5. Клим Ганкевич

На західній Україні народ, і прожив Клим Ганкевич (1842-1924), що склав докторат у Відні 1868 р, працював як гімназіяльний професор в Перемишлі, Станіславові, Чернівцях і опублікував за своє життя чимало — здебільшого дрібних — праць з філософії, філології, етнографії. До філософії мають відношення в першу чергу такі його праці:

1. Grundzüge der slawischen Philosophic, I. Heft, Krakau, 1869, 2 вид. Bzeszow, 1873. /213/

2. Психологія, 1870.

3. Zycie, pismo a system filosoficzny B. Trentowskiego, Stanislawow, 1871.

4. Uber die Grenzgebiete der Philosophic und Matematik («Leipziger Zeitschrift fur exakte Wissenschaften», 1872).

5. Die Volksphilosophie bei der Kleinrussen («Auf der Hohe. Internationale Revue», Leipzig, 1881).

Ганкевич стоїть під впливом Геґеля та польських філософів (зокрема Лібельта і Трентовського). Його спроби дати характеристику слов’янської філософії, на жаль, не дрке глибоко сягають, і фактичний матеріял є почасти хибний. Та все ж він дав трохи чи не перші спроби характеристики слов’янської філософічної думки на широкій основі. Викладу власного філософічного світогляду він не дав.

6. Соціологи

До періоду підупаду чистої філософії належить і кілька соціологів, — з них варто окремо згадати І. Федоровича, О. Строніна, Л. Мечникова, М. Туган-Барановського.

І. Федорович — галичанин. Знаємо про його дуже мало. Його «Афоризми» було видано в Коломиї 1883 року, раніше вийшли в польській мові («Aforyzmy I. F-cza», Kraków, 1873), а пізніше в російській (в Петербурзі). Головний соціологічний його твір «Організм соціяльний» залишився в рукопису і відомий нам лише з переказу Клима Ганкевича (в його «Grundzüge der slawischen Philosophie» — див. вище § 5).

Олександр Іванович Стронін (1827-1889) син селянина, скінчив історико-філологічний факультет Київського університету і вчителював в Ніжині та Полтаві, в 60-х роках був засланий і на засланні написав свою першу працю: «Исторія и методъ», 1868; за нею йшли: «Политическая наука», СПБ. 1872 та «Исторія общественности», 1886. Він розвиває механістичну теорію суспільства, вживаючи, як методу соціологічної аналізи, аналогій з механікою. Суспільство збудоване «пірамідально» і основний /214/ закон його будови — закон рівноваги. Зі Строніним полемізували М. Ковалевський, Міхайловський, Кареєв.

Від конкретних проблем географії підійшов до соціології Лев Ілліч Мечник(ов) (1838-1888), з Харківщини, нащадок одного з приятелів Сковороди. По медичних студіях в Харкові і Петербурзі Мечников їде на Схід в дипломатичній службі, далі мандрує по Европі і знову по Сходу, 1884 року стає професором географії в Нешателі. Його основний твір: «La civilisation et les grands fleuves historiques», Париж, 1889, в російській мові резюме — «Географическая теорія развитія историческихъ народовъ» («ВЂстникъ Европы», 1889, 3). Основна ідея Мечникова — зв’язок розвитку культури з великими ріками. Суспільство є органічне, розвиток його є проґрес свободи.

Значно молодший Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919), з литовсько-татарського роду, але народжений на Україні (на Харківщині) та симпатіями своїми, а в значній мірі і громадською діяльністю, зв’язаний з українським національним рухом. Крім численних і визнаних фаховою наукою праць з політичної економії, йому належить шерег праць соціяльно-етичного та соціологічного характеру. Почавши з марксизму, Туган-Барановський ухилився в бік етичного розуміння соціяльної проблеми. Обороні своєрідного соціялістичного соціяльно-етичного світогляду присвячені праці зрілого періоду його творчости. Несталість поглядів, їх зміна і корегування типові для постаті Туган-Барановського, що покладав очевидно більшу вагу нашукання правди, аніж на посідання її.

Головні соціологічні, філософічно-соціяльні та філософічні праці Туган-Барановського такі:

1. Прудонъ. Его жизнь и дьятельность. СПБ. 1891.

2. Дж Ст. Милль. Его жизнь и дьятельность СПБ. 1892.

3. Значеніе экономического фактора в исторіи («Мірь Божій», 1895. XII).

4. Экономическій факторъ и идеи (там саме, 1896, IV, обидві праці в дусі історичного матеріялізму).

5. Очерки изъ новьйшей исторіи политической экономіи и соціализма («Мірь Божій», 1901, окремо СПБ. 1906).

6. Современный соціализмъ въ своемъ историческомъ развитіи, СПБ. 1906. /215/

7. Теоретическія основы марксизма («Міръ Божій», 1904, окремо СПБ. 1908). — Критика марксизму і спроба обґрунтовання етичного соціялізму.

8. Къ лучшему будущему. — Статті: «Три великихъ этическихъ проблемы» (Моральний світогляд Достоєвського), «Русская интеллигенція и соціализмъ», «Кантъ и Марксъ». СПБ. 1912.

9. Соціализмъ какъ положительное ученіе. СПБ. 1917.

10. Вплив ідей політичної економії на природознавство та філософію. Київ, 1925.

11 Окремі (методологічні) глави у відомому підручникові «Основы политической экономіи». СПБ. 1909 та низка дальших видань.

Лише небагато сторінок філософічним, соціяльно-етичним та методологічним ідеям Туган-Барановського присвячено в книзі Н. Кондратєва: Михаил Иванович Туган-Барановский. П. 1923.