10. Господарсько-правові норми.

Господарсько-правові норми - це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.

Господарсько-правовим нормам властиві загальні та специфічні ознаки.

До загальних ознак належать:

- встановлення господарсько-правових норм компетентними органами;

- офіційний, тобто встановлений законом, порядок прийняття таких норм;

- фіксація таких норм у спеціальних правових документах;  

- адресування таких норм заздалегідь невизначеному колу осіб.

Крім того, господарсько-правові норми характеризуються такою специфічною ознакою, що відрізняє їх від норм інших галузей права, як сфера застосування: вони містять правила у сфері господарювання (щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації, керівництва такою діяльністю).

Різноманітність господарсько-правових норм зумовлює доцільність їх класифікації, зокрема, за критерієм структури норми на:

1) норми з традиційною структурою (гіпотеза, диспозиція і санкція)

2) норми з неповною структурою.

Норми з неповною структурою поділяються на:

- норми-заборони (н/д, заборона здійснення підпр. діяльності органам державної влади та органам місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 43 ГК), а також посадовим особам цих органів (ч. 2 ст. 64 Конституції України; ч. 4 ст. 43 ГК);

 - норми-принципи (загальні принципи господарювання - ст. 6 ГК У.; принцип свободи підпр. д-ті - ст. 44 ГК, принципи зовн.екон. д-сті - ст. 2 Закону “Про зовн.екон. д-сть” від p.; принципи приватизації державного майна - ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного майна”);

- норми-визначення (більшість прийнятих протягом останніх 4-х років законів має спеціальну статтю “Визначення термінів”, в якій розкривається зміст основних термінів, що застосовуються у відповідному законі);

- компетенцію норми (наприклад, про компетенцію: Антимонопольного комітету - статті 7-8 Закону “Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 p., Національного банку України - статті 6, 7, 9, 15, 19 Закону України від 20.05.2000 р. “Про Національний банк України” та ін.);

- техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри і вихідні величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);

- норми-рекомендації (не будучи юридично обов'язковими для суб'єктів господарювання, орієнтують їх на бажану для суспільства (держави) поведінку у сфері господарювання): примірні статути, примірна договори тощо.

25. Поняття господарського права.

Господарське право як галузь права

Своєрідність госп. відносин, що становлять предмет прав. регулювання, та методів їх регулювання створюють госп. право як особливу галузь права.

Госп. П. (як галузь права) – це с-ма прав. норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення госп. д-ті та/або керівництва нею (такою д-стю) із застосуванням різних методів прав. регулювання.

У вітч. юр. науці щодо питання про госп. право як галузь права (що є дискусійним) сформувалися три основні позиції.

Перша з них негативна. Її прихильники вважають господарське право не самостійною галуззю права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання.

Друга позиція щодо госп. права – позитивна, полягає у визнанні госп. права самостійною галуззю права, яка не має нічого спільного з ін. галузями.

Згідно з третьою точкою зору, госп. право є комплексною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання – госп. діяльності.

Господарське право як галузь правової науки

Госп. право як галузь права слід відрізняти від науки госп. права – за предметом, методами та завданнями.

Наука госп. права вивчає історію становлення та розвитку с-ми правового регулювання госп. відносин в Україні та за кордоном, виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання госп. відносин та напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовної практики, використовуючи різноманітні наукові методи.

Теоретичними напрямами (елементами) науки господарського права є: виявлення та аналіз норм.-прав. актів та прав. норм госп. законодавства; визначення прав. засобів фун-ня госп. права, характеру методів прав. регулювання, а також виявлення прогалин, колізій, інших вад в с-мі правового регулювання госп. відносин); розробка способів вдосконалення господарсько-правової практики.

Завданнями науки господарського права є: забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу; визначення критеріїв оцінки відповідності госп. права (як галузі права) закономірностям і принципам правового регулювання; пояснення правотворчих та правозастосовних рішень та прогнозування наслідків порушення закономірностей правового регулювання та ін.

Для наукового забезпечення нормотворчого процесу в Україні створені наукові заклади при Верховній Раді (Інститут законодавства) та Кабінеті Міністрів України (Інститут нормотворчої діяльності).

Господарське право як навчальна дисципліна

Господарське право як навчальна дисципліна – це сукупність знань і навичок правового регулювання господарської діяльності і використання відповідних правових норм у практиці господарювання при здійсненні професійної юридичної діяльності.

Навчальна дисципліна “Господарське право” ґрунтується на надбаннях господарсько-правової науки (щодо історії становлення, правових засобів функціонування господарського права, тенденцій його розвитку та вдосконалення тощо), передбачає аналіз та вивчення основних засад правового регулювання господарських відносин та практики застосування актів господарського законодавства.

Обсяг і зміст господарського права як навчальної дисципліни залежить від профілю підготовки (для нотаріусів, суддів, слідчих – в загальному вигляді, для юрисконсультів, адвокатів-господарників, суддів господарських судів – максимально широко).

Загальний курс має певну систему, яка складається з двох частин – загальної і спеціальної. Загальна частина містить матеріал щодо основних положень правового регулювання господарської діяльності незалежно від галузі та сфери цієї діяльності.