4. Поняття капіталу.

Капітал визначається як самозростаюча вартість, або вартість, що дає додаткову вартість.

Капітал може мати речове втілення (споруди, засоби виробництва), але за своєю природою це не сама річ, а суспільні відносини у межах товарного виробництва.

Додаткова вартість розкриває сутність капіталу й загального товарного виробництва, ринку і ринкових відносин.. Лише в одній із сфер ( у виробництві чи обміні) капітал утворитися не може. По-перше, вартість виникає у процесі не виробництва, а обміну. По-друге, при обміні сам товар не створюється і звичайно, не відбувається зростання вартості.

Зміна вартості, її зростання відбувається із споживання тих товарів, які виробник закуповує на ринку для здійснення процесу виробництва. Він знаходить такий товар, споживча вартість якого має властивість створювати вартість більшу, ніж він має сам. Цей товар – робоча сила.

При товарному виробництві робочий час найманого працівника ділиться на дві частини.

1. Необхідний робочий час, тобто той час, який необхідно витратити працівнику для того, щоб компенсувати свою вартість як товару. Ця компенсація відбувається у формі заробітної платні.

2. Додатковий робочий час, тобто той час, який витрачається на створення додаткової вартості. Цей час присвоюється роботодавцем у формі прибутку.

Додаткова вартість – це надлишок вартості, створений працею найманого працівника понад вартість його робочої сили, специфічна форма додаткового продукту, яка створюється працею найманої робочої сили і безоплатно присвоюється власником підприємства.

Капітал як суспільне явище і само зростаюча вартість характеризуються кругообігом.

Кругообіг капіталу – це рух капіталу, у процесі якого він послідовно перетворюється з однієї форми на іншу, повертається до вихідного стану і при цьому відбувається його зростання.

З погляду обігу капітал поділяється на основний та обіговий.

Основний витрачається на купівлю засобів виробництва. Він авансується на весь термін їх функціонування і повертається до того, хто його втратив, повільно, у процесі багатьох кругообігів, для компенсації витрат на засоби виробництва.

Обіговий капітал витрачається на придбання предметів праці (сировини) і робочої сили. Його вартість повністю переноситься на створювану продукцію і повністю повертається підприємцю після кожного циклу кругообігу.

Виділяють також постійний та змінний капітал.

Постійний – це та частина капіталу, яка витрачається на придбання засобів виробництва і в процесі виробництва не змінює величини своєї вартості.

Змінний капітал – це та його частина, яка йде на придбання робочої сили і в процесі виробництва змінює величину своєї вартості, бо саме за рахунок змінного капіталу створюється додаткова вартість.

5. Види цін та їх функції.

Ціна – це виражена в грошах вартість товару.

Ціна товару нерідко відрізняється від його вартості. Коли попит на товар перевищує пропозицію на нього, тоді ціна товару стає вищою від його вартості. А коли пропозиція перевищує попит – ціна стає нижчою за вартість.

До типів цін відносять:

• оптові ціни (ціна товаровиробника чи великих торгових партій товару);

• роздрібні ціни;

• закупівельні ціни.

За допомогою цін регулюється ринкове виробництво, стимулюється розвиток одних галузей, скорочення чи зміна виробництва в інших.

За допомогою цінової політики держава може суттєво впливати на економіку, підтримувати необхідні сфери виробництва (сільське господарство, видобувні галузі) і шляхом перерозподілу національного доходу підтримувати певні верстви населення.

Конкуренція – основна об’єктивна закономірність товарного виробництва, що виражається в боротьбі приватних товаровиробників за кращі умови виробництва та збуту товарів з метою отримання максимальних прибутків.