Тема 7. Зародження ринкової економіки та її інститутів у країнах європейської цивілізації (XVI – перша половина XVII ст.)

У XVI –XVII ст. у Західній Європі відбувається занепад феодалізму, що полягає у ліквідації кріпосної залежності в Англії, Франції, Італії, Нідерландах, переході до товарно-грошових відносин. Змінюється соціальна сфера, формуються буржуазія і перед пролетаріат із строкатої маси розорених дрібних власників. Змінюється суспільна свідомість. Падає престиж католицької церкви; у деяких країнах вона реформується, з’являються протестантські релігії (лютеранство, кальвінізм), що захищають інтереси буржуазного підприємця. У сфері політики нова форма державного устрою – абсолютна монархія. Її опорою стає наймана масова армія. Абсолютизм покінчив з феодальною роздробленістю, перетворив сеньйорів на офіцерів королівської армії.

Передумови великих географічних відкриттів.

1. Піднялися ціни на східні товари. Невдоволення європейських купців гегемонією Венеції і Генуї в торгівлі з Близьким Сходом. Захоплення Константинополя у 1453 р. турецькими військами і встановлення ними контролю над морськими торговими шляхами. Азійський шлях контролювали араби.

2.Потреба золота і срібла як засобів первісного нагромадження капіталу. Розвиток товарно-грошових відносин, зростання торгівлі і лихварського капіталу, зародження промислового капіталу, зростаюча потреба королівських дворів у грошах вимагали золота. Срібні копальні Німеччини були виснажені, а торгівля зі Сходом носила пасивний характер.

3.Зубожіння дворян у результаті зникнення феодальних маєтків. З них формувались загони конкістадорів.

4. Прогрес науки і техніки в суднобудуванні, географії, навігації. Ґрунтуючись на вченні про кулястість Землі , Х.Колумб у західному напрямку з метою досягнення узбережжя Індії.

5. Потужні централізовані монархії організовували експедиції до Америки Х.Колумба у 1492 р., Васко да Гами у 1497 р. до Індії, Ф.Магеллана (1519 – 1521 рр.) навколо світу.

Наслідки великих географічних відкриттів.

1.Утворення світового ринку. Вперше були встановлені прямі економічні зв'язки між Європою та іншими частинами світу. Відома європейцям поверхня земної кулі збільшилася в 16 разів. Уперше відбувся світовий поділ праці, утворилися світове господарство і ринок. Небачено розширився асорти­мент світової торгівлі. З'явилися невідомі раніше в Європі тютюн, кава, чай та інші продукти. Різко збільшилося спожи­вання відомих, але рідкісних доти рису і цукру, азіатських прянощів. Відбулися разючі зміни в характері й методах міжнародної торгівлі. Невтримна спекуляція торгового капі­талу привела до створення монопольних торгових об'єднань. Так виникла Ост-Індійська компанія в Англії і Нідерландах.

З переміщенням торгових шляхів із Середземномор'я на Атлантичний, Індійський, а потім і Тихий океани занепали Венеція і Генуя, вся північ Італії. Зменшилася торгівля вздовж Рейну, що призвело до занепаду міст Німеччини й Італії. На­томість великого значення набули міста на узбережжі Атлан­тики: Лісабон, Севілья.

Зростання товарної маси диктувало зміни в механізмі тор­гівлі. У XVI ст. огляд усього асортименту став фізично немож­ливим. Тому для визначення якості товарів відбирався зразок. Так виникли спеціальні місця для огляду зразків і укладання угод — товарна і фондова біржі спочатку Антверпена, потім Амстердама, Лондона.

2. «Революція цін». У XVI ст. унаслідок ввезення до Європи величезної кількості золота і срібла відбу­лося ЇЇ подвоєння. В результаті ціна на золото впала. Відомо, що його ціна — це вираження вартості товару в грошах. Ціна золота знизилась також тому, що воно здобувалося де­шевою працею, а то і просто грабунками. Умови виробництва інших товарів не змінилися. Різкий стрибок цін відбувся в результаті обміну золота і срібла на товар. Цю інфляцію наївні люди того часу назвали «революцією цін». Вона відігра­ла велику роль у соціально-економічному розвитку Західної Європи. По-перше, прискорився промисловий розвиток низки країн, відбувся перехід їх до мануфактурного способу виробництва. Зростання цін призвело до падіння реальної заробітної пла­ти і збільшення прибутку підприємств. По-друге, збагатилися заможні селяни, адже ціни на сіль­ськогосподарські продукти надзвичайно зросли, а за умовами ренти їх реальна вартість зменшилася. По-третє, програли феодали, які продовжували одержувати ренту грошима, сума яких залишалася незмінною. В Англії це призвело до посилення нового дворянства — джентрі.

Отже, соціально-економічні результати «революції цін» виявилися в зниженні суспільного стану феодалів, зародженні класу найманих робітників, піднесенні класу капіталістів, що врешті-решт призвело до падіння феодальної системи.

3.Створення колоніальної системи. Колоніальний розбій на заокеанських землях, грабіжництво, примусовий товарообмін, захоплення тубільців і работоргів­ля — такі цілі переслідували іспанські й португальські експе­диції в Америку, Африку, Азію. Створюються перші колоні­альні імперії: португальська й іспанська. Земна куля була поділена вздовж меридіана, що проходив через Атлантику. Колонії на захід від нього відходили Іспанії, на схід — Пор­тугалії. Принципи формування колоніальної системи в цих двох метрополіях були різними. Невеличка Португалія будувала свою систему за мето­дом крапкової колонізації, створюючи військово-торгові точки-факторії. Тільки в Бразилії було організовано плантаційне господарство. Іспанія інакше організувала свою колоніальну імперію. Вона захопила багаті й густонаселені частини Аме­рики, осередки давніх цивілізацій інків і ацтеків, де існував відомий іспанцям феодальний тип господарства. Проблема робочої сили вирішувалася двома методами — згоном тубіль­ців на золоті та срібні рудники, сільськогосподарські план­тації і ввезенням чорношкірих рабів з Африки.

Работоргівля стала найважливішою ознакою колоніалізму, перетворюючись на механізм відтворення робочої сили. Була створена ціла індустрія постачання негрів до колоній Нового світу. На рабовласницькі ринки щодня постачалося 4 — 6 тис. рабів.

Тоді ж були закладені основи англійської, французької, голландської колоніальних систем. Колоніалізм мав подіб­ну структуру: різноманітні форми колоніального господар­ства, засновані на позаекономічному примусі, работоргівля, морський розбій. Колоніалізм, власне, мав міжнародний ха­рактер.

Колоніалізм епохи первісного нагромадження капіталу. Відкрите здирство і нееквівалентний обмін товарів у колоніях призвели до того, що з 1521 по 1660 р. з Америки до Іспанії було вивезено 18 тис. т срібла і 200 т золота. Експлуатація колоній військово-феодальними методами не залишала Порту­галії та Іспанії можливості для інтенсивного розвитку промис­ловості. Та й сама феодальна відсталість заважала цьому. Награбоване багатство використовувалося для купівлі предметів розкоші й ведення війн. Англія на шляху колоніальної експансії змагалася з Іспа­нією. Вона вела контрабандну торгівлю з іспанськими коло­ніями, здійснювала піратські експедиції і грабежі. Нідерланди намагались підірвати португальську монопо­лію на торгівлю з Індією, водночас поступившись першим місцем у світовій торгівлі Англії. Зрештою Нідерланди зазнали поразки у торгових і колоніальних війнах XVII —XVIII ст. Франція досягла значних успіхів у Північній Африці, на Близькому Сході витіснила на другий план Венецію та інші північно італійські держави. Її торгівля з Левантом забезпечи­ла збут продукції мануфактур і сприяла зростанню Марсе­ля і Ліона. Водночас здійснювалися спроби захопити колонії в Америці (Канада). Південнонімецькі торгові і промислові компанії намагались проникнути в Південну Америку і Вест-Індію.

Особливо слід відзначити вплив колоніальної експансії на східну феодальну систему. Криза системи на етапі її найви­щого розвитку була ускладнена впливом, а потім і безпосеред­нім вторгненням європейських колонізаторів у країни Сходу. Вплив колонізаторів на східну феодальну систему виявляєть­ся вже з XVI ст., тобто від утворення португальської морської держави. З цього моменту починаються, по-перше, жорстока боротьба Португалії з Нідерландами, Англією, Францією за колонії і, по-друге, розклад державної власності на землю, що була характерною рисою східної феодальної системи.

Для кращого розуміння цього процесу слід зазначити особ­ливості східного феодалізму. Перша риса — більший, ніж у Європі, розвиток дофеодальних відносин (рабство і пережитки общинного родового ладу). Рабство тут збереглося до XIX ст., причому поява факторій і опорних пунктів колонізаторів, колоніальні захоплення і работоргівля посилили його в Африці. Друга риса — різні форми східної общини, що мають, проте, загальні ознаки: замкнуте, натуральне господарство, його застійний характер, зв'язок із ремісництвом і повна стабіль­ність, що збереглася до періоду капіталізму. Третя риса — відмінність середньовічного східного міста від європейсько­го. В Європі велася боротьба за звільнення міста від фео­дальної залежності, на Сході зберігався контроль феодалів над містом. Четверта риса — географічні чинники, що спри­чинили різну інтенсивність землеробства. На Сході земле­робство було продуктивнішим.

Отже, східний феодалізм виявився більш стійким. Соці­ально-політична система зумовила уповільнений розвиток приватного підприємництва. Власне капіталістичний устрій ще не склався.

У період мануфактури, що почався в Європі з середини XVI ст. і швидко поширився в XVII ст., з'явилися нові методи колоніальної експлуатації. Цього потребував подальший роз­виток капіталізму в Європі. Мануфактура як нова система капіталістичного підприємництва сприяла розширенню коло­ніальної експансії. Величезні масштаби колоніальної експансії реалізували завдання первісного нагромадження капіталу. Це було під силу лише потужним організаціям. У результаті відбувся процес об'єднання купців у компанії.

У середині XVI ст. ост-індійські компанії були створені в усіх колоніальних країнах. Одним із завдань цих об'єднань було прийняття законів, що регулювали б надходження ко­лоніальних товарів на внутрішній європейський ринок. Це було важливо для власників мануфактур, адже ручна праця ремісників Сходу становила їм серйозну конкуренцію.

Отже, початковий етап колонізації здійснювався примітив­ними методами, не змінюючи сформованого в колоніях спо­собу виробництва. Економічні відносини були пристосовані для грабіжницьких цілей, нерівноправне становище колоній затвердилося силою. Колоніалізм того часу консервував фео­далізм у колоніях, множив податки, повинності. Місцеві фе­одали перетворилися на агентів колонізаторів, які зупинили природний процес розвитку східного феодалізму. Все це ро­билося задля наживи.

Щодо армії найманої фізичної сили, то вона формувалася в результаті масового обезземелювання селянства і занепаду ремісництва. Різні країни мали власні особливості первісно­го нагромадження капіталу. Однак методи залишалися таки­ми самими: завоювання, розбій, поневолення, інакше кажучи, криваве насильство над трудівниками.

Мануфактура (від лат. manus — рука і facture — вироби) — це капіталі­стичне підприємство, засноване на використанні ручної техніки і поділі праці, що було панівним у Західній Європі з XVI до XIX ст. Для розвитку коопераційного процесу були потрібні організатори. Ними виявилися купці й лихварі. Відомі три основні форми мануфактури: розсіяні, централізовані, змі­шані. Первісна форма, розсіяна мануфактура, була перехідним типом до цен­тралізованої. Ремісники працювали не в майстерні, а в себе вдома. Купець виконував роль роздавальника — підприємця.

Централізована мануфактура існувала в умовах однієї майстерні. Підприємець закуповував сировину, устаткування, інструменти, наймав робітників. Виробництво поділялося на кілька операцій, кожну з яких виконував окремий робітник. Перший і другий типи мануфактури утворювали різноманітні форми змішаних мануфактур. Поділ праці був першим кроком до підвищення продуктив­ності виробництва. Цехові ремісники не витримували конку­ренції з мануфактурами і розорялися.

Класичний приклад первісного нагромадження капіталу бачимо в Англії. До XVI ст. це була невелика типово аграрна країна з населенням 3,5 млн. чол., що у 5 разів менше, ніж у Франції. Міське населення становило 20 %. Більшість галузей промисловості були менш розвиненими, ніж на континенті, торговий флот набагато поступався голландському. Проте саме в XVI ст. почалося різке піднесення економіки, завдяки чому Англія через три століття перетворилася на промислово­го гегемона світу. Пояснюється це насамперед стрімким роз­витком суконних мануфактур. Цьому процесу передувала узурпація земель, проведена дворянством наприкінці XV — на початку XVI ст. Селян (копігольдерів) — власники землі стали зганяти з наділів; зносилися цілі поселення. Так ви­никли пасовища для овець, огороджені частоколами, ровами, парканами. Огороджені землі здавалися дворянами в оренду фермерам, великим скотарям або на них випасали отари по­міщицьких овець. У результаті площа пасовищ збільшилася в XVI ст. у 4 рази. Розорення і злидні селян дали підставу англійському вченому Ф. Бекону зробити висновок, що узур­пація общинних земель винищує населення. До того ж рефор­мація XVI ст., знищуючи католицькі монастирі, перетворила їх мешканців на пролетаріат, в той час як монастирськими землями заволоділи спекулянти, капіталісти, фермери і горо­дяни.

Так створювалася армія найманої праці: селяни, пересічні ченці, феодальні дружинники, які залишилися без засобів до існування. Мануфактури не могли відразу поглинути їх, тому армія злидарів поневірялась дорогами країни. Були прийня­ті спеціальні закони, що передбачали смертну кару за бродяж­ництво. Шалені гроші приносили також работоргівля і пі­ратство. Англія з 1680 по 1775 р. постачила до Америки близько 3 млн. рабів, зайнявши перше місце в цьому ганебному промислі. Сприяла наживі система державних боргів, по­зик у лихварів, протекціонізму вітчизняної продукції, за якого заборонявся експорт сировини і продовольства. Такими ме­тодами утримувалися високі ціни на ринку. Вивіз вовни на континент і переробка її всередині країни зумовили те, що на початку XVI ст. у виробництві вовняних тканин була зайнята майже половина населення всієї країни. Експорт виробів із вовни становив 90 % всього експорту. Подібні процеси відбувалися й у Нідерландах: дворяни переходили до капіталістичних методів господарювання, за­хоплювали землі, зганяючи селян із їхніх ділянок. До початку XVI ст. селяни були повністю позбавлені общинних земель. Ремісники розорялися у зв'язку з появою капіталістичних мануфактур.

На відміну від англійських розсіяних мануфактур у Нідер­ландах переважали централізовані. Однак основною сферою інвестицій були не промислові підприємства, як в Англії, а зовнішня торгівля і перевезення.

Своєрідних форм експропріація набула у Франції. Так звані труажі (насильницькі поділи общинних земель між сеньйором і селянами) були рідкісними. Не було тут і масо­вих огороджувань, як в Англії. Обезземелювання селян стало результатом диференціації господарства під впливом розвитку товарно-грошових відно­син, гніту податків, закабалення селян лихварями і буржуа­зією борговими зобов'язаннями. Основним засобом згону селян із землі були державні податки. Цензитарій, власник земельної ділянки (цензиви), сплачував основний феодаль­ний податок — ценз. Крім того, існував прямий державний податок — талья, а також десятина, яка сплачувалася церкві. Продаючи землю, цензитарій перетворювався на орендаря, якого експлуатували купці, розбагатілі ремісники-майстри, судові й фінансові чиновники. Процес проникнення капіталу у французьке село відбував­ся повільно. Набагато швидше капітал приходив у селянські промисли і розсіяну мануфактуру. Проте вузький внутрішній ринок, що пояснюється бідністю населення, визначив особли­вості мануфактурного виробництва. Воно працювало переваж­но на заможні прошарки: королівський двір, дворянство, бур­жуазію, духівництво. На відміну від Англії, де самі підприємці активно брали участь у створенні мануфактур, у Франції це відбувалося за значної підтримки держави. Свого апогею політика впровадження мануфактур досягла за Людовика XIV, у період правління його міністра фінансів Ж.-Б. Кольбера. Кольберизм являв собою різновид меркантилізму, тобто форсування вивозу і обмеження ввозу товарів з метою збіль­шення надходження в країну дорогоцінних металів. Кольбер прагнув підтримувати активний торговий баланс, і складовою цієї політики було поширення мануфактур, особливо вели­ких. Склалося чотири їх типи: казенні, королівські, приватні привілейовані і приватні непривілейовані. Проте більшість мануфактур залишалися децентралізованими.

Франція була країною феодалізму класичного зразка. Тут феодальний лад досяг своїх найбільш зрілих форм і мав такі особливості.

1. Клас феодалів був майже цілком відірваний від сільсько­го господарства. Феодал здавав у оренду землю, живучи на отриману ренту, на відміну від англійців, які здебільшого госпо­дарювали особисто. Саме тому тут не відбулося експропрі­ації селян.

2. Особисто вільні селяни мали землі у спадковому кори­стуванні, отже, в країні переважали дрібні землеволодіння.

3. Сильні позиції феодалів у державі, їх злиття з абсолютизмом, підтримка занепаду дворянства за допо­могою високооплачуваних посад — синекур.

4. Позикодавство під високі відсотки; лихварство було вигіднішим, ніж вкладання коштів у мануфактури.

5. Повне безправ'я не дворян, що тяжко позначилося на становищі буржуазії. Це спричинило продаж судових та інших посад, які надавали право на «одворянювання».

Отже, феодальні порядки Франції XVI —XVII ст. заважали розвитку капіталістичного способу виробництва.

Довше, ніж у Франції, розвивався капіталістичний спосіб виробництва в Німеччині. Економічна і політична відста­лість — основна риса ЇЇ історії до другої половини XIX ст. У XVI —XVII ст. Це були майже 300 суверенних князівств, герцогств і архієпископств. Німеччина, розділена системою численних митниць, мір, ваг, грошових обігів, перебувала в глибокому економічному застої. На початку XVII ст. основну роль у державному устрої відігравало Бранденбурзько-Пруське князівство зі столицею у Берліні. Йому було призначено об'єднати в майбутньому мечем і кров'ю численні німецькі князівства і землі в могут­ню імперію. Внутрішні процеси були пов'язані з:

а) придушенням селянського повстання 1524 — 1525 рр., що призвело до посилення феодально-кріпосницької реакції;

б)переміщенням на Захід торгових шляхів і спадом серед­земноморської торгівлі, тобто із фактичним виключенням зі світової торгівлі;

в)постійними війнами у XVI ст. на території Німеччини. Особливо зруйнувала значну частину продуктивних сил краї­ни Тридцятирічна війна. За Вестфальським миром 1648 р. були перекриті виходи Німеччини до Балтійського і Північно­го морів, що призвело до занепаду її торгівлі й зміцнило Швецію і Нідерланди;

г)втратою нагромаджених раніше грошових капіталів.

У результаті до ХVI ст. склалися несприятливі умови для первісного нагромадження капіталу. До цього слід додати інші, ніж в Англії і Франції, методи переходу від феодально­го до буржуазного суспільного ладу. Якщо там це відбулося шляхом революцій, то у Німеччині економічне і політичне панування феодалів обмежувалося поступово, за допомогою державних реформ, викупів феодальних повинностей і не було зломлене до кінця.

Література: [2, с.72-77], [ 10, с.139-222], [13, с.36-65], [14, с.98-114].