- •1. Поняття і предмет кримінології.
- •2. Місце кримінології в системі наук, її співвідношення з іншими галузями знань.
- •3. Методологічні основи української кримінології.
- •4. Завдання та функції кримінології.
- •5. Теоретичне і практичне значення кримінології.
- •6. Етапи розвитку кримінологічної теорії, школи кримінології.
- •7. Погляди представників класичної школи кримінального права на проблему злочинності.
- •8. Соціологічний напрямок в кримінології, його основні ідеї.
- •9. Біологічні підходи до проблем злочинності.
- •10. Психологічні теорії в кримінології.
- •11. Кримінологічні дослідження проблем злочинності в радянські часи.
- •12. Історія розвитку кримінологічної думки і кримінологічних установ в Україні.
- •13. Поняття злочинності, її кримінологічні ознаки. Співвідношення злочинності і злочину.
- •14. Генологія злочинності.
- •15. Показники злочинності.
- •16. Рівень злочинності.
- •17. Структура злочинності.
- •18. Динаміка злочинності. Фактори, що впливають на динаміку злочинності.
- •19. Соціальні наслідки злочинності. "Ціна злочинності".
- •20. "Географія" злочинності. Порівняльна характеристика злочинності в різних регіонах країни.
- •21. Латентна злочинність. Види латентних злочинів.
- •22. Класифікації злочинів за ступенем латентності. Засоби виявлення латентних злочинів.
- •23. Стан, тенденції і особливості сучасної злочинності в Україні.
- •24. Поняття причинності в кримінології.
- •25. Об'єктивні детермінанти злочинності в Україні.
- •26. Суб'єктивні фактори злочинності в Україні.
- •27. Поняття особи злочинця та особи, яка вчинила злочин.
- •28. Структура особистості злочинця. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця.
- •29. Кримінологічна характеристика і класифікація осіб, що вчинили злочини.
- •30. Причини й умови індивідуальної злочинної поведінки.
- •31. Обставини, що впливають на формування особи злочинця.
- •32. Поняття і види конкретних життєвих ситуацій, їх роль в індивідуальній злочинній поведінці.
- •33. Роль потерпілого в утворенні криміногенної ситуації. Види віктимної поведінки.
- •34. Механізм суїцидальної поведінки.
- •35. Поняття та елементи механізму індивідуальної злочинної поведінки. Кримінальна мотивація.
- •36. Мотивація злочинної діяльності.
- •37. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.
- •38. Вибіркове дослідження в кримінології.
- •39. Конкретно-соціологічні методи збирання інформації.
- •40. Опитування як засіб збирання кримінологічної інформації
- •41. Структура і зміст анкет, які використовуються у кримінологічних дослідженнях.
- •42. Спостереження як метод кримінологічного дослідження.
- •43. Вивчення документів як метод кримінологічного дослідження (документальний метод).
- •44. Застосування в кримінології психологічних методів.
- •45. Засоби узагальнення й аналізу кримінологічної інформації.
- •46. Вимоги до організації кримінологічного дослідження.
- •47. Програма кримінологічного дослідження.
- •48. Поняття, види і методи кримінологічного прогнозування.
- •49. Поняття, значення і види кримінологічного планування.
- •50. Попередження злочинів як один з напрямків впливу на злочинність.
- •51. Рівні попередження злочинності.
- •52. Форми профілактики злочинності.
- •53. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності. Співвідношення понять попередження, профілактика, запобігання та припинення злочинів.
- •54. Класифікація заходів попередження злочинів.
- •55. Суб'єкти попередження злочинів, їх види.
- •56. Основні положення проекту зу "Про профілактику злочинності" від 1998 року.
- •57. Основні положення Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки.
- •58. Законодавче підґрунтя здійснення профілактики злочинності.
- •59. Віктимологічний аспект попередження злочинності.
- •60. Роль овс у попередження злочинів.
- •70. Слідча профілактика.
- •71. Поняття та детермінація корисливої злочинності. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів.
- •72. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •73. Загальна характеристика корупційної злочинності.
- •74. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки (основні положення).
- •75. Кримінологічна характеристика насильницьких корисливих злочинів.
- •76. Попередження економічної та корупційної злочинності.
- •77. Проблеми вдосконалення антикорупційного законодавства.
- •78. Основні положення "Заходів щодо детінізації економіки на 2002-2004 роки" (Указ Президента України від 5 березня 2002 року №216/2002).
- •79. Кримінологічна характеристика та попередження насильницької злочинності.
- •80. Кримінологічна характеристика тяжких злочинів проти життя та здоров'я.
- •81. Попередження насильства в сім'ї (зу "Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.01).
- •82. Кримінологічна характеристика та попередження вандалізму.
- •83. Кримінологічна характеристика та попередження професійної злочинності.
- •84. Кримінологічна характеристика та попередження організованої злочинності.
- •85. Поняття і види організованих злочинних угрупувань.
- •86. Структура організованої злочинності.
- •87. Запобігання відмиванню "брудних" грошей.
- •88. Основні положення "Комплексної програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2004 рік" (затвердженою Постановою кму від 16.01.04 р. №45).
- •- Продовжити роботу, пов’язану з підготовкою та укладенням
- •89. Запобігання торгівлі людьми. Основні положення "Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки" (затвердженої Постановою кму від 5.06.02 р. №766).
- •90. Кримінологічні особливості жіночої злочинності.
- •91. Профілактика жіночої злочинності.
- •94. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •95. Поняття та види рецидиву. Особа рецидивіста.
- •96. Профілактика рецидивної злочинності (вітчизняний та Іноземний досвід).
- •97. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності неповнолітніх і молоді.
- •98. Особа неповнолітнього злочинця.
- •99. Профілактика злочинності неповнолітніх. (зу "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.95 зі змінами).
- •100. Основні положення Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки.
- •101. Загальна характеристика взаємозв'язку злочинності з окремими видами поведінки, що відхиляється від норми.
- •102. Кримінологічне значення попередження пияцтва.
- •103. Кримінологічна характеристика і попередження наркотизму.
- •104. Проституція і злочинність - кримінологічний аналіз.
- •105. Основні напрямки міжнародного співробітництва правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
80. Кримінологічна характеристика тяжких злочинів проти життя та здоров'я.
Аналіз тяжких насильницьких злочинів включає вивчення й таких кримінологічно значимих ознак, як місце, час, способи їхнього здійснення.
Територія – міста., нас.п. міського типу.
Місце – жилі приміщення.
За часом вчинення:
- весна, літо; пятниця, субота, неділя; з 18 до 22 год., найчастіше з 18 до 20 год.
Знаряддя - різноманітні, але у 2/3 випадків заподіяння тяжких тілесних ушкоджень фігурують колюче-ріжучі знаряддя злочину.
Якщо частка групових злочинів серед усієї злочинності становить 9-10%, то по вбивствах вона дорівнює 5-6, а тяжких тілесних ушкодженнях - 2%. Картина різко змінюється, якщо звернутися до вбивств з обтяжуючими обставинами. Так, у групі вчиняється майже 20% вбивств з хуліганських мотивів або поєднаних із зґвалтуванням, понад 40% вбивств, пов'язаних із розбійними нападами.
Потерпілими від насильницьких злочинів переважно є особи, пов'язані зі злочинцем більш-менш тривалими відносинами.
Серед суб'єктів насильницьких злочинів переважають особи чоловічої статі. Так, якщо частка чоловіків в усій злочинності складає 80-85%, то серед суб'єктів умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень - 90-95%.
Тяжкі насильницькі злочини носять здебільшого побутовий характер. Саме через це тут частіше ніж у всій злочинності зустрічаються особи старшого віку (ЗО років і більше).
По кожному з цих видів злочинів найвищою криміногенністю-відзначаються особи віком від 25 до 29 років. У середньому на цю вікову категорію осіб припадає 4,2% злочинців, тоді як по таких вікових групах, -як 14-17 років, 18-24 роки, 30 років і старше відповідно - 1,0; 2,3 і приблизно 2%.
У загальній масі потерпілих продовжують домінувати особи, які пов'язані зі злочинцем сімейно-побутовими стосунками.
Порівняно з вбивствами стосовно тяжких тілесних ушкоджень спостерігаються:
1) більш виражені темпи зростання цих злочинів;
2) частіше вчинення їх у міських населених пунктах;
3) менше випадків скоєння цих злочинів у групі;
4) збільшення числа потерпілих, які були не знайомі зі злочинцем.
Більшість насильницьких злочинів учиняються на ґрунті особистих неприязних стосунків між злочинцем і жертвою. Найрозповсюдженіший мотив -помста. Найтиповішими є такі випадки: помста, пов'язана з приниженням (справжнім або вигаданим) людської гідності; помста за відмову потерпілого виконати будь-яку вимогу або прохання; помста, пов'язана з відмовою брати участь у розпиванні спиртних напоїв. Досить частий і мотив «помста-ревність» (серед подружніх убивств він присутній майже в кожному третьому випадку). Нерідко мотив помсти переплітається з хуліганськими спонуканнями -при вбивствах у кожному сьомому - восьмому випадку. Серед інших мотивів убивств зустрічаються такі, як бажання приховати інший злочин, позбутися потерпілого, групова солідарність, національна чи расова неприязнь тощо.
Причини насильницьких злочинів криються у суперечностях, що мають місце в різних сферах суспільного життя і, передусім побуті та дозвіллі. Ці сфери довгий час лишалися і лишаються на другому плані з точки зору «високих» державних пріоритетів, завдань та інтересів. Будучи матеріалізованим пере творенням «залишкового принципу», вказані сфери щоденно, на всіх рівнях нагадують про свою «запущеність». Побутова невлаштованість та відсутність навіть мінімуму умов для більш-менш культурного проведення дозвілля при всій своїй типовості ще не є криміногенними факторами. Вони стають ними лише тоді, коли:
а) виступають у вигляді набору несприятливих життєвих ситуацій;
б) діють через ці ситуації на антисоціальне формування особи;
в) утворюють об'єктивний каркас сенсу життя неблагополучних груп населення, осіб з соціально заниженими позиціями. Результатом подібної концентрації негативних обставин є викривлена свідомість, у тому числі правова, примітивність потреб та інтересів, і, як наслідок, антисуспільна поведінка.
У переліку об'єктивних факторів, причинно пов'язаних із учиненням насильницьких злочинів, чільне місце займають неналежні житлові умови. Конфлікти, а за ними і злочини досить часто виникають між тими, хто живе у комунальних квартирах, розлученими, але проживаючими разом подружжями.