 чоловік —лікарський пункт. Відстань від міста роботи до медпункту не повинна перевищувати 600...800 м. На кожному об'єкті будів­ництва повинна бути аптечка з перев'язними і лікувальними засобами для подання першої допомоги у разі поранення, порізів, вивихів і опіків. Медичні при­міщення при кількості працюючих не менш як 300 чо­ловік повинні мати площу близько 40 м².

Кожний будівельний майданчик забезпечують пит­ною водою, для чого встановлюють фонтанчики чи бачки на відстані 75 м від місця роботи.

Входи в санітарно-побутові приміщення обладну­ють тамбурами, а перед ними встановлюють пристрої для чищення і миття взуття.

Біля санітарно-побуто­вих приміщень бажано передбачити місця для відпочинку робітників, спортивні майданчики, а для про­вітрювання цих приміщень — кватирки та фрамуги, що відкриваються.

Територія біля санітарно-побутових приміщень і світильники повинні бути чистими. В літній час про­їзди і проходи біля цих приміщень треба поливати водою, а в зимовий — очищати від снігу та посипати піском. В усіх санітарно-побутових і виробничих при­міщеннях потрібно підтримувати нормативний воло­го-температурний режим, передбачити їхню природ­ну вентиляцію, а в душових, вбиральнях — вентиляцію з механічним включенням.

Харчуються працівники в їдальнях чи буфетах. Роз­міщувати пункти харчування в інших приміщеннях не можна. Кількість посадочних місць у пунктах харчу­вання визначають з урахуванням кількості працюючих у найчисленнішій зміні. Час перебування в їдальні — 20 хв, а в буфеті — 12 хв.

У пунктах харчування має бути умивальник з роз­рахунку 1 кран на кожні 50 посадочних місць.