44.Спадкування за заповітом.

Спадкування відбувається на двох головних підставах: за заповітом та за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Заповіт — це одностороння угода, за якою права та обов'язки для Інших осіб виникають за волею заповідача. Тому до заповіту встановлюються такі самі умови дійсності, як до будь-якої угоди. Оскільки заповіт виконується після смерті заповідача, то з'ясувати його зміст просто ні в кого. Тому до форми заповіту законом встановлюються жорсткі вимоги. Він завжди повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця й часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і посвідчений нотаріусом або посадовою особою, посвідчення якої прирівнюється до нотаріального, зокрема головним лікарем лікарні, де перебуває на лікуванні фізична особа. За заповітом можуть переходити не лише права, заповідач має право пов'язати перехід прав і з виконанням певних обов'язків. Виконання заповіту покладається на призначених у ньому спадкоємців. Однак заповідач може доручити виконання заповіту особі, зазначеній у заповіті (за її згодою), яка не є спадкоємцем (виконавцеві заповіту). Виконавець заповіту має право вчиняти всі дії, необхідні для виконання заповіту, зокрема розшукувати спадкоємців, управляти спадковим майном, виявляти боржників і кредиторів спадкоємця та ін.