1. Поняття, предмет криміналістики та закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються нею.

2. Система криміналістики та її завдання як науки на сучасному етапі.

3. Поняття та різновиди способу вчинення злочину. Використання даних щодо способу вчинення і приховування злочину у розв’язанні конкретних завдань розслідування.

4. Поняття, види і загальна характеристика джерел криміналістичної (процесуальної, доказової) інформації.

5. Методологічні основи криміналістики.

6. Поняття, об’єкти і суб’єкти криміналістичної ідентифікації, її види і форми.

7. Поняття криміналістичної діагностики та її відмінність від ідентифікації.

8. Поняття і завдання криміналістичної техніки як розділу криміналістики. Галузі криміналістичної техніки та їх роль у збиранні і дослідженні інформації щодо злочину та його учасників.

9. Класифікація засобів криміналістичної техніки, прийомів і методів збирання та дослідження криміналістичної інформації. Правова та етична регламентація їх застосування у розкритті та розслідуванні злочинів.

10. Поняття і значення фіксації криміналістичної інформації як методу повного і точного відображення змісту слідчої дії та її результатів.

11. Форми фіксації інформації, що має криміналістичне (доказове) значення.

12. Загальна характеристика технічних засобів, методів, прийомів та видів криміналістичної фотографії.

13. Процесуальні й технічні правила оформлення фототаблиць, відеоплівок як додатків до відповідних протоколів слідчих дій.

14. Криміналістична габітологія: поняття, зміст і значення в практиці розкриття та розслідування злочинів.

15. Технологія складання опису ознак зовнішності людини.

16. Криміналістична відео-фоноскопія. Наукові засади і сучасні можливості дослідження звукових слідів та їх використання для розшуку й ототожнення джерела звуку.

17. Криміналістична трасологія (слідознавство): поняття, система, завдання.

18. Поняття та класифікація слідів злочину в криміналістиці.

19. Сліди рук людини (дактилоскопія).

20. Сліди засобів учинення злочину.

21. Мікрооб’єкти та їхнє значення в розкритті та розслідуванні злочинів.

22. Криміналістична одорологія. Техніко-криміналістичні засоби і прийоми роботи зі слідами запаху на місці події.

23. Експертно-трасологічні дослідження та їх значення в розслідуванні злочинів.

24. Криміналістичне почеркознавство й авторознавство. Класифікація ідентифікаційних ознак письма і почерку.

25. Поняття документу в криміналістиці. Характеристика основних способів підроблення документів та ознаки, що вказують на них.

26. Дослідження відтисків печаток і штампів.

27. Дослідження поліграфічної продукції (державних цінних паперів, казначейських білетів, білетів Національного банку України, іноземної валюти, матеріалів порнографічного змісту та ін.).

28. Виявлення, фіксація та вилучення комп’ютерної інформації.

29. Поняття і класифікація холодної зброї та слідів її застосування.

30. Класифікація балістичних об’єктів і загальна характеристика їх криміналістичного дослідження.

31. Вибухові речовини і пристрої: поняття та класифікація вибухотехнічних засобів.

32. Поняття, науково-правові засади та завдання криміналістичної реєстрації як галузі криміналістичної техніки і практичної діяльності.

33. Характеристика окремих видів криміналістичних обліків та інформаційно-довідкових систем (колекцій), здійснюваних науково-дослідними і експертно-криміналістичними центрами МВС України.

34. Проблема допустимості використання в кримінальному судочинстві нетрадиційних криміналістичних знань і методів.

------------------------------------------------

35. Поняття криміналістичної тактики, її предмет, система, завдання та взаємозв’язок з іншими розділами криміналістики. (+)

36. Правові, логічні, психологічні та етичні засади криміналістичної тактики. (+)

-------------------------------------------------

37. Основні поняття і категорії криміналістичної тактики, їх класифікація та загальна характеристика.

38. Криміналістична версія: поняття, види, правила висування та перевірки.

39. Поняття і значення планування, як умови і методу наукової організації розслідування. Принципи, види і технологія планування розслідування.

40. Організаційно-тактичні основи огляду місця події.

41. Організаційно-тактичні основи огляду транспортних засобів.

42. Організаційно-тактичні основи ексгумації та огляду трупу.

43. Організаційно-тактичні основи розшуку підозрюваних (обвинувачених).

44. Організаційно-тактичні основи затримання підозрюваних (обвинувачених).

45. Організаційно-тактичні основи обшуку в помешканні.

46. Організаційно-тактичні особливості особистого обшуку.

47. Організаційно-тактичні основи виїмки.

48. Організаційно-тактичні основи зняття інформації з каналів зв’язку.

49. Організаційно-тактичні основи допиту потерпілих і свідків.

50. Організаційно-тактичні основи допиту підозрюваних і обвинувачених.

51. Організаційно-тактичні основи очної ставки.

-----------------------------------------

52. Організаційно-тактичні основи пред'явлення для впізнання живих осіб. (+)

53. Організаційно-тактичні особливості пред'явлення для впізнання особи за фото- відеозображенням. (+)

54. Організаційно-тактичні основи пред'явлення для впізнання предметів.

-------------------------------------------------

55. Організаційно-тактичні основи відтворення обстановки й обставин події (у формі перевірки й уточнення показань на місці).

56. Організаційно-тактичні основи відтворення обстановки й обставин події (у формі слідчого експерименту).

57. Організаційно-тактичні основи одержання зразків для порівняльного дослідження.

58. Організаційно-тактичні основи підготовки і призначення судових експертиз.

59. Організаційно-тактичні основи залучення спеціалістів до участі у проведенні слідчих дій.

60. Взаємодія слідчого (дізнавача) з оперативними службами правоохоронних органів у процесі розкриття і розслідування злочинів. Використання допомоги громадськості та засобів масової інформації у розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів.

61. Розслідування вбивств.

62. Розслідування заподіяння тілесних ушкоджень.

63. Розслідування зґвалтувань.

64. Розслідування контрабанди.

65. Розслідування крадіжок.

66. Розслідування грабежів і розбійних нападів.

67. Розслідування вимагання.

68. Розслідування шахрайства.

69. Розслідування ухилення від сплати податків.

70. Розслідування хабарництва (корупції).

71. Розслідування злочинів проти довкілля.

72. Розслідування хуліганства.

73. Розслідування дорожньо-транспортних подій.

74. Розслідування підпалів і злочинного порушення правил пожежної безпеки.

75. Розслідування незаконних дій, пов'язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами.

76. Розслідування злочинів, учинених неповнолітніми.

77. Розслідування злочинів, учинених організованим кримінальним угрупованням.

78. Розслідування злочинів по «свіжих слідах».

79. Розслідування нерозкритих злочинів минулих років.

80. Профілактична діяльність слідчого за матеріалами розслідування.

==============================

1. Поняття, предмет криміналістики та закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються нею.

Предмет криміналістики є багатогранним і складним. У юридичній літературі мають місце різні визначення пред­мета криміналістики: як науки про розслідування злочи­нів, або науки про розкриття злочинів, або науки про суку­пність технічних засобів, тактичних прийомів і методич­них рекомендацій.

Криміналістика — це наука про закономірності зло­чинної діяльності та її відображення в джерелах інфор­мації, які слугують основою для розробки засобів, прийо­мів і методів збирання, дослідження, оцінки і викорис­тання доказів з метою розкриття, розслідування, судово­го розгляду та попередження злочинів.

Ппредмет криміналістики — це система, складовими якої є важливі типові елементи, що узгоджуються між собою:

1. закономірності виникнення слідів;

2. виявлення (відшукання) слідів;

3) збирання (фіксація і закріплення) слідів;

4) вилучення слідів, визнання їх речовими доказами, приєднан­ая до справи й дослідження;

5) зберігання речових доказів; 6) дослідження речових доказів;

7) оцінка речових доказів;

8) використання речових доказів у процесі доказування в кри­мінальній справі про злочин.

Предмет криміналістики як науки поділяється на дві частини. Перша частина предмета криміналіс­тики охоплює три групи необхідних елементів (закономірностей), між якими є об'єктивно існуючий зв'язок. Це: елементи механізму злочину; елементи виникнення інформації про злочин і осіб, при­четних до його вчинення; елементи збирання (виявлення, вилу­чення), дослідження, оцінки і використання доказів. Друга части­на предмета криміналістики охоплює спеціальні засоби і методи дослідження доказів і запобігання злочинам.

Об'єктом криміналістичної науки є злочинна діяльність і діяль­ність правоохоронних органів, спрямована на розкриття та розслі­дування цих злочинів, їх попередження.

Завдання криміналістики закономірно формуються на основі завдань кримінального судочинства. Так, відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильно­го застосування закону. Отже, боротьба зі злочинністю, її засобами і методами — головне завдання криміналістики.

Спеціальними завданнями криміналістики є:

1. вивчення об'єктивних закономірностей, що становлять предмет криміналістики, та розробка загальних науково-методологічних основ;

2. удосконалення існуючих і розробка нових, техніко-криміналістичних засобів і методів виявлення, вилучення, дослідження, оцінки і використання доказів;

3. удосконалення і розробка організаційних, тактичних, методичних основ досудового слідства та криміналістичної експертизи;

4. удосконалення існуючих і розробка нових криміналістичних засобів і методів запобігання злочинам;

вивчення, удосконалення і застосування закордонного досвіду, криміналістичних засобів і методів процесуального використання доказів.

2. Система криміналістики та її завдання як науки на сучасному етапі.

Система криміналістика — це складові її розділи (частини), які мають поміж собою стійкі, взаємопов'язані зв'язки та мають тісне сплетіння. Сучасні уявлення про зміст криміналістики дозволяють вирізнити в її системі чотири розділи:

1. Загальна теорія криміналістики — це її методоло­гічна основа, яка являє собою систему принципів, концеп­цій, категорій, понять, методів, що відбивають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до за­гальної теорії криміналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; д) криміналістична систематика.

2. Криміналістична техніка — розділ криміналісти­ки, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, призначе­них для збирання, дослідження і використання доказів. Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику бо­ротьби зі злочинністю. Система криміналістичної техніки охоплює такі основні галузі: судова фотографія; судовий кіно- і відеозапис; трасологія; судова балістика; криміна­лістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; кримінальна реєстрація.

3. Криміналістична тактика є інтелектуальним яд­ром криміналістики. Це розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування досудо-вого і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів прове­дення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення обставин, що сприя­ють вчиненню і прихованню злочинів. До складу криміна­лістичної тактики входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої си­туації, тактичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (так­тичні комбінації) та ін. Криміналістична тактика пропонує доцільні прийоми проведення огляду, обшуку, пред'явлен­ня для впізнання, допиту та інших слідчих (судових) дій, вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, творчий підхід в конкретній ситуації, обрання напряму розслідування та лінії поведінки.

4. Науково-технічні засоби і тактичні прийоми застосо­вуються стосовно до розслідування конкретних видів зло­чинів. Типізація таких рекомендацій, їх синтез дозволив утворити певні методичні поради. Криміналістична ме­тодика (методика розслідування злочинів) — розділ кри­міналістики, який являє собою систему наукових поло­жень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо ор­ганізації і здійснення розслідування і запобігання окремим видам злочинів. Зміст криміналістичної методики станов­лять загальні положення (криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, кри­міналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) і окремі криміналіс­тичні методики (методики розслідування крадіжок, грабе­жів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

Завдання криміналістики визначаються її соціальною функцією — сприяти своїми прийомами, методами і засо­бами справі боротьби зі злочинністю. Найбільш загальним завданням криміналістики є забезпечення швидкого і пов­ного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання та припинення усіх кримінальне караних посягань. Боротьба зі злочинністю — це головне завдання усіх наук кри­мінального циклу.

Специфічними завданнями криміналістики є:

1) вивчення закономірностей, які становлять предмет криміналістики;

2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;

3) удосконалення тактичних і методичних основ досу-дового й судового слідства, основ судової експертизи;

4) удосконалення криміналістичних методів попере­дження злочинів;

5) вивчення можливості використання зарубіжного до­свіду в боротьбі зі злочинністю.