Модуль I міжнародна мікроекономіка: рух товарів та чинників виробництва змістовий модуль 1 вступ до курсу міжнародна економіка

• міжнародна економіка в системі економічної науки;

• міжнародна економіка як самостійна дисципліна.

У першому змістовому модулі висвітлюється місце міжнародної економіки в сучасній економічній науці. Наголос робиться на тлумаченні цієї науки в системі економічної теорії (мікроекономіка, макроекономіка, міжнародна економіка), яке враховує досвід викладання курсу «International Economics» в університетах США та Західної Європи, слугує підставою подолання існуючих у викладанні міжнародної економіки ідеологем.

Тема 1. Предмет курсу «Міжнародна економіка» 1.1. Міжнародна економіка в системі економічної науки

Дисципліна «Міжнародна економіка» є складовою частиною під­готовки економістів широкого профілю і однією з профілюючих у підготовці економістів-міжнародників. Вона належить до фундамент- тальних економічних дисциплін, спирається на теорію ринкової економіки і розвиває її, є сполучною ланкою між такими універ­ситетськими курсами, як мікроекономіка та макроекономіка і конкретно-економічними дисциплінами: маркетинг, менеджмент, фінан­си, бухгалтерський облік та аудит, гроші і кредит, банківська справа та ін.

В системі економічної теорії «Міжнародна економіка» спочатку займала периферійне місце, існувала на засадах окремих розділів мікро- та макроекономіки, які містили аналіз міжнародних економічних відносин, щодо зовнішньої торгівлі, міждержавного руху чинників виробництва, валютно-фінансової системи, що зумовлює цей рух.

Відокремлення «Міжнародної економіки» в самостійну дисципліну було історично зумовлено становленням, розвитком та функціонуванням світогосподарських зв’язків як особливої, цілісної, органічної системи. Формування цієї системи зумовлено еволюцією міжнародного поділу праці, процесами інтернаціоналізації господарського життя країн світового співтовариства, інтеграції груп країн у регіональні госпо­дарські комплекси (союзи) з міждержавним та наддержавним регулю­ванням соціально-економічних процесів, транснаціоналізацією вироб­ництва, функціонуванням міжнародної валютно-фінансової сфери як самостійного явища, безпосередньо не пов’язаного із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом чинників виробництва.

Визначальною рисою існування «Міжнародної економіки» як самостійної дисципліни є відкритість економіки у співвідношеннях кожної країни зі світовою спільнотою. Сучасний стан міжнародних економічних відносин дає можливість виокремити два рівні відкритості:

1. рівень залученості країн у міжнародний обіг товарів та чинників їх виробництва, а також у міжнародну виробничо- інвестиційну діяльність;

2. рівень взаємодії національних економік та світового гос­подарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків [10; 20; 60].

На першому рівні під «відкритістю» звичайно розуміють розвиток 3-х ключових каналів, що пов’язують національні економічні системи, обумовлюють ступінь і форми залучення країн до міжнародного руху товарів, капіталу та робочої сили.

Показником відкритості на першому рівні може бути частка експорту (експортна квота) та імпорту (імпортна квота) у валовому внутрішньому продукті (ВВП):

Е

(1.1)

_к = (Е/ВВП) х 100,

де Ек — експортна квота; Е — обсяг експорту.

І

(1.2)

_к = (І/ВВП) х 100,

де І_к — імпортна квота;

І — обсяг імпорту.

Комбінація експортної та імпортної квоти дає уявлення про масштаби зв’язку окремих національних економік із світовим господарством.

Показником відкритості на першому рівні слугує також інтенсивність міграції, яка визначається зіставленням кількості мігрантів з чисельністю населення країни. В цьому разі розраховуються коефіцієнти еміграції (К_е), імміграції (К _і) та міграційного обороту (К_т ):

К

(1.3)

(1.4)

_е——- х 1000; ^е Р

Мі

к-р X1000

;

(1.5

)де Р — середньорічна чисельність населення країни; М_е — кількість емігрантів;

М_і — кількість іммігрантів.

Коефіцієнти міграції звичайно обчислюються у проміле (%о).

Різниця між кількістю іммігрантів і кількістю емігрантів (М_і - М_е) становить міграційне сальдо країни; воно може бути позитивним або від’ємним.

На відкритість економіки вказує й участь економіки країни в міжнародному русі капіталу. Роль іноземного капіталу (передусім ПІІ) в економіці країни визначається його часткою до загальної суми капіта­ловкладень у країні (включаючи вкладення резидентів).

Іншим показником є частка іноземних інвестицій (переважно ПІІ) у ВВП:

Тз

—— х100, (1.6)

ВВП ^v '

де Із — іноземні інвестиції.

На другому рівні «відкритість» економіки визначають головним чином ступенем самостійності міжнародної валютно-фінансової системи, що здійснюється через функціонування міжнародних фінансових ринків. Провідним показником функціонування ринкової економіки як міжнародної економіки слугує ефективність моніторингу та регулювання національної економіки та світового господарства в цілому.