1. Сучасні уявлення про екологію.

Екологія - наука, яка вивчає умови існування живих організмів в їх взаємозв'язку між собою і їх cередовищем. Походить від грецьких слів - дім і вчення, термін був вперше використаний в 1866 р. (німець Е. Геккелем) А науковою основою екології стало вчення Ч.Дарвіна про боротьбу організмів за існування.

Кожна людина тією чи іншою мірою впливає на навколишнє середовище і повинна знати близькі й віддале ні наслідки цього.

Сучасна екологічна наука про структуру і функціонування природи в цілому виходить з двох положень:

• величезного кількісного і якісного використання природних ресурсів

• нездатності природи повністю самовідновлюватись за таких темпів і обсягів експлуатації.

Екологічна діяльність нині є обов'язковою складовою, а здебільшого й одним із головних елементів будь-якої сфери людської активності - промислового виробництва,енергетики, сільського та лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, культури, релігії тощо. А тому усі рішення пов'язані з використанням природних або людських ресурсів із втручанням в процеси життєдіяльності біосфери, мають прийматися з урахуванням його найближчих і віддалених екологічних наслідків.

Завдання універсальної екології

1. Вивчення стану сучасної біосфери.

2. Прогноз динаміки стану біосфери в часі та просторі.

3. Розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільств й прироби, збереження здатності біосфери до самовідновлення та саморегулювання з урахуванням основних екологічних законів.

Екологічна ємність території - це її здатність прогодувати певну - кількість видів із збереженням можливостей самовідновлення, нормального функціонування і саморегулювання екосистем.

Об'єктами екології або її галузевих підрозділів є екологічні системи чи елементи екосистем.

Предмет досліджень - особливості та розвиток взаємозв'язків між організмами, їхніми угрупуваннями, екосистеми й неживою компонентою екосистем, дослідження впливу природних і антропогенних факторів на функціонування екосистем і біосфери в цілому.

2. Структура сучасної екології.

• Факторіальна екологія (аутекологія) вивчає фактори середовища на живі організми.

• Демекологія вивчає популяції та їхній зв’язок між собою і довкіллям.

• Синекологія розглядає закономірності співіснування організмів, їх угрупувань одне з одним й умовами існування.

• Соціальна екологія вивчає взаємодію людини та біосфери й місце людського суспільства в природі.

Вчені К.М.Ситник та М.І.Будико (1990-1992) розділяють екологію:

• Загальна екологія про головні закомонірності функціонування екосистем.

• Глобальна екологія вивчає біосферу вцілому (біосферологія).

• Прикладна екологія взаємовідносини живих організмів із середовищем.

Вчені Г. О. Білявський та М. М. Падун (1991) розділяють екологію:

• Біоекологія.

• Геоекологія

• Техноекологія.

• Соціоекологія.

• Космічна екологія.

Найвищим за рангом узагальнюючим поняттям, є "універсальна екологія", або "загальна екологія" якій підпорядковані:

• Теоретична екологія – екологія живих організмів (біоекологія), яка складається з підрозділів

• Екологія людини.

• Екологія мікросвіту.

• Екологія рослин.

• Кологія тварин.

• Практична екологія

• Науки про охорону та раціональне використання природних ресурсів.

• Науки про соціально-економічні фактори впливу на довкілля.

• Науки про техногенні фактори забруднення довкілля.

Г.Швебс у центрі схеми класифікації екологічного значення ставить:

• «Екологію душі»

• «Екологію культури»