30. Біологічні аспекти екології людини.

Екологія людини - нова наука, яка займається вивченням взаємовідносин людини з навколишнім середовищем. Людський організм тісно пов'язаний зі всіма компонентамибіосфери.

Він входить у великий кругообіг природи і дотримується її законів. Які організми інших тварин він підкоряється добовим і сезонним ритмам, реагує на сезонні зміни температу ри інтенсивність сонячного випромінювання.

Людина відрізняється від всіх тварин, являючись складовою частиною соціального середовища - суспільства. А це означає, що вона може не тільки пристосовуватись до природи за рахунок своєї біологічної досконалості але й змінювати природу своєю трудовою діяльністю. Дія природного середовища на людину змінена завдяки використанню одягу. Людина може успішно існувати в будь-яких географічних умовах якщо їй вдасться підтримати навколишнє середовище на рівні, в якому протікала еволюція.

Основні закономірності взаємодії людини з біогеографічними і антропогенними факторами середовища.

На рівні організму протікає онтогенез і фізіологічні процеси. Для здійснення їх людина, як будь-який живий організм, потребує певних умов: їжі, води, світла, тепла та ін.

Індивідуальні реакції організму на чинники зовнішнього середовища чітко проявляються в умовах геохімічних провінцій, пов'язаних, з надлишком або дефіцитом тих чи інших хімічних елементів.

В таких умовах в організмі порушується обмін речовин, який він не в силі скорегувати. В результаті виникає ендемічне (місцеве) захворювання.

1. При дефіциті кобальту знижується синтез вітаміну ВІ2, що спричиняє порушення адаптаційних можливостей організму до несприятливих факторів середовища

2. Недостача міді сприяє затримці дозрівання еритроцитів.

3. В біогеохімічних провінціях з дефіцитом йоду характерне масове виникнення ендемічного зобу.

Індивідуальні реакції організму чітко виступають при переміні місця проживання, особливо коли людина потрапляє в екстремальні умови. Пристосування (акліматизація) обумовлена фізіологічними резервами організму.

При переміні температури середовища вступають в дію терморегуляційні механізми.

При переселенні в нові кліматичні умови для акліматизації можуть інколи знадобитись тижні і місяці.

Компенсаторні механізми адаптації до різних факторів середовища не у всіх організмів однакові і проявляються індивідуальними реакціями.

31. Екологічна диференціація людства.

На світанку людської історії на популяційно-видовому рівні сформувались основи расової риси, які мають пристосований характер.

• темна шкіра екваторіальної раси перешкоджає проникненню ультрафіолетових випромінювань

• кучеряве волосся, не прилягаючи тісно до голови, служить перепоною проникненню сонця

• біла шкіра європейської раси можливо сформувалась, як результат пристосування до північного клімату

Крім расових ознак у людини сформувались адаптивні типи. Адаптації у людини проявляються у двох формах:

1. неспецифічна пов'язана з загальним підвищенням імунних властивостей до несприятливих умов;

2. специфічна, спрямована на пристосування до певних умов середовища (на холод - підвищення теплопродукції; в гарячому кліматі - на збільшення поверхні випаровування; в умовах гіпоксії (кисневе голодування) - на підвищений вміст гемоглобіну і збільшення ємності лег ень та ін.).

Регіональні адаптивні типи населення різних територій.

1. Для арктичного типу характерно пристосування до холодного, вологого клімату і кисневої недостатності.

2. Для пустель характерна висока сонячна радіація, сухість повітря, мала кількість опадів.

3. Життя в місцях високих гір спричиняє ряд екологічних труднощів: людина повинна пристосуватись до:

а) зниженої температури;

б) зменшеного барометричного тиску;

в) гіпоксії.

Біоценогичний рівень. Знаходячись в біоценозі, людина вступає в ті чи інші взаємовідносини з другими організмами. З деякими видами організм людини перебуває в постійному і тісному зв'язку, оскільки він сам являє собою біоценоз, в якому живуть бактерії-симбіонти (наприклад, кишкова паличка - компонент нормальної кишкової флори).

Біоценоз - сукупність живих організмів, що населяють ділянку суші або водойми.

На сучасному етапі все навколишнє середовище практично являє собою штучно створені людиною ценози (біоценози) або природні біогеоценози, в тій чи іншій мірі видозмінені її діяльністю.

Абсолютно незміненої природи (біогеоценозів) на нашій планеті вже немає. В них умовах проходить життя людини, влаштований її побут і здійснюється господарська діяльність. З ними пов'язані фактори здоров'я і працездатності населення.

З медико-біологічних позицій всі біогеоценози можна розділити на групи:

• природні біоценози, які мало піддались впливу людини характеризу ється великим різноманіття м диких видів рослин і тварин.

• Сільські угрупування характеризується невеликими залишками диких рослин і тварин, значними ділянками культурних сільськогосподарських рослин, великою кількістю домашніх тварин.

• міські і промислові угрупування або урбаноценози характеризуються великим скупченням людей, порівняно невеликою площею штучно насаджених рослин, бідністю фауни,забрудненням навколишнього середовища, викидами промисловості і транспорту, шумом. Все це створює передумови для нервових, психічних і серцево-судинних захворювань.