- •1. Поняття та види недемократичних режимів
- •2. Структура правової культури
- •3. Формаційний підхід до типології держави
- •6. Теологічна, договірна та патріархальна теорія виникнення держави
- •26. Наукові концепції про сучасні держави
- •54. Основні закономірності та причини виникнення держави
- •1. Три великих розподіли праці:
- •4. Вимоги правильного застосування норм права
- •7. Правомірна поведінка: поняття, види
- •8. Види органів держави
- •9. Поняття і види форм (джерел) права
- •10. Публічне і приватне право
- •11. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •13. Матеріальне і процесуальне право
- •14. Поняття та класифікація юридичних фактів
- •15. Поняття, структура і призначення механізму держави
- •16. Принципи організації та функціонування апарату держави
- •17. Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості
- •18. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •II. Встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм.
- •III. Вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.
- •21. Поняття та ознаки правової держави
- •22. Виховна функція права та правове виховання
- •23. Поняття та види систематизації нормативно-правових актів
- •24. Об’єкти правових відносин
- •25. Структура норми права
- •27. Значення теорії держави і права для підготовки юристів
- •41. Прогалини у праві і засоби їх подалання та усунення
- •29. Поняття та принципи законності
- •80. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський порядок і правопорядок
- •30. Поняття та ознаки держави
- •63. Поняття та класифікація функцій держави
- •78. Основні підходи до розуміння сутності держави
- •31. Співвідношення суспільства, громадянського суспільства і держави
- •33. Порядок прийняття законів в україні
- •36. Поняття, ознаки, функції і принципи правотворчості
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •39. Поняття і структура правосвідомості
- •51. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі і за колом осіб
- •57. Система юридичних наук. Місце теорії держави і права в системі юридичних наук
- •61. Поняття права та його соціальна цінність
- •67. Поняття, види і функції права
- •88. Основні ознаки права
- •99. Принципи права та їх характеристика
- •76. Класифікація конституційних прав громадян україни
- •84. Право і держава: аспекти співвідношення
- •49. Право, економіка, політика
- •53. Поняття та види субєктів права
- •46. Поняття системи права
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •105. Основні правові системи сучасності
- •65. Співвідношення системи законодавства з системою права
- •85. Поняття предмета і методу правового регулювання
- •101. Основні елементи системи права, їх характеристика
- •64. Поняття і зміст системи законодавства
- •73. Місце і роль основного закону в системі законодавства
- •83. Відмінність між системою права і системою законодавства
- •70. Поняття політичної системи суспільства
- •66. Елементи політичної системи суспільства, їх характеристика
- •74. Місце і роль партій в політичній системі суспільства
- •60. Місце і роль держави в політичній системі
- •82. Види, способи і типи правового регулювання
- •59. Стадії процесу правового регулювання
- •98. Правове регулювання як різновид правового впливу на суспільні відносини
- •69. Концепція громадянського суспільства. Особливості її становлення і формування
- •92. Інтерпретаційно – правові акти: поняття, види, їх місце в системі правових актів
29. Поняття та принципи законності
Принципи законності — це відправні засади, незаперечні засадничі вимоги, які лежать в основі формування норм права і ставляться до поведінки учасників правових відносин. Принципи законності розкривають її сутність як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі. Принципами законності є такі:
1. Верховенство закону щодо всіх правових актів. Цей принцип припускає виключність закону, тобто підпорядкованість закону всіх юридичних актів (нормативних і застосовних) відповідно до їх субординації. Конституція країни має вищу юридичну силу. Всі закони повинні відповідати Конституції, підзаконні нормативні акти — законам, причому підзаконні акти приймаються і діють лише тоді, коли певні суспільні відносини не врегульовані законом. Правозастосовні акти мають бути піднормативними, тобто відповідати нормативно-правовим актам — законам і підзаконним актам. Відносно громадян діє принцип: «дозволено все, що прямо не заборонено законом». Державні органи, органи місцевого самоврядування, посадові особи діють за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом».
2. Загальність законності означає, що в суспільстві всі державні органи, громадські організації, комерційні об'єднання, посадові особи, громадяни перебувають під дією закону. Не може бути винятку ні для фізичної, ні для юридичної особи, на яку б не поширювалися вимоги законності.
3. Єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії. Закони є єдиними для всієї держави, всіх її регіонів. Вони висувають однакові вимоги до всіх суб'єктів, які перебувають в сфері їх часової та просторової дії. Єдине розуміння сутності і конкретного змісту законів забезпечує законність правозастосовної діяльності, однаковість застосування юридичних норм до всіх суб'єктів права. Єдність законів не виключає, а навпаки, припускає багатоманітність у правотворчості і правозастосуванні. Кожний орган держави, громадська або комерційна організація конкретизують і застосовують закони з урахуванням свого функціонального призначення і місцевих особливостей. Однак конкретизація і застосування відбуваються в рамках закону і відповідно до нього.
4. Недопустимість протиставлення законності і доцільності. Не можна відкидати закон, не виконувати його, керуючись міркуваннями життєвої доцільності (місцевої, індивідуальної та ін.), тому що такі міркування враховуються в законі. Правові закони самі володіють вищою суспільною доцільністю. Доцільність закону означає необхідність вибору суворо в рамках закону найоптимальніших (таких, що відповідають цілям і завданням суспільства) варіантів здійснення правотворчої діяльності і діяльності з реалізації права. Наприклад, при визначенні кримінального покарання суддя, керуючись законом, призначає той захід покарання, який є найдоцільнішим в даному разі, з урахуванням тяжкості злочину, особи злочинця. У кожному окремому випадку закон має додержуватися, однак у рамках закону може прийматися той захід, що є найдоцільнішим у кожному конкретному випадку.
Необхідність точного і неухильного виконання правових розпоряджень незалежно від суб'єктивного ставлення до них окремих осіб обумовлена презумпцією доцільності чинного закону. Ця презумпція у свою чергу диктує необхідність точної і неухильної реалізації правових приписів, незалежно від суб'єктивного відношення суб'єктів реалізації права до цих норм. Тільки політико-правовий режим законності, що заснований на доцільності, може захистити суспільство від випадковостей, волюнтаризму і суб'єктивізму окремих осіб.
5. Невідворотність відповідальності за правопорушення означає своєчасне розкриття будь-якого протиправного діяння. Кожне скоєне правопорушення повинно потягти за собою відповідальність винної особи. Правоохоронні органи покликані як запобігати правопорушенням, так і вести ефективну боротьбу з ними. У цьому полягає реальність законності — досягнення фактичного виконання правових розпоряджень у всіх видах діяльності і невідворотності відповідальності за будь-яке їх порушення.
6. Обумовленість законності режимом демократії, який передбачає суворе додержання двох типів правового регулювання:
— спеціально-дозвільного — поширюється на владні державні органи і посадових осіб («дозволено лише те, що прямо передбачено законом»);
— загальнодозвільного — поширюється на громадян та їх об'єднання («дозволено все, крім прямо забороненого законом»);
а також додержання рівності всіх перед законом і судом, яка припускає безумовне право суб'єкта на судовий захист прав. Ось чому, крім юридичної рівності, важливою є наявність незалежного судового правосуддя, яке грунтується на верховенстві закону і додержанні принципу поділу влади. Цими вимогами законність проявляє себе як елемент (ознака) демократичного режиму.
7. Забезпечення прав людини і громадянина. Одним із важливих принципів законності є ідея здійснення законів в інтересах людини і для забезпечення її прав. Основні права та обов'язки людини і громадянина закріплені в Конституції України і деталізуються у поточному законодавстві. Здійснення цих законів забезпечує права людини у всіх сферах її життєдіяльності.
8. Взаємозв'язок законності з культурою. За відсутності законності немає й культури. Ці два поняття зумовлюють одне одного. Якщо нема достатньої культури, то нема й законності. Крім того, за законність треба боротися культурно.
9. Взаємозв'язок законності та справедливості. Не тільки сам закон, а й способи його здійснення, а також його втілення у повсякденне життя мають спиратися на справедливість