2. Дозиметр “Белла”

2.1. Будова дозиметра. Дозиметр виготовлений у вигляді портативного пристрою і призначений для виявлення й оцінки за допомогою звукової сигналізації інтенсивності гамма–випромінювання, а також для вимірювання потужності еквівалентної дози (ПЕД) гамма–випромінювання за допомогою цифрового індикатора (див. рис. 4.2).

Рис. 4.2. Розміщення органів керування та індикації дозиметра «Белла»: 1 – вимикач живлення; 2 – кришка відсіку живлення батареї; 3 – цифровий індикатор; 4 – кнопка вибору режиму роботи; 5 – індикатор напруги живлення; 6 – вимикач режиму ПОШУК.

У дозиметрі передбачена можливість контролю напруги батареї живлення. Він має два режими роботи:

1) "ПОИСК" (пошук), який дає змогу наближено оцінювати радіаційний стан за допомогою звукових сигналів;

2) "МЕД" (потужність еквівалентної дози), призначений для вимірювання потужності еквівалентної дози за допомогою цифрового індикатора, що здійснюється автоматично впродовж часового інтервалу близько 40 с.

Дозиметр забезпечує безперервну звукову й світлову сигналізацію при перевищенні допустимої межі діапазону вимірювання 99,99 мкЗв/год. (переповнення цифрового табло).

2.2. Технічні характеристики

Діапазон енергій, МеВ 0,05–1,25

Діапазон вимірювання потужності:

еквівалентної дози мкЗв/год. (Sv/h) 0,20–99,99

(експозиційної дози ) мкР/год (R/h) 20–9999

Енергетична залежність, % ±30

Додаткова похибка вимірювання ПЕД, % на 10 °С ±10

Час встановлення робочого режиму, сек. 10

Час вимірювання ПЕД, сек. 45

Час безперервної роботи без заміни батареї, год., не менше 200

Рівень звукового сигналу, який подає дозиметр,

на відстані 15 см, дБ 65

Габаритні розміри дозиметра, мм, не більше 36х66х155

Маса дозиметра, кг 0,25

2.3. Підготовка дозиметра до роботи. Встановіть вимикач живлення (поз. 1, рис. 4.2) у верхнє положення. Натиснувши кнопку "МЕД КОНТР. ПИТАНИЯ" (поз. 4, рис. 4.2), переконайтеся, що напруга батареї живлення забезпечує нормальний режим роботи дозиметра. При цьому повинен засвітитися індикатор напруги батареї живлення (поз. 5, рис. 4.2).

2.4. Порядок роботи з дозиметром.

Режим «ПОШУК».

1. Підготуйте дозиметр до роботи згідно пункту 3.3.

2. Увімкніть дозиметр, при цьому на цифровому табло повинні індукуватися нулі.

3. Увімкніть режим ПОШУК, для цього вимикач (поз. 6, рис. 4.2) переведіть у верхнє положення. За природного фонового випромінювання дозиметр повинен подавати біля 10 звукових сигналів на хвилину. При збільшенні інтенсивності гама–випромінювання пропорційно зростає частота звукових сигналів.

Робота у режимі вимірювання потужності еквівалентної дози

1. Підготуйте дозиметр до роботи згідно пункту 3.3. Вимірювання потужності еквівалентної дози проводиться при будь–якому положенні перемикача «ПОИСК», при цьому у нижньому положенні вимикача звукова сигналізація відсутня.

2. Увімкніть дозиметр, при цьому на табло мають індукуватися нулі й крапки після кожного розряду (цифри). Наявність крапок свідчить про те, що відбувається вимірювання ПЕД і покази на цифровому табло дозиметра будуть змінюватися. Вимірювання триває близько 40 секунд. Потім крапки після 1, 2, 4 розрядів зникнуть, вимірювання закінчиться, покази дозиметра не будуть змінюватися, і на його табло буде зберігатися виміряне значення ПЕД.

3. Показання дозиметра будуть зберігатися протягом 40 с, після цього знову розпочнеться вимірювання ПЕД. Вимірювання ПЕД можна розпочати в будь–який момент, не чекаючи закінчення попереднього вимірювання або автоматичного початку наступного. Для цього потрібно короткочасно натиснути кнопку «МЕД КОНТР. ПИТАНИЯ». У такому разі розпочнеться вимірювання ПЕД, яке також буде тривати близько 40 секунд.

4. Для більш точного визначення ПЕД зовнішнього гамма–випромінювання необхідно зняти не менше 5 показань та обчислити середнє арифметичне значення. Для отримання значення ПЕД у мікрорентгенах на годину потрібно показання дозиметра помножити на 100. Наприклад, коли дозиметр показав 0,23 мкЗв/год., то:

0,23 мкЗв/год. х 100 = 23 мкР/год. (мікрорентгена на годину).

Примітка 1. У зв'язку з тим, що дозиметр вимірює ПЕД із заданою точністю лише через 10 секунд після вмикання, першу серію вимірювань при автоматичному режимі не враховувати.

5. Якщо в процесі вимірювання ПЕД його значення перевищить 99,99 (мкЗв/год.), то при будь–якому положенні вимикача «ПОИСК» спрацює безперервна звукова й світлова сигналізації.

2.5. Методичні рекомендації щодо оцінки показань дозиметра. Дозиметр призначений для вимірювання дози випромінювання за одиницю часу. При оцінці небезпеки опромінення за показаннями дозиметра доцільно враховувати, що наслідки опромінення визначаються сумарною отриманою дозою, тобто потужністю дози, помноженої на час, протягом якого опромінюється людина.

Наприклад, якщо потужність дози зовнішнього опромінення складає 0,11 мікрозіверта на годину, то опромінення протягом року (8800 годин) створить дозу 1000 мкЗв або 1 мілізіверт (мЗв). Потужність дози природного фону становить близько 0,11 мкЗв/год. і залежно від місцевих умов може змінюватися. Деякі гірські породи, наприклад, граніт, базальт спричиняють підвищений рівень випромінювання. Тому результати вимірювання, виконаного впритул до гранітної стіни, можуть значно зростати.

3. Нормування іонізаційної радіації. За критерії радіаційної безпеки осіб, що працюють із джерелами іонізаційних випромінювань, та населення в цілому покладені відомості про біологічну дію радіації на організм людини. Ґрунтуючись на рекомендаціях Міжнародної комісії з радіаційного захисту, Міністерством охорони здоров’я України та Національним Комітетом із ядерного захисту населення України розроблені й уведені в дію з 01.01.98 р. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ–97). Головними принципами радіаційної безпеки, які покладені за основу НРБУ–97, є:

• принцип виправданості – будь–яка практична діяльність, котра супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не дає більшої користі опроміненим особам або суспільству в цілому порівняно зі шкодою, якої вона завдає;

• принцип оптимізації – рівні індивідуальних доз і (або) кількість опромінених осіб повинні бути настільки низькими, наскільки цього можливо досягнути з урахуванням соціальних та економічних чинників.

Нормами радіаційної безпеки визначені три категорії осіб, що зазнають опромінення: категорія “А” – особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо із джерелами іонізаційних випромінювань; категорія “Б” – особи, які безпосередньо не працюють із джерелами іонізаційних випромінювань, але у зв’язку з розташуванням робочих місць поблизу приміщень з радіаційно–ядерними технологіями можуть отримати додаткове опромінення; категорія “В” – особи (населення), які мешкають на території населеного пункту, регіону (див. табл. 4.1).

Закон України 1991 року «Про правовий режим території, яка зазнала радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони. Згідно з цим законом забрудненою вважається територія, перебування на якій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер (1 мЗв) за рік, що перевищує природний доаварійний фон. Згідно з цим законом здійснюється розподіл забрудненої території на зони: зона відчуження – тридцятикілометрова зона, з якої була проведена евакуація населення у 1986 році; зона безумовного (обов'язкового) відселення, де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад 0,5 бер на рік; зона гарантованого добровільного відселення, де людина може отримати додаткову дозу опромінення вище 0,1 бер на рік; зона посиленого радіологічного контролю, де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад 0,1 бер на рік. Одночасно щільність зараження ґрунту ізотопами цезію, стронцію та плутону вдвічі менша, ніж у зоні гарантованого відселення.

Таблиця 4.1