27. Значення теорії держави і права для підготовки юристів

Вища юридична освіта спрямована на підготовку висококваліфікованих, широко освічених фахівців, які будуть здатні до участі в державно-правовому житті, і будуть мати належної політичної та правової культурою. Вузько професійна підготовка тут не підходить, оскільки вона не тільки зменшує інтелектуальний потенціал юриста, але й не відповідає його професійної діяльності як соціально політичної.

Ясно, що юристам - фахівцям треба добре знати те, що має значення для вирішення юридичних справ, тобто зміст конкретних законів, порядок здійснення юридичних процедур і т.п. Але, що б зрозуміти все це, треба використовувати глибокі наукові знання про державу і право, необхідності верховенства закону у всіх сферах життя суспільства. Тому значення теорії держави і права дуже важливо, тому що вона розкриває світоглядний спектр державно-правовому житті і юридичної діяльності.

Як навчальна дисципліна теорії держави і права виконує дуже важливі функції: дозволяє перейти до вивчення галузевих юридичних дисциплін і розвиває абстрактне, аналітичне мислення, формує політичну і правову культуру, тобто забезпечує належну загальнотеоретичну підготовку.

Теорія держави і права відіграє провідну роль у загальнотеоретичної підготовки студентів, озброює їх правильним науковим підходом до окремих питань своєї спеціальності, оберігаючи їх від небезпеки стати «вузькими спеціалістами», активно допомагає формуванню високоосвічених і професійно підготовлених юридичних кадрів.

Поглиблення зворотного зв'язку між теорією держави і права з приватними або структурними юридичними науками веде до зростання ролі останніх не тільки в спеціально-професійної, але і в загальнотеоретичної підготовки студентів-юристів теорія держави і права ефективно впливає на розширення кругозору і розвиток інтелектуального потенціалу студентів, активно прищеплюючи правову культуру.

Теорія держави і права є складовою частиною юридичних наук і відрізняється від предмета інших наук. Тому існує і розвивається як один з найважливіших компонентів складної та цілісної системи знань про суспільство, держава і право вивчаються різними науками, не тільки теорією держави і права, але і комплексом суспільних наук. Щоб зрозуміти необхідно вийти за межі цих наук розкрити культурні, соціальні, політичні, економічні та ін причини за якими визначається значення держави і права їх функції та роль у суспільстві.

Вивчаючи державу і право в цілому, державно-правова теорія не обмежується досвідом тільки цієї країни чи регіону, а на основі вивчення держави і права різних історичних епох всіх областей і напрямків державно-правової дійсності, визначає загальні і специфічні закономірності їхнього розвитку, основні ознаки і істотні характерні риси. Теорія держави і права виділяється в системі юридичних наук як самостійна наукова галузь знань, тому що в реальній науці діють об'єктивні державно-правові закономірності. Найбільш важливо з пізнання, без якого неможливо глибоке засвоєння всього, що вивчають юридичні науки. І без фундаментальних понять про сутність права і формах держави, їх структури, соціальної ролі і призначенні неможливо з'ясувати особливості різних держав.

+ 45. ПРЕДМЕТ І МЕТОДОЛОГІЯ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Держава і право тісно взаємопов'язані й окремо не існують. Держава встановлює правові норми і забезпечує їх виконання, право ж закріплює структуру держави, її функції, компетенцію і відтак вносить чітку визначеність у здійснення державою політичної влади.

Тому теорія держави і права вивчає ці інститути в їх єдності і нерозривному зв'язку, аналізує загальні закономірності, за якими розвиваються як держава, так і право. Вона вивчає державу в її правовому оформленні, а право — в державному вираженні з урахуванням його соціально-економічної обумовленості, політичного призначення.

Держава, встановлюючи норми права, забезпечує їх реалізацію, а для цього їй необхідне право як засіб примусу. Законодавство, як правило, є юридичною основою існування і функціонування всіх ланок політичної організації суспільства. Тому неможливо пізнати сутність держави і права, досліджуючи їх окремо. Наука тоді є наукою в повному розумінні цього слова, коли вона вивчає реально існуючі явища і процеси незалежно від волі і свідомості людей. Однією з таких юридичних наук є теорія держави і права.

Предмет теорії держави і права не співпадає з предметом інших галузевих юридичних наук. Предметом теорії держави і права є переважно загальні закономірності виникнення, розвитку, призначення і функціонування держави і права. Тому її називають загальною теорією держави і права на відміну від теорії конституційного права, теорії цивільного та кримінального права тощо.

Таким чином, предметом теорії держави і права є вивчення системи загальних та окремих специфічних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права, що розглядаються як цілісні інститути суспільства.

Її предмет включає загальну характеристику: а) навчальної дисципліни і юридичної науки; б) держави; в) права; г) окремих питань з урахуванням спеціалізації теоретичних знань.

Отже, теорія держави і права з'ясовує об'єктивні закони суспільного розвитку, відображені в державі і праві, їх соціально-політичну мету, розкриває весь механізм державно-правового регулювання суспільних відносин і тенденції його розвитку.

Предмет теорії держави і права, як і будь-якої науки, не залишається незмінним. Соціальна практика в нашій країні і за кордоном ставить перед наукою все нові й нові питання, які потребують теоретичного осмислення і вирішення на основі політичного узагальнення і практики. Теорія, яка перевірена практикою і має науковий характер, вказує шлях державно-правового будівництва, допомагає досягти найбільших успіхів у цій справі.

Методологія (від грецького слова "метод" — шлях до чогось, "логос" — наука, вчення) — це:

а) система підходів і методів, способів і засобів наукового дослідження;

б) вчення (теорії) про їх використання при дослідженні державно-правових явищ.

Методологію теорії держави і права слід визначити як складне утворення, що включає в себе цілу систему різноманітних підходів, методів, логічних прийомів та ін. можливих засобів пізнання і впливу на державно-правові явища.

Теорія держави і права в процесі пізнання державно-правових явищ використовує:

а) загальнонаукові методи (формально-логічний, соціологічний, системний, структурно-функціональний, історичний, статистичний, метод сходження від абстрактного до конкретного та ін.);

б) загальнологічні методи теоретичного аналізу (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, аналогія, моделювання);

в) специфічні наукові методи (техніко-юридичного аналізу, порівняльного правознавства, конкретизації і та ін.).

Таким чином, методологія теорії держави і права за своєю структурою складна. Вона є внутрішньо організованою системою загально-філософських і приватно-наукових принципів, прийомів, засобів пізнання державно-правової надбудови. Методологія постійно змінюється, збагачується задля більш глибокого вивчення предмета дослідження — держави і права, які перебувають у постійному розвитку.

+ 48. ФУНКЦІЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Значення загальної теорії держави і права визначається особливостями її предмета і функціями цієї науки.

На рівні загальних закономірностей теорія покликана констатувати, що і як відбувається у сфері держави і права, а потім пізнати і пояснити, чому так відбувається. Це завдання онтологічної функції, суть якої полягає в об'єктивному розкритті існуючої реальності.

Теорія держави і права в системі юридичної науки виконує методологічну функцію, оскільки успіх будь-якого пізнавального пошуку юриста знаходиться у прямій залежності від його теоретичної культури, від глибини оволодіння ним теорією держави і права, її понятійним апаратом, а також від того, наскільки теорія використовується юристом як керівництво до дії. Властиво, будь-яку теорію надзвичайно важко оцінити, тим більше, якщо вона правильна. Критерієм правильності теорії є практика. Теоретичні знання і теоретична культура юриста дозволяють безпомилково відшукати належну до виконання правову норму й ефективно реалізувати її на практиці.

Основне значення теорії не обмежується пізнанням держави і права. Відповідні розділи науки викладаються так, щоб визначити засоби, які впливають на розвиток соціальних зв'язків. З урахуванням цього, принципового значення набувають такі функції науки, як ідеологічна, практична, системотворча, евристична, комунікативна, навчальна, прогностична.

Ідеологічна функція органічно пов'язана із самою природою теоретичного мислення, кінцевим результатом якого є народження ідей. Ідеї як продукт теоретичного мислення реалізують себе як необхідний матеріал для творчої реформаторської діяльності у сфері державно-правового життя суспільства. Вони відображають цілі державно-правової активності і стають засобом їх досягнення.

Теорія держави і права виконує евристичну функцію (евристика — мистецтво знаходження істини, що виражається в поглибленому пізнанні основних закономірностей державно-правового життя, з'ясуванні їх тенденцій, відкритті нових закономірностей розвитку держави і права). Аналітичний підхід до вивчення цих питань дозволяє розглядати по-новому не лише сучасність, не тільки передбачати майбутнє, але й оцінювати минуле.

Системотворча функція теорії держави і права виступає як процес, зумовлений властивостями єдності і диференційованості державно-правової надбудови суспільства. Саме вона об'єднує всю юридичну науку в струнку пізнавальну систему, визначає її інтегральну єдність.

Комунікативна функція дозволяє вирішити, зокрема, проблеми наближення юридичної науки до рівня розвитку науки в цілому, оскільки теорія держави і права постійно збагачується за рахунок найновіших досягнень інших галузей знання, пристосовує їх до потреб юридичної науки.

Прогностична функція знаходить вираження у прогнозуванні подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображення його об'єктивних закономірностей. Істинність гіпотез, висунутих нею, перевіряється практикою. Прогнози, зрозуміло, не завжди виправдовуються.

Навчальна функція теорії держави і права полягає в тому, що як навчальна дисципліна вона викладається в більш-менш популярній формі, спрощеній до рівня можливостей її активного сприйняття особами, що не мають попередньої юридичної підготовки. Завдяки цій якості вона стає своєрідним ключем до оволодіння юридичними знаннями.

Особу, що готує себе до практичної діяльності, більше зацікавить практично-організаторська функція, яка підвищує рівень престижності теорії держави і права. Теорія, перевірена практикою, має науковий характер, вказує шлях державно-правового будівництва, допомагає досягти найбільших успіхів у цій справі.