2. Поняття влади.

Влада є однією з першооснов існування людського суспільства. Від первіснообщинного до феодального ладу феномен влади інтерпретувався на основі міфологічних і релігійних уявлень про богів, природу, суспільство та людину.

Найбільш масштабні інтелектуальні результати в пізнанні феномену влади були досягнуті в 19-20 ст.

З усього різноманіття підходів в інтерпретації влади, найбільш універсальним є такий, що об’єднує багатоманіття концепцій і поділяє їх на два загальних напрямки – реляціоністські і системні концепції влади.

Реляціоністські – владні відносини інтерпретуються в них як відносини двох партнерів, що здійснюють вплив один на одного і в результаті виникають відносини влади, підпорядкування дій одного волі та інтересам іншого. В цьому підході ролі і ступінь впливу учасників владних відносин є нерівні.

В системних концепціях влади є орієнтація на те, що феномен влади необхідно розглядати не як властивість окремих індивідів або соціальних груп, а як особливу властивість соціальної і політичної систем. Влада сама по собі, без соціальної, і особливо політичної, системи не існує, якими б властивостями не володіли окремі індивіди.

3. Поняття політичної демократії.

Поняття демократії (від давньогрецького – демос – народ і краток – влада), яке позначало особливу форму організації державної влади та правління, сформувалося у філософських вченнях ще у Стародавній Греції.

У буквальному розумінні демократія – це «народовладдя». В порівнянні з іншими формами правління, за демократії політична влада належить не одній особі (монарху, тирану), не групі осіб (олігархії, аристократії), а всім вільним громадянам полісу, тобто народу.

Більшість античних філософів вважали демократію не найкращою формою правління.

Серед існуючих підходів до класифікації сучасних концепцій демократії найбільш вдалим є такий, що пропонує всю сукупність сучасних концепцій демократії поділяти на 3 основні групи:

• концепції ліберальної демократії;

• концепції елітарної демократії;

• концепції плюралістичної демократії.

Класична, ліберальна концепція демократії, виникла як ідеологія буржуазії, відображала соціально-економічні та соціально-політичні її інтереси і, в цілому, була реалізацією всесвітньої об’єктивно-історичної потреби становлення індустріального (промислового) суспільства.

Концепції елітарної демократії почали створюватись у політичній науці наприкінці 30-х років 20 ст. Тут демократія – це політичний процес, що забезпечує здійснення демократичних принципів добору, конкуренції і функціонування еліт, які виборюють підтримку різноманітних соціальних груп, а також можливості опозиційних груп оспорювати діяльність політичних інститутів.

Концепції демократичного плюралізму ґрунтувалися на критиці лібералізму та елітизму. Плюралісти сформулювали основний постулат теорії про те, що окремі індивіди беруть участь у політиці, реалізують себе як суб’єкти політики лише через групову діяльність та її інституційні утворення (партії, рухи тощо). Плюралісти розуміють демократію як політичний механізм, що регулює взаємодію між конфліктуючими інтересами соціальних груп, шляхом надання їм законного доступу до прийняття рішень, головним чином – шляхом виборів.