9. Політичне лідерство. Феномен політичної еліти. Політична еліта і народ.

Термін «лідер» означає людину, яка завдяки своїм особливим якостям має переважний вплив на членів певної соціальної групи.

В політиці за характером та масштабом діяльності виділяють:

1. Лідер малої групи осіб;

2. Лідер громадського руху – особа, з якою певні соціальні верстви асоціюють можливість задоволення своїх інтересів;

3. Лідер, який діє в системі владних відносин, в якій політичне лідерство представлене у вигляді соціального інституту.

Лідер здійснює функції впливу, організації, мобілізації, цементування чи роз’єднання (в разі необхідності) в групі, впливаючи на її членів переважно засобами морального впливу, апелюючи до громадської думки.

За стилем реалізації лідерства політичних лідерів поділяють на авторитарних, які прагнуть до одноособового керівного впливу, погрожуючи застосуванням сили у крайніх випадках, та демократичних, які дозволяють членам групи брати участь у формуванні та досягненні цілей і в управлінні її діяльністю.

За сферою впливу політичних лідерів поділяють на світових, загальнонаціональних, регіональних та місцевих.

Процес реалізації лідером своїх функцій називається політичним лідерством.

Еліта (франц. – найкращий, вибраний) – це найвідоміші, найкращі представники колективу, частини суспільства, соціальної групи, верстви чи прошарку, політичного чи соціального руху, група людей, що володіє такими якостями, які виділяють їх зі свого середовища і роблять вибраними.

Для позначення частини суспільства, що володіє виключними якостями в управлінні політичним життям суспільства, використовується поняття політична еліта.

Політична еліта не є особливим класом. Як правило, це частина панівних соціальних прошарків, верств, класів. Вона має навички професійної політичної діяльності та безпосередньо здійснює державне управління.

В широкому розумінні політична еліта – це складова меншість суспільства, достатньо самостійна, вища, відносно привілейована група, що деякою мірою має видатні психологічні, соціальні й політичні якості і бере участь у прийнятті та здійсненні рішень, пов’язаних з використанням державної влади чи впливом на неї.

До структури еліти включають такі елементи:

• правляча еліта (ті, хто реально володіє держ. владою);

• опозиційна еліта (контр еліта, ті, хто бореться за здобуття держ. влади);

• адміністративна еліта (бюрократія або управлінські кадри);

• комунікативна еліта (інформаційні служби держ. влади);

• ідеологічна еліта.

Для демократичного суспільства характерним є наявність відкритих еліт, які характеризуються відкритістю, конкурентністю відбору, особистим професіоналізмом.

В умовах авторитарних і тоталітарних політичних режимів домінуючим є закритий тип політичних еліт, де діє селективний відбір кадрів на основі принципів безумовної відданості керівництву та еліті, жорстка виконавська дисципліна, безумовна підлеглість і т.п.

Народ – спільність, що включає різноманітні соціальні прошарки і класи й об’єктивно є основою громадського життя і рушійної сили історичного процесу.