6. Правова держава і громадянське суспільство.

Правова держава – заснована на верховенстві закону, поважання особи і непорушності її прав, свобод і законних інтересів, суверенна політично-територіальна організація публічної влади всього народу.

Основні ознаки правової держави:

1. поширення вимог конституції на всі громадські і політичні інститути;

2. визнання того, що вихідним пунктом правового регулювання є особа, визнання гідності особи;

3. взаємна відповідальність держави перед особою, а особи перед державою;

4. визнання громадянами авторитету закону та права;

5. незалежність суду;

6. можливість оскарження у правовому порядку неправомірних дій державних органів;

7. конституційний нагляд за дотриманням законів.

Громадянське суспільство – це сукупність існуючих у суспільстві відносин особистостей, сімейних, соціальних, економічних, культурних, релігійних та ін. структур, які розвиваються поза рамками директивного втручання та регулювання держави.

7. Громадські рухи та суспільно-політичні організації в політичному житті суспільства.

Громадські організації – це добровільні об’єднання громадян, що створюються жителями тієї чи іншої місцевості, країни чи декількох країн на основі спільних, в тому числі і політичних, інтересів та для реалізації спільних для членів цієї організації цілей.

За функціональними ознаками громадські організації розглядаються в двох аспектах.

1. з погляду тих функцій, які вони виконують щодо системи влади в державі (негативне чи позитивне ставлення);

2. з погляду тих функцій, які вони виконують щодо своїх членів (функції захисту, допомоги, моральної підтримки).

Громадські організації поділяються на неформальні (добровільна асоціація, група за інтересами тощо) та формальні (професіональна, бюрократична і т.п.).

Далеко не всі громадські організації є структурними елементами політичної системи суспільства, а лише ті, що мають серед свої цілей і політичні, тобто – громадсько-політичні організації.

Громадські рухи, на відміну від громадських організацій, створюються для досягнення певної стратегічної мети і після її реалізації або трансформуються в більш стійкі та складні форми організації, або розпадаються.

Специфічною відмітною рисою громадських рухів визнається те, що це форма колективних дій, яка має характер громадянської ініціативи, а також спосіб соціальної солідарності, соціальної мобілізації громадян, боротьби за утвердження певних соціальних цінностей в суспільстві через вплив на громадську думку.

8. Поняття політичної ідеології. Ідеологізація і деідеологізація.

Політична ідеологія – це вчення, що обґрунтовує претензію того або іншого класу, соціальної групи на владу (або її використання) і домагається у зв’язку з цими цілями підпорядкування суспільної думки її ідеям.

У її структурі виділяють кілька рівнів:

1. Концептуальний (теоретичний). Це філософське обґрунтування соціально-політичних цінностей і ідеалів бажаного типу суспільного ладу і способів соціальних перетворень, а також аргументацію на користь ствердження в житті тих або інших норм і принципів взаємовідносин між людьми.

2. Програмно-директивний. Становить конкретне втілення цінностей та ідеалів, обраних теоретиками в інтересах соціальної групи й обґрунтованих ними як істинні та справедливі, у програми, вимоги, гасла, що найбільш чітко виражені в базових документах політичних партій, рухів.

3. Актуалізований. Ця складова ідеології становить «ідею в дії». Це втілення програмних положень, вимог, цілей, гасел у свідомості людей, яке виявляється у формах і способах їх політичної поведінки.

Політична ідеологія має чимало суспільних функцій:

1. відбувається усвідомлення і теоретичне вираження основних інтересів соціальних груп;

2. інтегративна функція – відбувається об’єднання представників однієї соціальної групи в боротьбі за владу для задоволення цих інтересів;

3. забезпечує моделювання і прогнозування майбутніх соціально-політичних станів суспільства;

4. пізнавальна ф-ція;

5. виховна ф-ція.

Деідеологізація – це поняття, що об’єднало широко поширені в 50-х рр.. ХХ ст. у західному суспільствознавстві соціально-філософські концепції, що проголосили «кінець ідеології» у суспільстві та можливість побудови вільної, чистої від ідеологічних нашарувань науки.