- •1. Поняття та види недемократичних режимів
- •2. Структура правової культури
- •3. Формаційний підхід до типології держави
- •6. Теологічна, договірна та патріархальна теорія виникнення держави
- •26. Наукові концепції про сучасні держави
- •54. Основні закономірності та причини виникнення держави
- •1. Три великих розподіли праці:
- •4. Вимоги правильного застосування норм права
- •7. Правомірна поведінка: поняття, види
- •8. Види органів держави
- •9. Поняття і види форм (джерел) права
- •10. Публічне і приватне право
- •11. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •13. Матеріальне і процесуальне право
- •14. Поняття та класифікація юридичних фактів
- •15. Поняття, структура і призначення механізму держави
- •16. Принципи організації та функціонування апарату держави
- •17. Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості
- •18. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •II. Встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм.
- •III. Вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.
- •21. Поняття та ознаки правової держави
- •22. Виховна функція права та правове виховання
- •23. Поняття та види систематизації нормативно-правових актів
- •24. Об’єкти правових відносин
- •25. Структура норми права
- •27. Значення теорії держави і права для підготовки юристів
- •41. Прогалини у праві і засоби їх подалання та усунення
- •29. Поняття та принципи законності
- •80. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський порядок і правопорядок
- •30. Поняття та ознаки держави
- •63. Поняття та класифікація функцій держави
- •78. Основні підходи до розуміння сутності держави
- •31. Співвідношення суспільства, громадянського суспільства і держави
- •33. Порядок прийняття законів в україні
- •36. Поняття, ознаки, функції і принципи правотворчості
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •39. Поняття і структура правосвідомості
- •51. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі і за колом осіб
- •57. Система юридичних наук. Місце теорії держави і права в системі юридичних наук
- •61. Поняття права та його соціальна цінність
- •67. Поняття, види і функції права
- •88. Основні ознаки права
- •99. Принципи права та їх характеристика
- •76. Класифікація конституційних прав громадян україни
- •84. Право і держава: аспекти співвідношення
- •49. Право, економіка, політика
- •53. Поняття та види субєктів права
- •46. Поняття системи права
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •105. Основні правові системи сучасності
- •65. Співвідношення системи законодавства з системою права
- •85. Поняття предмета і методу правового регулювання
- •101. Основні елементи системи права, їх характеристика
- •64. Поняття і зміст системи законодавства
- •73. Місце і роль основного закону в системі законодавства
- •83. Відмінність між системою права і системою законодавства
- •70. Поняття політичної системи суспільства
- •66. Елементи політичної системи суспільства, їх характеристика
- •74. Місце і роль партій в політичній системі суспільства
- •60. Місце і роль держави в політичній системі
- •82. Види, способи і типи правового регулювання
- •59. Стадії процесу правового регулювання
- •98. Правове регулювання як різновид правового впливу на суспільні відносини
- •69. Концепція громадянського суспільства. Особливості її становлення і формування
- •92. Інтерпретаційно – правові акти: поняття, види, їх місце в системі правових актів
39. Поняття і структура правосвідомості
Правосвідомість — вид (форма) суспільної свідомості, що містить у собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та уявлень, які характеризують ставлення людини, соціальних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права та діяльності, пов’лзаної з ним.
Правосвідомість звичайно не існує в «чистому» вигляді, вона взаємопов'язана з іншими видами і формами усвідомлення реальності й дійсності. Так, досить часто правосвідомість переплітається з моральними переконаннями. Люди оцінюють право і правові явища з точки зору моральних категорій добра і зла, справедливого і несправедливого, совісті, честі та ін. Ставлення до права часто визначається політичними поглядами. Однобічний політичний підхід до права (який був наприклад, характерний для марксистсько-ленінського ставлення до права) не дає можливості повністю зрозуміти його сутність і роль в житті суспільства. В нашій юридичній науці й юридичній освіті необхідно прагнути до деполітизації права і правосвідомості.
Правосвідомість тісно пов'язана з філософськими теоріями, ідеологічними переконаннями, релігійними доктринами. Деякі мислителі визнавали, що норми права, їх обов'язковість і примусовість живуть лише у свідомості людей, тому право — явище психологічне (Л. Петражицький). Інші підкреслювали зовнішню примусовість права як зовнішнього засобу регулювання свободи людини
Правосвідомість має складну змістовну морфологію. В науці вироблена структура правосвідомості. Вона складається з двох основних елементів:
правової психології;
правової ідеології.
Правова психологія відповідає емпіричному, буденному рівню суспільної свідомості, яка формується в результаті повсякденної людської практики як окремих людей, так і соціальних груп. Змістом правової психології виступають відчуття, емоції, переживання, настрій, звички, стереотипи, які виникають у людей у зв'язку з існуючими юридичними нормами і практикою їх реалізації. Правова психологія — свого роду стихійний, «несистематизований» шар правової свідомості, який виражений в окремих психологічних реакціях кожної людини тієї чи іншої соціальної групи на державу, право, законодавство, інші юридичні феномени.
Радість чи смуток із приводу прийняття нового або скасування старого закону, відчуття задоволення чи незадоволення практикою застосування юридичних норм, дій правоохоронних органів, нетерпиме чи байдуже ставлення до порушень юридичних заборон — все це правові почуття (емоції), і в сукупності вони утворюють у суспільній правосвідомості сферу правової психології.
В оточенні психологічних реакцій право здійснює провідні призначення своєї соціальної сутності — гуманізм, справедливість, формальна рівність суб'єктів та ін.
Неприйняття в психології населення тих чи інших заборон як реально закріплених, а дозволів — як соціально виправданих, веде, як правило, до серйозних проблем в реалізації нового законодавства, породжує численні труднощі в діяльності правоохоронних органів.
Таким чином, правова психологія — сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, елементів настрою, що домінують у суспільстві, виявляються у суспільній думці.
Правова ідеологія — це сукупність юридичних ідей, теорій, поглядів, які в концептуальному, систематизованому вигляді відображають і оцінюють правову реальність.
У порівнянні з правовою психологією, первинною «субстанцією» якої виступають психічні переживання людей, ідеологія характеризується цілеспрямованим, як правило, науковим або філософським осмисленням права як цілісного соціального інституту не в окремих його проявах (наприклад, у вигляді тих чи інших норм, судових рішеньта ін.), а як самостійний елемент суспільства (культури, цивілізації).
У сфері ідеології і через ідеологію знаходять відображення потреби й інтереси перш за все соціальних груп, народів, держав, світового співтовариства в цілому. Звичайно, елемент індивідуального, особистісного присутній в ідеологічному відображенні правової дійсності: та чи інша ідеологічна доктрина створюється і формується, як правило, окремими людьми — вченими, філософами, політичними діячами, а далі стає надбанням багатьох конкретних людей, які досягають у своїй свідомості системного цілісного відображення держави і права.
Проте правова ідеологія значно перевершує правову психологію за ступенем і характером пізнання права.
Сфера найбільшого «застосування» правової ідеології — не індивідуальні та стихійно-масові відносини людей, що характерно для правової психології, а націлювання на вираження інтересів, потреб достатньо оформлених, інституціоналізованих соціальних товариств: політичних партій, громадських рухів, держави, міждержавних об'єднань.
Так, ті чи інші політичні організації, що беруть участь у сучасних владних відносинах, створюються, як відомо, на основі певної політико-правової ідеології — ліберальної, консервативної, християнської, марксистської та ін. В цьому випадку правова ідеологія виконує своє основне призначення: вона служить своєрідним соціальним орієнтиром — програмою діяльності організованих у партії рухів, у цілому політичної системи суспільства, дозволяє людям поступати усвідомлено і доцільно для досягнення відповідних соціальних і правових ідеалів.
Наявність демократичної і соціально, культурно, історично обгрунтованої державно-правової ідеології є життєво важливою умовою діяльності будь-якого суспільства.
Однією з особливостей ідеологічної ситуації в Україні є те, що після порушення монополії впливу більшовицької ідеології на суспільну свідомість дуже активно розгорнувся процес створення політичних партій і формування їхніх ідеологій. При цьому переважна кількість політичних партій мислили (і мислять) у першу чергу про своє власне, а не державне становлення, про свою власну, а не державну ідеологію. Це явище нормальне і закономірне з точки зору становлення плюралістичної політичної системи.
Таким чином, правова психологія і правова ідеологія — це структурні компоненти правової свідомості суспільства. Кожна своїми засобами служить здійсненню функцій правосвідомості в правовому регулюванні й в цілому правової культури суспільства.
Основні функції правосвідомості:
1) когнітивна (пізнавальна, інформаційна) — припускає знання права, поінформованість про нормативні акти, зміст юридичних норм; без інформації про закон не може бути і ставлення до нього.
2) правостворююча (ціннісна, емоційна) — припускає ціннісне ставлення до законодавства, співвіднесення правових норм зі своїми поглядами на правове, обов'язкове, необхідне. Ця функція свідчить про те, що нормативно-правові акти виступають як зовнішнє вираження правосвідомості суспільства і законодавчих органів держави;
3) регулююча (настановна) — припускає співвідношення поведінки людей з чинною в суспільстві системою правових розпоряджень; мотиви і настанови стосовно поведінки, врегульованої правом — відповідно до правових дозволень і заборон.
У структурі правосвідомості особи кожній із функцій відповідають такі блоки:
1) правові знання;
2) правові оцінки;
3) правові настанови.
Правосвідомість може бути структурована на компоненти відповідно до виконуваних ними функцій:
— когнітивний (пізнавальний, інформаційний),
— правостворюючий (цінносний, емоційний),
— регулюючий (настановний).