7. Погляди представників класичної школи кримінального права на проблему злочинності.

Класична школа в кримінології-теорія, яка у центрі своєї уваги ставила злочин та наполягала на рівному покаранні за однакові провини. Відповідно до К. ш. «людина-гедоніст» намагається отримати задоволення та уникнути неприємних відчуттів, вона наділена свободою волі в такій мірі, що має мож­ливість вибирати між добром і злом.

Класичний: причиною злочинності вважається не «нечиста сила», яка вселяється у зло­чинця, а самодостатня «зла воля» самого зло­чинця, яка залежить лише від нього самого. Цей підхід, сформульований Ч. Беккаріа на противагу містичному, виник під впливом ідей просвітительства. Відповідно до них протидія злочинності зводиться до застосування кари, яка має на меті вплинути на волю людей таким чином, щоб вони не вчиняли злочинів.

8. Соціологічний напрямок в кримінології, його основні ідеї.

Соціологічний напрямок у кримінології- концепція, яка при з'ясуванні причин злочинності приділяє основну увагу екзогенним факторам, а також вивченню масових соціальних явищ. Представники цього напрямку дотриму­ються дво- або тричленної класифікації причин (факторів) злочинності: інди­відуальні (стать, вік, раса та ін.); фізичні (географічне середовище, пора року, клімат та ін.); соціальні {безробіття, рівень цін на продукти, заробітна платня тощо).

Соціологічний: як і за біол. підходу, воля лю­дини не визначається причиною злочинності, але на відміну від нього такою причиною вважаю­ться не біол. (антропологічні) фактори, а соціоло­гічні. Цей підхід був започаткований на підставі ідей, сформульованих критиками Ч. Ломброзо, зокрема Е. Феррі в його праці «Кримінальна соціологія» (1881). Протидія злочинності, вихо­дячи із зазначеної причини, полягає у впливі на соціол. чинники, які начебто здатні визна­чити поведінку людей поза їхньою волею, не­залежно від її стану. Отже, «винне» у злочині «со­ціальне середовище», а не злочинець.

ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

Варіанти соціальної поведінки, розроблені професором Р. Мертоном (США)

-Відхилення від норм поведінки при досягненні життєвих цілей

-Ритуальна поведінка

-Законослухняна поведінка

-Відмова від старих еволюцій­них традицій, перехід до революційної боротьби

-Заперечення мети життя, втеча від нього (алкоголізм, наркоманія самогубство)

ТЕОРІЯ соціальної дезорганізації (за проф. В. Стансю, Франція)

-Дегуманізація в умовах НТР

-Нудьга, алкоголізм, наркоманія

-Перенаселення

-Етнічно-психологічна несумісність

-Стандартизація умов життя

-Жадоба збагачення

-Устремління до комфорту

-Фрустрація (крах надій)

-Психологія натовпу

9. Біологічні підходи до проблем злочинності.

Біологічний: причиною злочинності про­понується вважати не волю злочинця, а біол. (антропологічні) чинники. Такий підхід сфор­мулював Ч. Ломброзо. Відповідно до нього про­тидія злочинності має полягати виключно у впливові тим чи ін. чином на біол. (антропо­логічні) чинники, які спричиняють злочин­ність, з метою їх нейтралізації. З цього випли­ває, що суд, який встановлює вину особи у вчиненні злочину і призначає їй покарання, втрачає своє значення, а його роль має вико­нувати антропол. експертиза.

БІОЛОГІЧНІ теорії причин злочинності (за проф. Кречмером, ФРН)

-Теорія небезпечного стану (схильності до скоєння злочинів)

-Теорія генетично спадкової злочинності

-Теорія расової, національної СХИЛЬНОСТІ ДО СКОЄННЯ ЗЛОЧИНІВ

Теорія конституціональної схильності до злочинів

-Теорія психопатичних причин злочинності

-Вроджена особливість людини бути жорстокою (повторення теорії З.Фрейда)