- •1. Поняття та види недемократичних режимів
- •2. Структура правової культури
- •3. Формаційний підхід до типології держави
- •6. Теологічна, договірна та патріархальна теорія виникнення держави
- •26. Наукові концепції про сучасні держави
- •54. Основні закономірності та причини виникнення держави
- •1. Три великих розподіли праці:
- •4. Вимоги правильного застосування норм права
- •7. Правомірна поведінка: поняття, види
- •8. Види органів держави
- •9. Поняття і види форм (джерел) права
- •10. Публічне і приватне право
- •11. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •13. Матеріальне і процесуальне право
- •14. Поняття та класифікація юридичних фактів
- •15. Поняття, структура і призначення механізму держави
- •16. Принципи організації та функціонування апарату держави
- •17. Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості
- •18. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •II. Встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм.
- •III. Вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.
- •21. Поняття та ознаки правової держави
- •22. Виховна функція права та правове виховання
- •23. Поняття та види систематизації нормативно-правових актів
- •24. Об’єкти правових відносин
- •25. Структура норми права
- •27. Значення теорії держави і права для підготовки юристів
- •41. Прогалини у праві і засоби їх подалання та усунення
- •29. Поняття та принципи законності
- •80. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський порядок і правопорядок
- •30. Поняття та ознаки держави
- •63. Поняття та класифікація функцій держави
- •78. Основні підходи до розуміння сутності держави
- •31. Співвідношення суспільства, громадянського суспільства і держави
- •33. Порядок прийняття законів в україні
- •36. Поняття, ознаки, функції і принципи правотворчості
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •39. Поняття і структура правосвідомості
- •51. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі і за колом осіб
- •57. Система юридичних наук. Місце теорії держави і права в системі юридичних наук
- •61. Поняття права та його соціальна цінність
- •67. Поняття, види і функції права
- •88. Основні ознаки права
- •99. Принципи права та їх характеристика
- •76. Класифікація конституційних прав громадян україни
- •84. Право і держава: аспекти співвідношення
- •49. Право, економіка, політика
- •53. Поняття та види субєктів права
- •46. Поняття системи права
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •105. Основні правові системи сучасності
- •65. Співвідношення системи законодавства з системою права
- •85. Поняття предмета і методу правового регулювання
- •101. Основні елементи системи права, їх характеристика
- •64. Поняття і зміст системи законодавства
- •73. Місце і роль основного закону в системі законодавства
- •83. Відмінність між системою права і системою законодавства
- •70. Поняття політичної системи суспільства
- •66. Елементи політичної системи суспільства, їх характеристика
- •74. Місце і роль партій в політичній системі суспільства
- •60. Місце і роль держави в політичній системі
- •82. Види, способи і типи правового регулювання
- •59. Стадії процесу правового регулювання
- •98. Правове регулювання як різновид правового впливу на суспільні відносини
- •69. Концепція громадянського суспільства. Особливості її становлення і формування
- •92. Інтерпретаційно – правові акти: поняття, види, їх місце в системі правових актів
13. Матеріальне і процесуальне право
За субординацією у правовому регулюванні відрізняють матеріальні та процесуальні галузі права.
Матеріальні галузі права (матеріальне право) — прямо регулюють суспільні відносини, регулюють юридичний зміст цих відносин, встановлюючи права і обов'язки суб'єктів. До них належать конституційне (державне), цивільне, адміністративне, кримінальне та ін. право.
Процесуальні галузі права (процесуальне право) — визначають процедуру реалізації і регулюють організаційні питання матеріального права і є похідними від нього, також дозволу юридичних суперечок, захисту прав і законних інтересів учасників правовідносин.
Матеріальним галузям права — адміністративному, цивільному, кримінальному відповідають процесуальні — адміністративно-процесуальне, цивільне процесуальне, кримінально-процесуальне право.
Процесуальні галузі права мають свій предмет регулювання, який відрізняється від предмета регулювання матеріальних галузей права. Ним є так звані організаційні відносини, які формуються в результаті діяльності уповноважених суб'єктів, пов'язаної із застосуванням норм матеріального права. Ці організаційні відносини представляють особливий прошарок, за рівнем не збіжний із предметом регулювання матеріального права.
Адміністративно-процесуальне право — система норм права, яка регулює порядок здійснення і розгляду адміністративно-правових справ, тобто таких, що складаються в сфері державного управління.
Цивільне процесуальне право — система норм права, яка регулює порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання судових рішень.
Кримінально-процесуальне право — система норм права, яка регулює порядок діяльності правоохоронних органів і судів у зв'язку з розкриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, їхнім розглядом у суді й винесенням вироку.
Угрупування норм на матеріальні і процесуальні може проводитися на рівні правової галузі в цілому або усередині однієї галузі права. При цьому власне матеріально-правовий характер носять норми цивільного, трудового, сімейного, кримінального права.
Карно-процесуальне, цивільно-процесуальне, арбітражно-процесуальне право цілком складається з процесуальних норм.
Є галузі права, що носять змішаний характер, тобто у них є як норми матеріального характеру, так і норми процесуального характеру. Конституційне, адміністративне і фінансове право включає як матеріально-правові, так і процесуальні норми.
Процесуальне і матеріальне право співвідносяться як форма і зміст. Процесуальні правові норми служать формою реалізації норм матеріального права.
Матеріально-процедурні норми, будучи нормальною і обов'язковою умовою (формою) реалізації деяких матеріальних регулятивних норм, існують з ними в єдиних «зв'язках» і законодавчо ніяким чином від них не можуть бути відособлені. Так, абсурдним виглядало б законодавче рішення відокремити процедурні норми цивільного права від своїх основних норм і об'єднати їх всі в єдиному нормативно-процедурному акті.
Система права в науковій літературі визначається як сукупність взаємозв'язаних юридичних норм, інститутів і галузей, що характеризуються внутрішньою єдністю і відмінністю відповідно до особливостей регульованих відносин. Особливе значення має така властивість системи права, як єдність і узгодженість всіх її елементів. Система права розглядається як єдине ціле, в якому норми права узгоджені між собою і не діють ізольовано один від одного. Система права має об'єктивний характер, який виявляється в тому, що будова права, зв'язок і співвідношення його підрозділів є результатом об'єктивно обумовленого, історично необхідного процесу розвитку права, його галузей, інститутів, окремих норм. У основі цього розвитку лежить економічний базис суспільства. Але це не говорить про незалежність системи права від волі законодавця. Розвиток і вдосконалення суспільних процесів викликає активну правотворчу діяльність законодавця. Це приводить до перетворень в системі права. В результаті з'являються нові правові інститути і галузі. Так, розвиток космонавтики викликав необхідність правового регулювання відносин, що виникають у області освоєння космосу. Це, у свою чергу, привело до появи нової комплексної галузі права «Космічне право». Однією з основних складових системи права є галузь права. Галузі права - це головні структурні підрозділи права на найвищому рівні.