Небезпека розливу сдор

Отруєння

Опіки

Виразки

Летальні випадки

Втрата

свідомості

Захворювання

Долікарська допомога

Прийняти

активоване вугілля,

промити шлунок через зонд

1. Змити хімічну речовину водою.

2. Дати знеболювальні препарати.

4. Провести реакцію нейтралізації.

5. Накласти асептичні пов’язки.

Промити шкіру

лужним роз–чином; примоч–ки 5% розчином оцтової кис–лоти.

При алергічній реакції:

припинити надходження алергену в дихальні шляхи; забезпечити доступ свіжого повітря; використати теплові процедури; застосувати бронхолітики – еуфілін, антасман; інгаляція.

Дати нюхати

нашатир,

обстежити

потерпілого і

надати ПДД.

Рис. 4.3.3. Структурно–логічна схема вивчення небезпеки розливу СДОР.

Практичний досвід засвідчує, що доцільність широкого застосування навчальних алгоритмів і структурно–логічних схем у навчально–виховному процесі, зокрема з основ безпеки життєдіяльності, ґрунтується на таких перевагах:

1. Навчальні алгоритми і створені на їхній основі структурно–логічні схеми можна ефективно використовувати в процесі вивчення учнями різноманітних дисциплін у навчальних закладах різного типу й профілю.

2. Структурування навчального матеріалу з відповідної дисципліни дає змогу учням добре засвоїти всі основні терміни й поняття та взаємозв’язки між ними, котрі розглядаються у процесі опанування змісту шкільного предмета “Основи безпеки життєдіяльності”, а вчителеві – проконтролювати вивчення навчального матеріалу при перевірці домашнього завдання, під час проведення тематичного, поточного чи підсумкового оцінювання компетентності учнів з ОБЖ, що сприяє поліпшенню застосування знань на практиці (вироблення моделей безпеки).

3. Скорочуються затрати часу на вивчення учнями навчальної дисципліни, тобто спостерігається якісне вдосконалення навчального процесу на основі його інтенсифікації й ефективного використання опорних схем, що є особливо цінним за умов обмеження навчального часу (17 год. на навчальний рік у кожному класі).

4. Ефективне застосування у навчальному процесі структурно–логічних схем, які використовуються під час фронтальної, групової та індивідуальної організації навчальної роботи на різних етапах уроку, активна участь учнів у їх створенні надає процесу навчання пошукового характеру.

5. Інформаційні технології у процесі вивчення обж

5.1. Інформатизація навчально–виховного процесу як необхідна умова реформування системи шкільної освіти. Розвиток суспільства нині характеризується швидкими інформаційними змінами в усіх галузях життя й діяльності людини. Комп’ютерні технології тісно взаємопов’язані з повсякденним життям, що примушує нас визнавати їх необхідність та використовувати у всіх сферах життєдіяльності. Ураховуючи реформування системи освіти в напрямі впровадження комп’ютерних технологій, у 1988 році було видано Закон “Про національну програму інформатизації”, який став основою для початку інформатизації освіти в Україні та згідно якого використання комп’ютерів має бути спрямоване на удосконалення форм, методів і змісту навчального процесу.

Сучасні державотворчі процеси в Україні ще більше актуалізували необхідність реформування системи освіти, основні засади якої визначені Законом України “Про освіту”, Указом Президента України “Про основні напрямки реформування вищої освіти в Україні”, національною програмою “Освіта”, нормативними документами Міністерства освіти і науки України.

В умовах усезростаючого інформаційного навантаження якість навчання значною мірою залежить від інтенсифікації й оптимізації навчального процесу на основі ефективного використання класичних і активного впровадження нових методик, що базуються на найширшому використанні комп’ютерної техніки різноманітних модифікацій.

Сутність інформаційних процесів, які покладено в основу навчання, багатогранна, але принципова схема будь–якого інформаційного впливу залишається незмінною і складається із джерела інформації, об’єкта впливу та каналу зв’язку між ними. З філософської точки зору, процес пізнання інтерпретується як відображення об’єктивної дійсності в нашій свідомості, бо без відображення пізнання не існує. Відображення людиною починається з відчуття, без якого неможливе формування у свідомості відповідних образів, знань тощо. Тому органи чуття та створені на їхній основі чуттєві методи пізнання за своєю сутністю є каналом, через який інформація від об’єкта пізнання спрямовується до свідомості людини. Чуттєве пізнання закінчується сприйняттям відображення об’єкта.

Органи чуття людини мають різну здатність до сприйняття й запам’ятовування інформації. Як засвідчують результати досліджень, застосування будь–яких засобів навчання, особливо комп’ютерної техніки, суттєво розширює можливості органів чуття й розумових здібностей людини щодо сприймання, осмислення й запам’ятовування інформації. Це випливає з особливостей запам’ятовування людиною потрібної інформації залежно від виду й кількості аналізаторів, які задіяні у процесі пізнання.

Основними каналами прийому інформації у навчальному процесі є зоровий та слуховий канали. Крім того, візуальна форма представлення інформації є набагато продуктивнішою, оскільки пропускна здатність зорового каналу сприйняття інформації є набагато вищою за пропускну здатність слухового каналу (приблизно в 7,5 раза). Але найефективніше сприйняття інформації забезпечує варіант оптимального поєднання вербальної й візуальної форми її подання, яке відбувається, наприклад, на заняттях із комплексним інформаційним впливом.

Модель такого заняття стала можливою одночасно з упровадженням у навчальний процес новітніх інформаційних технологій: мультимедійної проекції, інтерактивних дошок, комп’ютерно–програмних засобів інтенсивного вивчення предметів, перспективних технологій навчання через Інтернет тощо. Фактично мова йде про нову модель системи передавання–отримання знань, яка заснована, на відміну від систем традиційних, на зовсім інших психологічних і дидактичних засадах. Під час реалізації цієї моделі у навчально–виховному процесі вчителеві відводиться роль не наставника–організатора навчальних занять (як було раніше), а навігатора у світі інформації. Такий підхід передбачає набагато більшу самостійність учнів у пошуках і засвоєнні нових знань та забезпечує високий рівень інтенсифікації навчального процесу.

На сучасному етапі впровадження комп’ютерної техніки у навчально–виховний процес її застосовують не тільки як потужний обчислювальний засіб та як спосіб збереження значного обсягу інформації з різних галузей знань, але у поєднанні з новітніми технологіями навчання як: предмет вивчення на уроках інформатики; нові методи і засоби навчання; методи й засоби управління навчально–виховним процесом тощо. Однак освоєння комп’ютерної техніки вчителями–предметниками відбувається надзвичайно низькими темпами, що пов’язано не стільки з недостатністю фінансування закладів освіти, а, в першу чергу, із пасивним ставленням значної частини педагогічних працівників до технічного переоснащення навчальних закладів і необхідності вдосконалення традиційної системи навчання (у тому числі й своєї діяльності) для підготовки підростаючого покоління щодо повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства. Перебудова діяльності середньої школи на базі комп’ютеризації навчання сьогодні здійснюється за двома основними напрямами: удосконалення обчислювальної техніки і програмного забезпечення для більшої відповідності вимогам навчально–виховного процесу; зміна та вдосконалення методики викладання й організації роботи учнів.

У зв’язку з тим, що в наукових працях фахівців із проблеми інформатизації освіти та суспільства в цілому (А. Єршов, І. Роберт, Ю. Машбіц, С. Пайперт та ін.) неоднозначно трактуються одні й ті самі ключові терміни та поняття, в даному навчальному посібнику автори зробили спробу уточнити понятійний апарат нових інформаційних технологій навчання, використовуючи загальний підхід М. Жалдака і Т. Тихонової. Отже у цьому посібнику деякі з них трактуються таким чином:

• нові інформаційні технології (НІТ)– це сукупність методів і технічних засобів накопичення, аналізу, збереження, передавання й подання інформації за допомогою комп’ютерної техніки і комп’ютерних мереж (див. табл. 5.1.1);

• нові інформаційні технології навчання (НІТН) – це методологія й технологія навчально–виховного процесу з використанням комп’ютерної техніки і новітніх електронних засобів навчання;

• засоби нових інформаційних технологій навчання (ЗНІТН) – це сучасні засоби навчання й системи інформаційного обміну, а також навчально–методичні, нормативно–технічні й організаційно–інструктивні матеріали, за допомогою яких здійснюються операції накопичення, аналізу, систематизації, збереження, передавання і подання інформації та які забезпечують педагогічно доцільне використання цих операцій;

• мультимедіа є узагальненим поняттям для різноманітних комп’ютерних технологій з використанням декількох інформаційних середовищ, зокрема графіки, тексту, відео, фотографії, анімації, звукових ефектів тощо;

Таблиця 5.1.1

Складові нових інформаційних технологій

Нові інформаційні технології
Засоби НІТ		Методи НІТ
Апаратні	Програмні
ЕОМ, ПЕОМ, локальні й глобальні мережі, прист-рої введення–виведення, засоби збереження вели-ких обсягів інформації та інше сучасне перифе-рійне обладнання.	Програмні комплекси, ін-формаційні системи, сис-теми машинної графіки, системи мультимедіа й гіпермедіа, системи штучного інтелекту, програмні засоби між-комп’ютерного зв’язку.	Системний аналіз, сис-темне проектування, ме-тоди передачі, збережен-ня й захисту інформації, безпаперові технології, методи колективного ви-користання інформацій-них ресурсів тощо.

• мультимедіа–компьютер – це комп’ютер, забезпечений апаратними і програмними засобами, завдяки яким реалізують технологію мультимедіа;

• віртуальна реальність (Virtual Realiti, VR) – це високорозвинута форма комп’ютерного моделювання, яка дозволяє користувачеві зануритися в модельний світ і безпосередньо діяти у ньому. Зорові, слухові, тактильні й моторні відчуття користувача при цьому заміняються їх імітацією за допомогою комп’ютерних програм. Характерними ознаками пристроїв віртуальної реальності є моделювання в масштабах реального часу, імітація навколишнього середовища з високим ступенем реалізму, можливість впливати на оточуюче середовище і мати при цьому зворотний зв'язок;

• імітаційно–моделювальна програма (ІМП) – навчальна комп’ютерна програма, яка дозволяє спостерігати і моделювати на екрані монітора процеси, явища або об’єкти;

• програмно–педагогічні засоби (ППЗ) – сукупність комп’ютерних програм навчального призначення;

• комп’ютерно–програмні засоби (КПЗ), які автоматизують частково чи повністю процес навчання та контролю знань, – це навчальні системи, програмні тренажери, системи тестування й контролю, системи імітаційного моделювання, демонстраційні системи тощо.

5.2. Дидактичні засади використання інформаційних технологій у навчально–виховному процесі. Підготовка людини до життя в інформаційно насиченому суспільстві неможлива без упровадження особистісно–орієнтованого підходу в шкільну практику; вона спрямовує навчально–виховний процес не тільки на формування особистості в цілому, а й на формування її окремих якостей. Одночасно слід зазначити, що найбільш фундаментальні технології – це ті, які визначаються пріоритетністю їхнього використання у всіх сферах життєдіяльності людини. Вони проникають у сучасне життя, стають невід’ємною його складовою й у повсякденному житті мало помітні. Т. Бєлявцева і Т. Лобос стверджують, що таке “зникнення” технологій – це не що інше, як фундаментальний наслідок психології самої людини, а не технології. Достатньо людям звикнути до предмета (а не знати його властивості досконало), як вони перестають його помічати. Таке “зникнення” комп’ютерно–орієнтованих технологій навчання відбудеться нескоро, але актуальним завданням педагога є орієнтування своєї роботи на раціональне і педагогічно доцільне використання на уроках комп’ютерної техніки, яка надає суттєву інформаційну підтримку в організації навчально–виховного процесу, сприяє підвищенню якості та ефективності методик навчання, допомагає вчителю розв’язати завдання індивідуалізації навчального процесу. При цьому основними функціями вчителя у навчальному процесі з використанням інформаційних технологій є:

1. Відбір навчального матеріалу та завдань.

2. Планування процесу навчання.

3. Розробка форм представлення інформації учням.

4. Контроль засвоєння відповідної інформації й коригування процесу навчання.

Функція відбору матеріалу та завдань за змістом є найскладнішою та вимагає творчого підходу до її реалізації. Значну роль при цьому відіграє досвід роботи вчителя, глибина оволодіння навчальним матеріалом із відповідної дисципліни та сформованість навичок щодо впровадження комп’ютерної техніки у навчальний процес. Основними вимогами щодо реалізації цієї функції є необхідність чіткого виділення головних і другорядних аспектів у навчальному матеріалі з дисципліни, а також диференціація матеріалу за рівнем складності.

Планування процесу навчання повинно здійснюватися за напрямами максимальної його індивідуалізації, зокрема за послідовністю представлення понять, що вивчаються; за методами повідомлення навчального матеріалу (індуктивний, дедуктивний); за рівнем науковості й глибини матеріалу; за якістю роз’яснювальних і довідкових матеріалів; за терміном навчання.

Різноманітні форми представлення інформації учням, контроль засвоєння відповідних знань й коригування процесу навчання на сучасному етапі розвитку цифрових технологій можуть здійснюватися завдяки унікальним можливостям динамічних проекційних засобів, зокрема за допомогою електронних (мультимедійних) проекторів, які все частіше використовуються у навчально–виховному процесі. Нові цифрові технології, що застосовуються в них, дозволяють проектувати на екран великих розмірів (0,5–7,5 м по діагоналі) зображення з комп’ютерного монітора, із відеомагнітофона або цифрової відео– фотокамери (рис. 5.2.1). Управління проектором здійснюється дистанційно за допомогою пульта, що дає змогу педагогу вільно рухатися аудиторією.

Інформація для проектування з комп’ютерного монітора на великий екран може бути:

• статичною (текстовою, табличною, графічною), яка створюється за допомогою широко популярних комп’ютерних програм Microsoft Word, Microsoft Excel, Corel Draw, Adobe Photoshop та ін.;

• презентаційною (текстово–графічною, динамічно змінною у часі інформацією зі звуковим супроводом і відеофрагментами), яка підготовлена за допомогою програм Microsoft PowerPoint, Adobe Premire;

• анімаційною (мультиплікаційною), яка створена із застосуванням програм Macromedia Flash, Corel PhotoPaint і т.п.

Рис. 5.2.1. Схема з’єднання пристроїв для комплексного

інформаційного впливу на заняттях.

При викладанні основ безпеки життєдіяльності статичною може бути текстова інформація, що відображає різні дефініції, які важко сприймаються на слух, розкриває сутність явищ і процесів тощо. У таблично–цифровому вигляді може подаватись інформація, яка аналітично підтверджує виклад навчального матеріалу, у графічному – та, що відображає організаційні структури, логічні залежності процесів, фотографічні зображення предметів, ознак тощо.

У презентаційну інформацію доцільно подавати тексти лекційного матеріалу і додаткові консультації, які за допомогою динамічно змінних фрагментів, синхронного озвучення та відеовставок сприятимуть ефективності сприймання, осмислення й запам’ятовування нового матеріалу та формуванню навчального досвіду учнів. Крім цього, такі методики створюють ефект реальної присутності на уроці, адже звуковим матеріалом може бути голосовий супровід учителя.

Анімаційна інформація застосовується для відтворення засобами мультиплікації послідовності прихованих явищ і процесів, взаємозв’язків між ними тощо. Цей вид інформації серед усіх названих є найбільш захоплюючим, але й вимагає відповідних трудовитрат на підготовчому етапі.

Для контролю засвоєння знань з основ безпеки життєдіяльності доцільно використовувати сучасні КПЗ, які створюються на технічній базі кабінетів інформатики і комп’ютерно–лінгафонних класів. Існує значна кількість різноманітних комп’ютерних програм, що тією чи іншою мірою задовольняють сучасні вимоги до таких програмних продуктів. Ці програми не вимагають високої кваліфікації користувача, тому їх може опанувати кожен учитель.

Процес підготовки до автоматизованого (комп’ютеризованого) контролю (тесту) передбачає формування його параметрів. Це, зокрема, вибір теми тестування, кількість рівнів складності й кількість запитань у рівні, критерії оцінки по кожному рівню і тесту в цілому, методи формування варіантів (упорядкований – питання для варіантів відбираються за порядком, випадковий – питання формуються на основі випадкових чисел). Інтерфейсом програм повинне передбачатися введення шляху для зберігання бази даних (питань і параметрів тесту), а також пароля, який дозволяє уникати несанкціонованого доступу до можливостей тестуючої програми.

Як зазначалось вище, сучасні технічні засоби навчання на базі комп’ютерної техніки надають вчителеві надзвичайні технічні можливості. Однак ефективне використання цих пристроїв можливе лише за наявності відповідного дидактичного забезпечення та глибоко продуманої методики їх застосування. Ефективність впровадження у навчальний процес інформаційних технологій залежить від обраної вчителем методики повідомлення навчального матеріалу. З іншого боку, різні види електронних пристроїв по–різному впливають на методику викладання. Отже, має місце взаємний вплив – загальної методики вивчення матеріалу на методику застосування комп’ютерної техніки і навпаки.

Таким чином, важливу роль у комп’ютеризації навчання відіграють ЕОМ, на базі яких створюються автоматизовані системи і навчальні комплекси, що забезпечують ефективність і якість засвоєння навчального матеріалу з об’ємним інформаційним змістом. ППЗ надають такі переваги, які не можуть забезпечити традиційні засоби й методи навчання, зокрема: сприяють індивідуалізації навчання, при якому суб’єкт навчання сам обирає посильний ритм роботи із засвоєння навчального матеріалу; надають доступ до віддалених баз даних, що стає основою дистанційного спілкування й навчання; створюють унікальний стимулювальний ефект, якого не можна досягти звичайними педагогічними методами, за умов поєднання ППЗ, доступу до віддаленої інформації й можливостей мереж телекомунікацій.

Практичний досвід переконує, що навчання, яке засноване на загальноприйнятій методологічній системі здобування знань, не завжди є виправданим та ефективним. Зокрема учні в загальноосвітній школі при вивченні різноманітних дисциплін найчастіше неадекватно реагують на подачу навчального матеріалу вчителем, що призводить до прогалин у знаннях або до поверхового засвоєння матеріалу. Це пов’язано з багатьма чинниками, серед яких потрібно виокремити такі: спосіб подання навчального матеріалу вчителем (вербальний або наочний), кількість учнів у класі, зацікавленість школярів даною темою тощо. Поліпшити ситуацію можна завдяки саме впровадженню у навчальний процес новітніх інформаційних технологій навчання, що активізує навчальну діяльність учнів, посилює зацікавленість навчальним матеріалом, надає процесу навчання дослідницько–пошукового характеру.

Як показують спеціальні дослідження, використання комп’ютера в навчальному процесі сприяє розв’язанню таких дидактичних завдань:

1. Комп’ютер використовують як допоміжний засіб для розв’язання існуючої системи дидактичних завдань.

2. Комп’ютер може бути засобом навчання, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при одночасному збереженні структури, мети й завдань безмашинного способу навчання.

3. Комп’ютер вирішує нові дидактичні завдання, які не вдається розв’язати традиційними способами.

4. Комп’ютер використовують як засіб, що допомагає засвоїти складні абстрактні теоретичні поняття завдяки створенню “комп’ютерних навчальних середовищ” і “віртуальних мікросвітів”.

Унаслiдок педагогiчних пошукiв останнiх рокiв із проблеми активiзацiї пiзнавальної дiяльностi учнiв за допомогою комп’ютерної техніки виробленi вимоги щодо ефективного й педагогічно виправданого її запровадження у навчально–виховний процес; основнi з цих вимог: правильне визначення мети використання комп’ютера у структурi уроку; спрямування учнiв вiд зовнiшнього сприймання зображень окремих об'єктiв до пiзнання їхнiх ознак i зв'язкiв; формування пiзнавальної активностi школярiв при органiзації стосовно їх iнтересiв рiзноманiтних форм самостiйної роботи (вiдповiдi на запитання проблемного характеру, складання плану, аналiз матерiалу пiдручника тощо); забезпечення оптимального поєднання слова вчителя i сприймання учнями аудiовiзуальної iнформацiї.

Усi вищезгаданi дидактичнi можливостi комп’ютерної техніки визначають роль, мiсце і її значення у навчально–виховному процесi.

5.3. Практика застосування інформаційних технологій при вивченні основ безпеки життєдіяльності. Практичне використання ППЗ при вивченні дисциплін у загальноосвітній школі показує, що такий досвід характеризується як позитивними, так і негативними аспектами, причинами яких є: фрагментарність використання комп’ютерної техніки у процесі навчання, недостатність ґрунтовних досліджень щодо впливу комп’ютера на дитячий організм тощо. Але, наприклад, уже доведена ефективність використання програмно–педагогічних засобів на уроках математики, фізики, хімії, рідної мови і т.д. Для педагогів створено інструментальний програмний засіб “Designer”, за допомогою якого вчителі мають можливість складати тестові завдання з різних дисциплін і ефективно їх використовувати для вирішення завдань корекції й контролю знань. Програми “Gran” і “Eurika” використовуються вчителями для моделювання фізичних і математичних процесів. У цих програмах об’єктом засвоєння виступають: зовнішні параметри певного процесу; закономірності, які не доступні для безпосереднього спостереження; параметри, які оптимізують віртуальний (змодельований) процес тощо.

Однак при використанні ППЗ під час вивчення окремих шкільних предметів, зокрема основ безпеки життєдіяльності, дуже часто відомості про об’єкт пізнання обмежені або відсутні (вивчення конкретних надзвичайних ситуацій, забруднення природного середовища й розвиток глобальної екологічної кризи внаслідок цього). Предмет ОБЖ має чітко визначену практичну спрямованість. Вивчаючи його, учні повинні отримати чіткі уявлення про причини виникнення різних надзвичайних ситуацій, особливості їх перебігу та прояву; засвоїти алгоритм дій, які знижують рівень ризику для життя та здоров’я людини; виробити навички надання першої долікарняної допомоги потерпілим тощо.

Практика викладання курсу ОБЖ доводить, що під час практичних занять доречно застосовувати ІМП та розповсюджені комп’ютерні ігри, які дозволяють вийти за межі даного навчального предмета, стимулюючи учнів до одержання знань у суміжних галузях і в практичній діяльності. Така робота дозволяє формувати у учнів навички знаходження варіативних стратегій розв’язання поставленої проблеми. Важливо, що учень має можливість приймати власне рішення й одразу побачити його наслідки. Це, перш за все, примушує його нести відповідальність за наслідки, до яких призводить обраний варіант дій.

Імітаційно–моделювальні програми доцільно використовувати на уроках з основ безпеки життєдіяльності при опануванні багатьох тем, наприклад, при вивченні теми “Екологічні проблеми природного середовища” учням буде цікаво прийняти участь у відповідній комп’ютерній навчальній грі, коли школярі мають можливість на екрані монітора побачити, що: розвиток людської цивілізації неможливий без раціональної взаємодії з природою; людина отримує з навколишнього середовища все необхідне для життя, зокрема енергію, продукти харчування, матеріали тощо; бере від природи емоційну й естетичну наснагу; цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює не тільки позитивний вплив, але й призводить до негативних наслідків (наприклад, антропогенна діяльність є основною причиною утворення кислотних дощiв, смогу, руйнування озонового шару Землi, нагромадження токсичних i канцерогенних речовин в органiзмi тварин i риб), що вимагає необхідної стратегії щодо охорони довкілля, широкого екологічного виховання всього населення; розвиток подій є підконтрольним: про безпеку можна говорити тiльки тодi, коли та або iнша небезпека виявляється на раннiх стадiях виникнення дiй i коли лiквiдуються глибокi причини створення дисбалансу мiж людиною й оточенням, а не їхнi трагiчнi наслiдки; існує взаємозалежнiсть складових: різноманітні небезпеки стосуються не тiльки окремої людини, соцiальної групи або навiть країни, бо сьогоднi людство досягло такого рівня свого розвитку, коли потужнiсть створюваних ним засобiв впливу на оточуюче середовище і своє власне існування стає порiвнянною з дією самої природи. Це вселяє гордiсть, але одночасно викликає і побоювання за наслiдки, які можуть привести до знищення цивiлiзацiї i навiть існування життя на Землi.

Цінним у використанні ІМП є те, що під час роботи за комп’ютером можна виправити негативні наслідки своєї діяльності чи окремі вчинки при переході до іншого туру, хоча в дійсності цей процес зупинити не можна. Досвід роботи вчителів–предметників школи № 22 м. Кіровограда свідчить, що опанування теми “Екологічні проблеми навколишнього середовища”, яка циклічно вивчається у п’ятому й десятому класах, доцільно супроводжувати ІМП, завдяки використанню яких учні можуть змоделювати свою діяльність участю в проектах з екології “Тигри”, “Жива вода” тощо. Як показує практика, такий підхід, з одного боку, сприяє розвитку професійно–особистісних якостей педагога, необхідних для реалізації принципів педагогіки, а, з іншого – у учнів з’являється стійка зацікавленість процесом оволодіння новими знаннями, формуються потреби саморозвитку й самоаналізу своєї діяльності.

Таким чином, упровадження НІТ у загальноосвітній школі полегшує не лише роботу вчителів, але й дозволяє учням у доступній і цікавій для них формі ґрунтовно засвоїти навчальний матеріал із конкретного предмета. Тому використання комп’ютерної техніки на сучасному етапі реформування середньої школи має вирішальне значення не тільки у навчанні дітей на початковому етапі, але й у формуванні їхнього загального ставлення до навчання, що є надзвичайно важливим у випускних класах.

5.4. Вимоги до створення електронних підручників і посібників з ОБЖ. Темпи розвитку нових інформаційних технологій навчання свідчать про те, що в недалекому майбутньому електронні підручники та посібники стануть одним із основним засобів навчання і особливо під час організації дистанційного навчання.

На сучасному етапі якість таких підручників з різних дисциплін залишається низькою, а з шкільного курсу безпеки життєдіяльності не створено жодного. Зокрема в комп’ютерних мережах є чимало різноманітних курсів лекцій для студентів вищих навчальних закладів І–IV рівнів акредитації, автори яких досить часто не враховують особливості сприймання інформації з монітора комп’ютера, перевантажуючи текстом інформаційні кадри.

Нерідко можна спостерігати просте перенесення тексту підручника в електронний варіант лише з незначним доповненням рисунками, схемами, діаграмами тощо. Трапляються випадки, коли читаючи текст електронного підручника, доводиться повертатися назад для повторного перегляду пояснюваного зображення, що взагалі суперечить елементарній методиці. Особливо помітна перевантаженість окремих кадрів, призначених для контролю й самоконтролю, у яких крім тексту практично відсутня образна чи символічна форма подання інформації. Перевантаженість текстом навчальної інформації призводить до того, що зменшується не лише обсяг її сприймання, а й мотивація до навчання.

Домінантним стимулом є новизна інформації, яка сприяє її утриманню, збереженню і подальшому відтворенню. Такою новизною, особливо у процесі створення шкільних підручників, може бути інший, на відміну від традиційного, підхід до створення електронних посібників, в яких візуалізація інформації була б максимально насиченою (у межах фізіологічних норм) і водночас простою та доступною для учня.

Основними принципами оптимізації зображень у кадрі електронних підручників, поданих через мережу Інтернет, а також різноманітного дидактичного забезпечення навчальних занять, яке створюється вчителями, є:

• побудова зображень має вестись від простого до складного в заданій логічній послідовності без пропусків окремих ланок, що може призвести до нерозуміння учнями наступних зображень;

• дотримуватися логічного переходу в кадрі від конкретного до загального і, навпаки, від загального до конкретного;

• вірогідність наукової інформації в кадрі, яка має відповідати сучасним вимогам і підходам до розгляду явищ, процесів, об’єктів і конкретних ситуацій, що особливо актуально для вивчення основ безпеки життєдіяльності;

• обов’язкове врахування пізнавальних можливостей учнів на момент сприймання інформації;

• інформація має збуджувати розумову діяльність, щоб учні мали можливість бачити: за окремими явищами сутність, за одиничними кадрами – ціле, рухатись від конкретних явищ і процесів до абстрагувань і узагальнень;

• системність і послідовність у створенні електронних посібників, яка передбачає візуалізацію насамперед найскладніших для сприймання і вивчення питань, потім менш складних і найпростіших;

• емоційне забарвлення кадрів, що збуджує пізнавальну діяльність учнів;

• врахування психофізіологічних особливостей школярів різного віку під час сприймання світлових зображень з екрана монітора.

Вивчаючи об’єкти, процеси і явища, які можуть бути представлені візуально в оригінальній чи спрощеній формі, розробник електронного посібника повинен враховувати функції, які вони мають виконувати в пізнавальній діяльності учнів. Складнішою є проблема візуального представлення інформації, яка не має образного вираження, зокрема при викладанні складного теоретичного матеріалу, який насичений абстрактними поняттями. Тут істотними є зв’язки, взаємозалежність між поняттями, прогнозовані результати та логічні переходи, тобто саме ті найважливіші аспекти, які стануть поштовхом до розумової діяльності на етапі переходу від суджень до понять і від понять до умовиводів.

Для прикладу розглянемо один з варіантів побудови електронного посібника з урахуванням можливостей його візуалізації.

Інформація навчального характеру подається в текстовому та візуальному вигляді таким чином, щоб учень міг самостійно опанувати новий матеріал. Зображення може подаватись як в статичному, так і в динамічному варіанті. Демонстрування відбувається в такій послідовності:

1. Спочатку подається частинами візуальна інформація відповідно до складеної програми з перервами і частковими завданнями–запитаннями першого рівня опанування, які учні повинні обов’язково виконати.

2. Далі повинні бути представлені завдання контролюючого характеру, проте навіть у разі неправильної відповіді програма дає можливість перейти до наступного рівня. Результати сумуються і демонструються у кінці програми у вигляді балів. За цим рівнем можна отримати результат за кожний етап виконаної роботи.

3. Пропонуються завдання рівня підсумкового контролю результатів.

4. Визначається рівень виконання творчих завдань: на основі отриманих знань учень вирішує завдання вищого рівня, для цього має продемонструвати свою як спеціальну, так і загальну підготовку.

У процесі опанування програмою учень має можливість призупинити демонстрування, продивитись навчальний матеріал без звукового супроводу і тексту, намагатись самому зрозуміти матеріал. Крім того, він може зупинити динамічне зображення, збільшити чи зменшити його, змінити ракурс огляду, масштаб, виділити елемент із цілого тощо. Програма фіксує усі звернення в плані зміни стандарту перегляду, аналізує характер змін і оцінює їх як суто навчальні, навчально–пошукові та творчі. Кожен з цих варіантів може додавати або віднімати бали із загальної суми. Якщо учень самостійно візуалізуватиме текстову інформацію, йому надається така можливість. Учитель може зарахувати вдалі варіанти візуально поданої інформації як виконання творчих завдань і зарахувати додаткові бали або ж залучити таких учнів до створення дидактичного забезпечення навчальних занять, ознайомивши попередньо з вимогами до подання візуальної інформації.

Таким чином, проблема створення якісних електронних навчальних посібників та підручників має вирішуватись з урахуванням фізіологічних, ергономічних, психологічних, педагогічних і методичних вимог у поєднанні з можливостями сучасних інформаційних технологій.

Ефективність такого навчання буде забезпечена, коли до створення електронних засобів його реалізації залучатимуться фахівці у галузі освітніх технологій, які спроможні розв’язувати проблеми методики навчання і будуть обізнані з особливостями та методами візуалізації навчання.