100. Основні положення Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки.

Мета програми полягає у розв’язанні проблем дитячої бездоглядності, створенні належних умов для соціально-психологічної реабілітації дітей, їх фізичного і розумового розвитку шляхом проведення заходыв щодо:

- удосконалення нормативно-правової бази;

- соціально-економічного забезпечення;

- кадрового та науково-методичного забезпечення;

- міжнародного співробітництва.

Основними завданнями Програми є:

-підвищення ефективності роботи із запобігання дитячій бездоглядності шляхом удосконалення нормативно-правової бази;

-поліпшення існуючих та вишукання нових форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих умовах;

-виявлення неблагополучних сімей і забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім’ях;

-удосконалення мережі та підвищення ефективності діяльності закладів соціального захисту дітей (із поліпшенням побутових умов);

-розроблення науково-методичних засад запобігання дитячій бездоглядності;

-забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців закладів соціального захисту дітей.

Виконання Програми надасть змогу:

-створити умови для забезпечення захисту прав дітей, їх соціально-психологічної реабілітації;

-зменшити кількість бездоглядних дітей;

-удосконалити нормативно-правову базу соціального захисту дітей, привести її у відповідність із вимогами Конвенції ООН про права дитини;

-забезпечити комплексне вивчення і розв’язання проблем дітей і сімей, в яких вони виховуються;

-поліпшити діяльність органів опіки і піклування щодо виявлення дітей, які потребують соціального захисту;

-оптимізувати мережу закладів соціального захисту дітей, підвищити ефективність їх роботи, зміцнити матеріально-технічну базу;

- удосконалити державну статистичну звітність з питань дитячої бездоглядності;

-забезпечити на належному рівні підготовку та перепідготовку фахівців закладів соціального захисту дітей.

101. Загальна характеристика взаємозв'язку злочинності з окремими видами поведінки, що відхиляється від норми.

102. Кримінологічне значення попередження пияцтва.

103. Кримінологічна характеристика і попередження наркотизму.

Наркоманія - це хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інто­ксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міні­стерстві охорони здоров'я України, і характеризується психічною або фізич­ною залежністю від них.

Предметами зловживання є:

1. Наркотичні засоби - рослини, сировина і речовини, природні або синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини і речовини, які становлять небезпеку для здо­ров'я населення у разі зловживання ними і які віднесені до такої категорії Комітетом.

2. Психотропні речовини - будь-які природні або синтетичні речовини та матеріали, класифіковані як такі в міжнародних кон­венціях, а також інші речовини і матеріли, які становлять небезпе­ку для здоров'я населення у разі зловживання ними і які віднесені до такої категорії Комітетом.

3. Прекурсори - речовини та їх солі, класифіковані в міжнарод­них конвенціях як хімічні матеріали, які використовуються для ви­готовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, а також хімічні речовини та їх солі, які використовуються з цією ж метою і віднесені до такої категорії Комітетом.

Небезпечність проявів наркоманії полягає в тому, що вона дуже швидко і безповоротно руйнує здоров'я людини та порушує мораль­ні устої: смерть настає через кілька років інтенсивного вживання засобів, але їй передує деградація особи, відмова від соціально корисної праці, психічна нестійкість, порушення у статевій сфері, пам'яті, що проявляється в агресивній поведінці.

В Україні їх налічується майже 86 тисяч, щорічно на облік ставиться кілька тисяч осіб. 90% тих, хто стає на облік як наркомани, - особи до 30 років. Також спо­стерігаються тенденції:

- до омолодження і фемінізації наркоманії;

- зростання питомої ваги тяжких форм наркоманії, в тому числі полі наркоманії;

- спостерігається також зростання немедичного вживання нар­котиків практично серед усіх соціальних груп суспільства.

Починаючи з 1995 року, щорічно на облік ставиться в середньому 20 тис, осіб, які допускають немедичне вживання наркотичних засо­бів, у тому числі з діагнозом «наркоманія» - 13 тис. громадян. Ця хвороба завдає непоправної шкоди майбутньому держави, адже щорічно від наркотиків помирає в середньому 1 тис. осіб.

У 1999 році було виявлено 9,2 тис. фактів незаконного посіву маку на площі 263,4 тис. м 2, які було знищено. Найбільш доступ­ним джерелом наркосировини в нашій країні є дикоростучі коноплі, якими, за оцінками спеціалістів, забруднено понад 100 тис. га зе­мель. У 1999 році знищені посіви конопель на площі 18,9 тис. м2, з незаконного обігу вилучено 4 т марихуани.

Фктори, що призводять до зростання наркоманії:

- значна без­духовність сред різних верств населення, у частини людей старшого віку - крах особистих спо­дівань (фрустрація). У молоді значною мірою відсутні життєві орієнтації та ідеали соціально значимого плану.

- низька загальна культура значної частини населення.

- не має у достатній кількості сил і засобів для роботи у сфері боротьби з наркоманією

- антинаркотичне кримінальне і адміністративне законодавство було недосконалим, а головне, - неефективно застосовувалося.

- Україна має широку сиро­винну наркотичну базу

- зростання кримінальної активності у сфері наркобізнесу.

Міжнародними заходами протидії наркоманії та наркобізнесу є;

1. Широка профілактична діяльність, спрямована на те, щоб не допустити втягнення молоді у вживання наркотиків. З цією метою застосовуються найновіші досягнення медицини, психіатрії, педа­гогіки.

2, «Силова» боротьба з наркобізнесом із застосуванням спе­ціалізованих засобів, спеціально підготовлених співробітників, контроль за відмиванням «брудних» грошей, затримання кур'єрів з наркотичним багажем, вихід через них на керівників наркокартелів.

3. «Лібералізація» наркотичної проблеми; коли у державі при­ходять до висновку, що найкращий вид боротьби з наркотизацією населення - це перехід до легальної реалізації наркотиків через аптеки чи спеціалізовані крамниці (йдеться про так звані «легкі» наркотики).

Найважливішими компонентами профілактики наркотизму є: 1) організаційні; 2) економічні; 3) медичні; 4) культурно-виховні; 5) правові заходи.

1. Щодо заходів організаційних, то це створення і діяльність:

- Комітету по контролю за обігом наркотиків;

- єдиного міжвідомчого банку даних про осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, який інтегрується в міжнародну систему, створюється єдиний реєстр хворих на наркоманію в країні;

- у системі МВС Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, яке має свої підрозділи у всіх територіальних і транспортних апаратах внутрішніх справ;

- спецпідрозділи по боротьбі з міжнародною контрабандою наркотиків СБУ;

- спеціалізованих закритих лікувальних закладів (для неповно­літніх у віці 16-18 років - спеціалізовані лікувально-виховні закла­ди) для примусового лікування осіб, хворих на наркоманію;

- центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх віком від 11 років для їх лікування від алкоголізму, наркоманії, токси­команії.

2.У числі економічних заходів профілактики йдеться про роз­робку нових зразків сільськогосподарської техніки для збирання наркотичних культур з метою зменшення втрат урожаю, термінів збиральних робіт і частки ручної праці. Плідно триває робота по виведенню сортів конопель без канабіноїдних сполучень і сортів снотворного маку з низьким вмістом алкалоїдів.

3.Серед медичних заходів потрібно передусім відзначити роз­робку методів реабілітації і ресоціалізації хворих на наркоманію, навчання молоді тверезому способу життя з метою ранньої про­філактики наркоманії,

4.Серед культурно-виховних заходів варто включити до про­грам вищих і середніх навчальних закладів курси і теми про шкід­ливість вживання наркотичних засобів.

5.До правових заходів боротьби з наркоманією слід віднести закони, які прийняті у лютому 1995 р. Ці закони стали серйозним кроком уперед в регулюванні проблем, пов'язаних з наркотиками, наркоманією і наркобізнесом; вони приведені до вимог міжнарод­них стандартів і одночасно враховують реальну ситуацію в нашій країні.

Спеціальні профілактичні заходи пов'язані із:

- здійсненням так званої «контрольованої поставки», коли право­охоронні органи, маючи відомості про надходження наркотичних засобів із-за кордону або іншого регіону країни з метою транзиту або збуту, контролюють їх транспортування і отримання співучас­никами для затримання злочинців у найбільш слушний момент;

- здійсненням «оперативної закупки» з метою отримання без­посередньої інформації стосовно осіб, які збувають наркотики;

-доглядом працівниками міліції транспортних засобів, вантажів і особистих речей громадян при наявності достатніх підстав вва­жати, що ці особи перевозять наркотичні засоби.