Лекція № 4. Міжнародний рух капіталу
1. Суть міжнародного руху капіталу та його форми.
2. Прямі та портфельні іноземні інвестиції.
3. Роль прямих іноземних інвестицій в економіці України.
Література
1. Козик В., Панкова Л., Даниленко Н. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – К: Знання, 2008. - 406 с. (ст.201-223).
2. Одягайло Б. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – К: Знання, 2006. – 407 с. (ст.137-167).
3. Козак Ю., Лук’яненко Д., Макогон Ю. та ін. Міжнародна економіка – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 560 с. (ст.113-141).
4. Герасимчук В. Міжнародна економіка – К.: Знання, 2009. – 302 с. (ст.91-101).
5. Бабенко В. Міжнародна економіка. – К.: Основа, 2010. – 184 с. (ст. 65 -76).
6. http://www.ukrstat.gov.ua
1. Суть міжнародного руху капіталу
Класична теорія міжнародних інвестицій. Виробничі ресурси мають схильність тяжіти до того місця вкладання, де може бути досягнута найбільша віддача (чим більший обсяг накопиченого капіталу (трудових ресурсів, технологій) у певній країні, тим більша ймовірність, що вона вивозитиме капітал за кордон). Розглядаючи класичну теорію інвестицій, вкажемо на можливість виготовляти товари поза країною базування за рахунок таких складових:
зниження ризику шляхом географічної диверсифікації виробництва (розпорошення капіталу зменшує ризик, оскільки малоймовірно, щоб усі капіталовкладення фірми давали одночасно низьку (чи високу) віддачу;
використання недосконалості ринку (відхід від жорстких рамок теорії економіки вільної конкуренції, економія на масштабі);
підвищення ефективності виробничої та збутової діяльності.
Теорія життєвого циклу торгівлі та інвестицій. Торговельні та інвестиційні зв'язки залежать від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває продукція компанії (теорія життєвого циклу товару). Підходи до організації міжнародної торгівлі, торговельної політики залежать від перебування товару на певній стадії. Відповідно інвестиційна привабливість виробництв зазначеного товару також залежить від стадії життєвого циклу.
Капітал (у його грошовій, продуктивній і товарній формах) є одним із факторів виробництва, необхідних для створення матеріальних і нематеріальних благ.
Міжнародний рух капіталу — переміщення за межі національних кордонів певної вартості у вигляді грошей і майна з метою отримання прибутку або підприємницької вигоди.
Купівля заводу-конкурента за кордоном як переміщення капіталу у формі прямих іноземних інвестицій може мати на меті не отримання прибутку від розширення власного виробництва, а насамперед поглинання незручного конкурента, тобто підприємницьку вигоду.
Міжнародний рух усіх без винятку мобільних факторів виробництва (капіталу, робочої сили, технологій) регулюється тими ж законами, що і міжнародна торгівля товарами: фактори переміщуються в ті країни, де за них більше платять.
Джерелами походження сучасного капіталу, який переміщується в межах світового господарства, є і приватні структури, і офіційні уряди та міжурядові міжнародні організації.
Офіційний (державний) капітал — кошти походженням із державних бюджетів та власні кошти міжнародних міжурядових економічних організацій, які перемішуються через державний кордон за рішенням урядів або міжурядових організацій. До офіційного капіталу належать, зокрема, державні позики, гранти, допомога, які надає одна країна іншій на основі міжурядових угод. Офіційним також вважається капітал, яким розпоряджаються міжнародні міжурядові організації від імені своїх членів (кредити МВФ, групи Світового банку).
Приватний (недержавний) капітал — кошти приватних фірм, банків та інших недержавних організацій, які переміщуються через державний кордон за рішенням їхніх керівних органів, їхніх об'єднань. Приватний капітал включає в себе переміщення за кордон інвестиційного капіталу приватними фірмами, надання ними міжнародних торгових кредитів, міжбанківське кредитування. Попри відносну автономність фірм у прийнятті рішень, уряди залишають за собою право регулювати і контролювати переміщення приватного капіталу.
Підприємницький капітал — кошти, які прямо або опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку. Підприємницьким частіш за все стає приватний капітал, хоча і держава, і державні підприємства також можуть вкладати кошти за кордоном або випускати свої та купувати іноземні цінні папери. Підприємницький капітал зумовлює такі дві форми міжнародного руху капіталу:
прямі іноземні інвестиції — вкладення капіталу з метою набуття довгострокового економічного інтересу за кордоном, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу;
портфельні іноземні інвестиції — вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору право реального контролю над об'єктом інвестування.
Третю, і останню з основних форм міжнародного руху капіталу — міжнародне кредитування — представляє нам позичковий капітал.
Позичковий капітал — кошти, які надаються на певний термін у кредит з метою отримання відсотків за користування ними. До позичкового характеру використання все ж тяжіє і офіційний капітал.
Міжнародний кредит (позичковий капітал) вважають формою міжнародного руху капіталу як фактора виробництва лише тією мірою, якою він спрямовується на фінансування потреб реального сектору. Надання ж міжнародних кредитів для здійснення угод з цінними паперами слід вважати формою торгівлі фінансовими інструментами.
Переміщення капіталу між країнами може бути і середньо- та довгостроковим (на термін понад один рік), і короткостроковим (до одного року). Середньо- та довгостроковий капітал є переважно підприємницьким, у формі прямих та портфельних інвестицій, а також позичковим, у вигляді державних кредитів. Терміном до одного року переміщується, як правило, позичковий капітал у вигляді торгових кредитів.
Крім кредитів, до іншого капіталу МВФ відносить також рух банківських депозитів та рух резервних активів, за допомогою яких країни покривають негативне сальдо платіжного балансу (монетарного золота, спеціальних прав запозичень, резервної позиції в МВФ, іноземної валюти).
Структура руху капіталу в межах світового господарства не дає змоги дійти жодних однозначних висновків, але загальні річні обсяги говорять про одне — рух капіталу в межах світової економіки зростає значними темпами (з 1 трлн дол. США 1990 року до 10,5 трлн дол. США 2007 року).