Лекція 8 Тема: Економічне життя суспільства.

П Л А Н

1. Поняття суспільного виробництва та його результатів.

2. Людина і власність. Історичні типи та форми власності.

3. Сутність товарного виробництва і товарно-грошових відносин. Гроші, їхня сутність і функції.

4. Поняття капіталу.

5. Види цін та їх функції.

6. Поняття ринку і його функцій. Сучасна структура ринку.

1. Поняття суспільного виробництва та його результатів.

Виробництво, праця – це процес активного перетворення людиною природи з метою створення необхідних для себе умов існування (насамперед матеріальних) чи видозміна предметів і сил природи для задоволення своїх потреб.

У широкому значення суспільне виробництво – це життєдіяльність людей у всьому історично-конкретному багатоманітні видів трудової діяльності.

Як сукупна діяльність суспільне виробництво включає матеріальне та духовне виробництво, виробництво потреб, виробництво самої людини і форм спілкування.

Для здійснення будь-якого виробництва завжди необхідні три умови:

1. Предмет праці (те, на що спрямована діяльність людини і результат перетворення чого покликаний задовольнити певну людську потребу);

2. засоби праці (те, за допомогою чого відбувається виготовлення необхідного продукту);

3. діяльність людини, її праця.

Виробництво включає в себе, по-перше, ставлення людини до природи. Сутність цього ставлення розкривається у понятті продуктивні сили. По-друге, ставлення людей одне до одного у процесі виробництва. Це дістало назву виробничі відносини.

Продуктивні сили – це єдність нагромадженої (у результатах праці попередніх поколінь) та живої праці, тобто сукупність речових та особистих елементів виробництва, необхідних для виробництва того, що здатне задовольняти потреби людей.

Продуктивні сили включають:

1. Предмет праці (напр.. земля, сировина);

2. Засоби праці (знаряддя праці та умови праці (споруди, дороги і т.п.);

3. Людину та її працю.

Виробничі відносини – це сукупність матеріальних (не залежних від свідомості) економічних відносин між людьми у процесі суспільного виробництва та руху суспільного продукту від виробництва до споживання.

До структури виробничих відносин входять:

• відносини розподілу;

• відносини обміну;

• відносини споживання;

• відносини власності.

Історично конкретну єдність продуктивних сил і виробничих відносин називають способом виробництва.

У філософському значенні результатами суспільного виробництва буде те, що є продуктом людської діяльності, у вужчому економічному значенні – те, що вироблено в суспільстві за певний період часу.

2. Людина і власність. Історичні типи та форми власності.

Власність – це історично визначений суспільний спосіб присвоєння людьми предметів виробничого та невиробничого споживання.

Власність – це суспільні відносини, а відносини власності – взаємовідносини людей, які виражають їхнє ставлення до засобів виробництва та результатів праці, як до своїх, так і до чужих.

Відносини власності визначають характер решти виробничих відносин. Від них залежать економічні інтереси людей, їх місце і роль у суспільному виробництві.

В історії відомі різні типи і форми власності.

До історичних типів власності, як правило, відносять первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну та капіталістичну.

Конкретніше сутність власності розкривається через її види. З цієї точки зору власність можна розділити на приватну та суспільну. Суспільну в свою чергу поділяють на колективну не приватну (напр.. родову) і колективну приватну (напр.. у формі кооперативної, акціонерної, корпоративної).

Державна власність у науковій літературі не має однозначного визначення. Якщо для історично перших типів держав державна власність могла збігатися із суспільною, то в сучасних умовах вона є самостійним видом власності. У ній виділяють кілька форма, напр.., державну та муніципальну.