- •3. Види господарсько-правової відповідальності
- •7. Господарське право як галузь права і як навчальна дисципліна в контексті правничих наук.
- •29. Порядок укладення господарських договорів.
- •4. Види суб’єктів госп. Права за Господарським кодексом України.
- •10. Господарсько-правові норми.
- •25. Поняття господарського права.
- •35. Форма господарського договору.
- •23. Підстави господарсько-правової відповідальності.
- •17. Методи правового регулювання господарських відносин.
- •20. Ознаки господарських відносин.
- •2. Антимонопольне законодавство в Україні.
- •22. Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності.
- •9. Господарські договори: різновиди, теоретична правоспроможність, юрисдикційна компетенція.
- •6. Господарська відповідальність: види, функції, санкції
- •5. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
- •11. Державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України як форма держ. Регулювання економіки.
- •24. Підстави для застосування банкрутства.
- •26. Поняття і головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію.
- •27. Поняття та види кредиту. Кредитний договір.
- •33. Правовий режим іноземних інвестицій.
- •19. Об’єкти приватизації.
- •1. Акціонерне товариство як суб’єкт господарської діяльності: правовий статус, порядок заснування і управління.
- •8. Господарський кодекс України та його роль в господарській діяльності суб’єктів господарювання.
- •12. Джерела господарського законодавства.
- •13. Засновницькі та майнові права фізичних осіб і колективних суб’єктів в господарській діяльності.
- •14. Класифікація господарських правовідносин за ознаками.
- •15. Конституційне регулювання відносин власності.
- •16. Контроль як правова форма державного регулювання економіки.
- •18. Об’єкти і суб’єкти банкрутства: правові засади для застосування банкрутства.
- •21. Органи управління як суб’єкти господарського права.
- •28. Порядок відкриття рахунків у банках.
- •30. Право державної власності і правової форми його реалізації в економіці України.
- •31. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •32. Правове становище фінансових і посередницьких інститутів як суб’єктів господарського права .
- •34. Правовий статус договірних і статутних об’єднань: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів в системі ринкового господарювання.
5. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Правомірна поведінка в галузі екон. відносин та захист екон. конкуренції забезпечуються різноманітними засобами. Одним з них є юридична відповідальність, тобто охоронні правовідносини, що виникають між компетентним державним органом та правопорушником у зв’язку із застосуванням до суб’єкта антиконкурентного правопорушення примусових штрафних санкцій у встановленому процесуальному порядку.
Питанням відповідальності присвячений розділ VIII ЗУ „Про захист екон. конкуренції”. В статтях 52–55 визначені такі види відповідальності, як штрафи, примусовий поділ, адміністративна відповідальність посадових осіб та відшкодування збитків.
Штрафи, які накладаються на суб’єктів господарювання органами Антимонопольного комітету України, є господарською відповідальністю.
Відповідно до ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Залежно від виду правопорушення передбачені штрафи від одного до десяти відсотків доходу, отриманого за минулий звітній рік.
Додатковим заходом господарської відповідальності є санкція, передбачена ст. 25 Закону “Про захист від недобросовісної конкуренції”, яка полягає у вилученні товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання.
Санкцією, що притаманна тільки конкурентному законодавству, є примусовий поділ суб’єктів господарювання, передбачений ст. 53 ЗУ „Про захист економічної конкуренції”: якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище.
Ще одним видом санкцій, що можуть бути застосовані до порушників конкурентного законодавства, є адміністративні штрафи. Стаття 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що такі справи підвідомчі районним (міським) судам, і передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб та громадян за зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ст. 1661) та неправомірні угоди між підприємцями (ст. 1662) у вигляді накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо) в розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, - до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Адміністративна відповідальність за дискримінацію суб’єктів господарювання органами влади та управління встановлена ст. 1663 КпАП України у вигляді накладення штрафу в розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За деякі види антиконкурентних дій, що завдали великої майнової шкоди, передбачена кримінальна відповідальність. Так, стаття 228 КК України передбачає відповідальність за примушування до антиконкурентних узгоджених дій; стаття 229 – за незаконне використання знаків для товарів та послуг, фірмового найменування та кваліфікованого зазначення походження товару; статті 231–232 – за посягання на інформацію, що становить комерційну таємницю.