Післявоєнний період.
У 1950 році у селі було засновано колгосп імені Свердлова за яким закріплено 4622 га. землі, в тому числі 1164 га. орної землі. Зкожного двору забирали все, що могли: борони і вози, коней, корів, свиней, зерно, сіно, солому і т.д., а кілька сімей, що не бажали віддавати нажите виселили в Сибір. Колгосп проіснував до кінця 90-х років ХХ ст.. Господарство спеціалізувалося на виробництві зерна, льону та м’ясо-молочної продукції, картоплі.
В селі працювала хлібопекарня. Хліб з якої завозили в інші села. Завідувала хлібопекарнею Боровець Марія Яківна. Всі працівники хлібопекарні були яцьковичанами. В 70-х роках була прокладена до Яцькович зі сторони Балашівки брукована дорога, а в 2004 році до села була прокладена асфальтована дорога. Трохи раніше в 1986 році в самому селі стараннями жителів села та голови сільської ради Ліскової Тетяни Федорівни вулиці села були заасфальтовані.
Роки незалежності України. Історія церков села Яцьковичі.
Приваблює сільська православна церква в якій за дві неділі до Покрови уже розпочалося Богослужіння. 22 лютого 1995 року Владика Рівненський і Острозький архієрей Анатолій освятив храм в честь святої Покрови. І по нині в селі діє Свято-Покровський храм. Раніше на місці нашої Свято-Покровської церкви був колгоспний садок. В той час, з 1984 року і по цей день священником Балашівського храму Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова є протоієрей Олександр Оксентович Мамчур, уродженець с. Прислучі Березнівського району, 1932 р.н. Саме цей священник і дав людям с. Яцьковичі рекомендацію, щоб наші мешканці збудували церкву у своєму селі.
І саме 22 березня 1992 року на свято Сорока святих мучеників протоієрей отець Адам і протоієрей Олександр Оксентович Мамчур приїхали освячувати місце для будівництва церкви.
Після освячення, люди зносили свої кошти для будівництва. Ініціативна група по будівництву православного храму складалася із: Тамари Петрівни Шевчук, Андрія Лукашовича Стрілець, Адама Андрійовича Філімонова, Івана Васильовича Кліпчар, Феодосії Трохимівни Гончар. Саме ці люди приклали найбільше зусиль для будівництва церкви. Напевно вони зверталися у вищестоячі органи (Березне, Рівне, Київ), щоб оформити документацію для будівництва храму.
Першим священником Свято-Покровського храму був протоієрей Федір Климович, уродженець смт. Соснове Березнівського району, Рівненської області.
З 13 грудня 1996 року у храмі почав проводити служби Віктор Олексійович Ковальчук з села Бистричі Березнівського району, Рівненської області, що служить у церкві і до сьогоднішнього дня.
Першим старостою у храмі був Адам Андрійович Філімонов, потім Андрій Лукашович Стрілець. Через деякий час став Микола Тарасович Романович з села Яцьковичі.
Першим касиром церкви була Феодосія Трохимівна Гончар (до неї зносили гроші на будівництво храму). Потім був Микола Сергійович Боровець, тоді Антоніна Куперчук. Із 1995 року і по цей час касиром церкви є Антоніна Василівна Шевчук.
Фарбували Свято-Покровський храм приблизно в 2004 році. Серед них були Юрій Миколайович Мельник, Юрій Адамович Боровець, Володимир Доминікович Зейда та багато інших людей.
До 2008 року дзвонів у церкві не було. У 2008 році за кошти церкви жертви громадян були придбані нові дзвони, які освятив Владика.
В селі побудовано молитовний будинок для віруючих. Віруючі побудували Дім Молитви своїми силами. Тепер там регулярно проводяться зібрання віруючих.
За часів Польщі Церква християн віри Євангельської п’ятидесятників села Яцьковичі проводила богослужіння в орендованому будинку односельчанина Боровця Павла (батька Боровця Федора Павловича).
У роки Раданської влади церква Євангельських християн, як і всі інші християнські церкви, переживала гоніння. Богослужіння проводилися по хатах віруючих. Деякі члени церкви були арештовані за віру, і відправлені у табори позбавлення волі. Серед них Коваль Іван Сидорович, який був замучений, але не відрікся від Бога. Перенесли тюремні ув’знення Климчук Кирило Онисійович, Філімонов Федір Данилович.
Постійні штрафи накладалися за проведення Богослужінь, але християни залишалися вірними Богові і продовжували збиратися та славити Бога.
Після проголошення незалежності України, прийшла довгоочікувана свобода віросповідання. Церква християн віри Євангельської п’ятидесятників почала проводити Богослужіння у будинку Сільковського Івана Григоровича, який реконструйований під молитовний зал. На пресвітерське служіння був рукопокладений Сільковський Григорій Іванович. Через деякий час молитовний зал цього будинку став тіснуватим, так як церква росла. У 1999 році християни церкви прийняли рішення добудувати молитовний зал. Віруючі дружно працювали, а також охоче жертвували власні кошти на будівництво молитовного будинку. Керував будівельними роботами Філімонов Іван Володимирович.
У 2000 році будівництво було закінчене. 9 січня 2001 року, третього дня святкування Різдва Господнього було проведене Святкове Богослужіння – Відкриття Дому Молитви.
Нині Яцьковичі – це звичайне українське село. Є тут школа де навчається більше 180-ти учнів, працює 17 досвідчених педагогів, лісництво, медпункт, відділення зв’язку, магазини, сільська рада, будинок культури.
Село Яцьковичі – це маленька частинка великої та щедрої української землі, яку чекає і ми в це віримо, велике щасливе майбутнє.