- •Питання до екзамену
- •1. Актуалізація проблематики культурологічних знань та їх характер
- •2. Предмет культурології
- •3. Категорії культурології
- •4. Етимологія слова «культура»
- •5. Історичний аспект розвитку поняття «культура»
- •6.Поняття мови і класифікація мов культури
- •7.Семіотика та герменевтика – науки що вивчають мови
- •8.Основні функції культури
- •9.Структурологічна модель культури
- •10. Духовна та матеріальна культура
- •11. Елітарна культура. Масова культура
- •12. Причини виникнення та соціальні функції масової культури
- •13. Елітарна культура як антипод масової
- •13.Субкультура. Контркультура/ Маргінальна культура
- •14. Культура і цивілізація
- •15. Схід – Захід: протистояння чи діалог культур
- •16. Культура людини як засіб інтеграції людини в соціальну сферу
- •18. Наука і техніка: еволюція взаємовідносин
- •18. Культурні регулятиви: звичаї, стандарти, стереотипи, норми
- •18. Мораль и моральность
- •19. Добро и зло
- •20. Моральні кодекси
- •21.Право як система соціокультурних норм
- •22. Політика і політична культура
- •23. Феномен віри, міфологія і магія
- •25. Основні теорії походження релігій
- •24.Релігія як форма культури
- •24. Класифікація релігій: племінні, національні, світові
- •25. Первобытные верования
- •28.Вплив релігії на архітектуру, музику та образотворче мистецтво
- •29. Економіка і економічна культура
- •Культура производства включает в себя:
- •30.Техніка та поняття „техносфери"
- •31. Наука як поняття. Структура науки
- •32. Функції науки
- •33.Інституалізація науки
- •34. Техніка – людина – оточуюче середовище
- •34. Критерії науковості
- •36. Художня культура як поняття
- •37. Художня діяльность та її види
- •38. Художній образ
- •39. Основні теорії походження мистецтв
- •40.Тема, ідея та форма в мистецтві
- •41.Художня картина світу
- •42.Види мистецтва, жанри та історичні типи
- •43. Призначення та функції політичної культури
- •44. Типи політичної культури
- •45. Особливості політичних культур західного і східного типів
- •46.3Міст правової культури: правосвідомість, правомірна поведінка, і правомірне мислення
- •Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності
- •Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
- •Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури
- •47.Основні проблеми екологічної культури
- •48. В.Вернадський та його вчення про біосферу та ноосферу
- •49.Естетична культура та основні її елементи: естетична свідомість, естетичне пізнання .Естетична діяльність
- •50. Пошук істини за законами краси
- •51.Поняття систематизації та класифікації культур
- •53.Лінгвістична класифікація культур (мг.Левін, н.М.Чебоксаров.)
- •54."Матріархальний"та „патріархальний" типи (й.Я.Бахофен, л.Фробеніус)
- •55. Аполлонічні" та „діонісичні” типи культур (ф.Ніцше)
- •55.Хвильова теорія руху суперсистем (п.Сорокін)
- •56.Концепція культурно-історичних типів (м.Данилевський, о.Шпенглер)
- •57. Захід - Схід провідна проблема культурології
- •59.Концепції поняття цивілізації
- •60.Техногенна цивілізація та її характерні риси
- •61. Культурна динаміка
- •62.Поняття часу в соціокультурній динаміці
- •64. Культурний застій
- •65. Занепад та деградація культури
- •67.Основні фактори культурної динаміки: інновації, наслідування, дифузія
- •3) Диффузия как распространение культуры.
- •68. Людина з позицій культурології
- •69.Проблема сенсу людського життя
- •70.Чому освіта розглядається як частина культури?
- •72.Елітарне та масове мистецтво
- •73.Семантика та семіотика мистецтв
- •74.В чому заключається сенс професійної культури
- •75.Основні теоретичні завдання культурології
- •76. Традиція в культурі
- •77. Етнічна ідентифікація та проблема міграції у сучасному світі
- •79. Еволюційна модель соціокультурної динаміки
- •79.Теорія культурних кругів (а.Тойбі)
- •80.Теорія культурних циклів (о.Шпенглер)
- •81.Теорія хвильових моделей.(м.Д.Кондратьев, п.Сорокін)
- •82. Роль часу в культурі
- •84. Стиль як лексема
- •85. Що означають поняття „архетип", „менталітет" та „національний характер"
- •86. Поняття національної культури та її структура (національний характер, національний менталітет, національна свідомість, мистецтво - показник досягнень нації)
- •87. Як мораль впливає на культуру спілкування?
- •88. Ідеї о.Шпенглера та їх вплив на розвиток культурології
- •90.Типи взаємодії культур в процесі їх спілкування
69.Проблема сенсу людського життя
Проблема сенсу життя виникає перед конкретною людиною або тоді, коли вона, відхиляючись від повсякденних справ, усвідомлює свою кінцевість, або тоді, коли за різними причинами вона втрачає віру у цілі та ідеали, якими жила. В підсумку, на перший план виходить фундаментальне питання: “Чи варто жити і навіщо жити?” Поняття сенсу життя відображує суттєві характеристики людського буття і тому пов’язано з такими поняттями як любов, віра, надія, свобода, краса, праця, свідомість, смерть тощо. Сенс життя людини полягає в шуканні цього сенсу, але сам пошук як раз і є життям людини. Припиниться пошук — урветься людське життя. Філософський аспект даної проблеми передбачає розгляд наступних питань:
Сенс життя людини міститься в кожній окремій життєвій ситуації або усвідомлюється в кінці людського життя?
Чи виражається він у вищих (Бог, біблійні заповіді) або в повсякденних земних цінностях?
Чи пов’язаний він із загальнолюдськими або індивідуальними цінностями окремої людини?
Відомий дослідник цієї проблеми В.Франкл стверджує відносність смислу людського життя. В самому загальному вигляді смисл життя визначається ним як ставлення конкретної людини до тієї ситуації, в якій вона перебуває в кожну дану мить. За думкою Франкла, існує ряд основоположних цінностей, орієнтуючись на які людина здійснює пошук сенсу життя [4, c.84]:
цінності творення (творча трудова діяльність);
цінності переживання (краса природи, мистецтва);
цінності спілкування (любов, дружба, співчуття);
цінності подолання людиною самої себе, здобування влади над собою (своїми інстинктами, потягами, пристрастями).
Доки людина живе, вона має можливість реалізовувати певні цінності. Сенс життя може бути виражений і іншими параметрами: право на життя, смерть, безсмертя. Право на життя, “святість життя” визначається її первинною заданістю. Смерть є критерієм тієї вищої цінності, заради якої людина здатна віддати своє життя і яку вона визначає для себе інтуїтивно: Бог, Вітчизна, любов, діти та ін. І, нарешті, пошук безсмертя у вигляді пам’яті людства, нащадків, прагнення до злиття душі з Богом та ін. Пошук і вивчення смислу життя людиною завжди носить індивідуальний особистісний характер.
Рассматривая вопрос, уместно выявить, как эта проблема рассматривалась в различные эпохи. Ряд толкователей проблемы пытались уменьшить значение самоценности человеческой жизни путем призывов к самоотречению и жертвенности во имя будущих поколений. Но человек должен быть счастлив не в чужой, а в своей жизни. Счастлив не за счет других и не в ущерб другим. Суть проблемы сжато выражается в форме вопроса: "Для чего жить?". Есть, пишет французский философ А.Камю, только одни фундаментальный вопрос философии. Это вопрос о том, стоит или не стоит жизнь того, чтобы ее прожить. Все остальное - имеет ли мир три измерения, руководствуется ли разум девятью или двенадцатью категориями - второстепенно. Среди многих подходов к решению этой сложной проблемы можно выделить несколько.
Приверженцы философии гедонизма и эвдемонизма, сегодня, как и много веков назад, утверждают в качестве смысла жизни и ее высшей цели: первые - достижение максимальных наслаждений, вторые - достижение счастья. Сторонники утилитаризма считают, что достижение выгоды, пользы, успеха именно и составляет смысл жизни человека. Сторонники прагматизма утверждают, что цель жизни оправдывает любые средства ее достижения.
В современной христианской православной традиции провозглашается: "человек не имеет границ своей человеческой природе". Если Бог есть свободная духовная личность, то и человек должен стать таким же. Перед человеком вечно остается возможность становиться все более и более богоподобным. Не переделка мира на началах добра, но взращивание в себе субстанциального добра. Совершенствование человеческой природы внутри природы Божьей оказывается источником радости и свободы.
Сторонники материалистических представлений полагают, что развитие человека и человечества определяются их внутренней логикой саморазвития. Предназначение человека не имеет ничего общего с неким мировым разумом, абсолютом или богом. В материалистической традиции смысл жизни усматривается в саморазвитии человека, в совершенствовании его сущностных сил, способностей и потребностей. Этот процесс обусловлен предыдущим развитием и имеет конкретное историческое реальное содержание.
Поэтому, категорию "смысл жизни"можно определить как регулятивное понятие, присущее всякой развитой мировоззренческой системе, которое оправдывает и истолковывает свойственные этой системе моральные нормы и ценности, показывает, во имя чего необходима предписываемая деятельность. Смысл жизни - это философская категория, отражающая долговременную, устойчивую, ставшую внутренним убеждением личности, имеющую общественную и личную ценность задачу, реализующуюся в ее социальной деятельности. Эта задача определяется системой общественных отношений, целями и интересами общества и свободным выбором личности.
Найти смысл жизни для всех времен и народов невозможно, поскольку наряду с общечеловеческими, вечными истинами, он включает нечто специфическое - чаяния людей каждой данной эпохи. Смысл жизни каждому человеку открывается по-разному. Содержание цели жизни меняется не только в зависимости от исторических условий бытия человека, но и от его возрастных особенностей: в юности цели одни, в зрелости и старости они другие. Только мы сами сознательно или стихийно, намеренно или невольно самими способами нашего бытия придаем ей смысл и, тем самым, выбираем и созидаем свою человеческую сущность. "Только мы и никто другой", пишет в своей книге "Время человеческого бытия"талантливый философ Н.Н.Трубников.
Смысл жизни - это самостоятельный осознанный выбор тех ценностей, которые (по Э.Фромму) ориентируют человека не на то, чтобы иметь (установка на обладание), а на то, чтобы быть (установка на использование всех человеческих потенций). Смысл жизни - в самореализации личности, в потребности человека творить, отдавать, делиться с другими, жертвовать собой ради других. И чем значительней личность, тем больше она оказывает влияние на окружающих ее людей. Смысл жизни заключается в том, чтобы совершенствуя себя, совершенствовать мир вокруг себя.
Эти общие представления о смысле жизни должны трансформироваться в смысл жизни каждого отдельного человека, обусловленный объективными обстоятельствами и его индивидуальными качествами.