33. Внутрішньоособистісні конфлікти: причини та шляхи їх розв’язання.

Внутрішньо особистісний конфлікт, як будь-який інший соціальний конфлікт, передбачає конфліктну взаємодію двох або декількох сторін. В одній особистості можуть існувати декілька взаємовиключаючих потреб, цілей, цінностей, інтересів. Всі вони соціальне обумовлені, якщо навіть несуть у собі тільки біологічний характер, так як задоволення їх потреб пов'язано з системою відповідних соціальних відносин. Тому внутрішньо особистісний конфлікт є соціальним конфліктом.

До ситуацій, які викликають внутрішньо особистісні конфлікти, можна віднести: конфлікти цінностей; конфлікти між цінністю та нормою; конфлікти між цінністю і потребою та ін. Одним із видів внутрішньо особистісних конфліктів є неусвідомлений внутрішній конфлікт.

Негативні наслідки конфлікту сприяють виникненню стресу, неврозів, загальною психологічною придушеністю людини або великою агресивністю, яка може бути направлена на об'єкти, які не мають ніякого відношення до конфлікту. Позитивний ефект конфлікту: збільшується привабливість ще недоторканої мети; наявність перепон допомагає мобілізації сили та засобів для їх подолання; внутрішньо особистісний конфлікт сприяє адаптації та самореалізації особистості в складних умовах та підвищенню стресостійкості організму; позитивно вирішені проблеми закаляють характер, формують сміливість у поведінці особистості. Куртом Левіним, який визначив такий конфлікт, як ситуацію, в якій на індивіда одночасно діють протилежно направлені сили рівної величини. Виділяють такі характеристики внутрішньоособистого конфлікту:

· внутрішньоособистий конфлікт з'являється в результаті взаємодії елементів внутрішньої структури особистості;

· сторонами внутрішньоособистого конфлікту виступають існуючі в структурі особистості різнопланові і суперечливі інтереси, цілі, мотиви і бажання;

· діючі на особистість сили є рівновеликими. В подібній ситуації людина з двох зол просто вибирає менше, з двох благ - більше, а покаранню надає перевагу нагороді;

· практично будь-який внутрішньоособистий конфлікт супроводжується негативними емоціями;

· основу будь-якого внутрішньоособистого конфлікту складає ситуація, що характеризується суперечністю сторін і протилежністю мотивів, цілей і інтересів; протилежністю, а часом і взаємовиключенням засобів досягнення мети. Серйозною проблемою може стати для особистості неможливість усунути перешкоду в досягненні необхідної потреби.

Так, автори, що спираються на психологічний аспект внутрішньоособистих конфліктів, виділяють три їх види:

1. Конфлікт потреб. Його суть полягає в тому, що наші потреби можуть протистояти одна одній і спонукати нас до різних дій. Конфлікт тут знаходиться між наявністю одних бажань і необхідністю поводитися по-іншому.

2. Конфлікт між потребою і соціальними нормами. Дуже сильна потреба може зіткнутися усередині нас із примусовим імперативом, і, незалежно від його результату, ситуація набуде конфліктного характеру.

3. Конфлікт соціальних норм. Сутність цього конфлікту полягає в тому, що людина випробує рівнозначний тиск двох протилежних соціальних норм.

Більш повною можна вважати класифікацію внутрішньоособистих конфліктів, яку пропонують у своїх роботах соціологи, беручи за основу ціннісно-мотиваційну сферу особистості.

Мотиваційний конфлікт. Це конфлікт, викликаний мотиваційними спрямуваннями - несвідомим прагненням, прагненням до володіння, вибором між двома позитивними тенденціями.

Моральний конфлікт. Це конфлікт, який породжений в результаті розбіжностей між бажанням і боргом, моральними принципами й особистою прихильністю і т.ін.

Конфлікт нереалізованого бажання або комплексу неповноцінності. Конфлікт подібного виду виникає з появою розриву між бажаннями особистості і дійсністю, що може блокувати їхню реалізацію.

Рольовий конфлікт. Подібний конфлікт породжується при неможливості для особистості реалізуватися в декількох ролях (міжрольовий внутрішньоособистий конфлікт), а також при різному розумінні вимог до даної ролі ( внутрішньорольовий конфлікт)

Адаптаційний конфлікт. У широкому понятті даний конфлікт розуміється як порушення рівноваги між суб'єктом і навколишнім середовищем. У вузькому понятті - як порушення процесу соціальної або професійної адаптації.

Конфлікт неадекватної самооцінки можна розглядати і як самостійний вид конфлікту, що може виникнути через особисту переоцінку своїх претензій і недооцінки своїх можливостей.

Невротичний конфлікт. Подібний вид конфлікту може бути викликаний тривалим періодом перебування особистості в стані внутрішньоособистого конфлікту, високим ступенем напруженості, роздвоєністю і непевністю в собі. всі причини внутрішньоособистого конфлікту можна поділити на три види:

· внутрішні причини, що кореняться в суперечностях самої особистості;

· зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в конкретній соціальній групі:

· зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в суспільстві.

Зовнішні причини внутрішньоособистісного конфлікту, які зумовлені положенням особистості в групі можуть бути різними. Існує чотири види ситуацій, які викликають конфлікт:

1) фізичні перешкоди, які не дають можливості задовольнити наших основних потреб (пленник , якому камера не дає свободи руху, недостатність грошей, яка не дає змогу придбати те, що хочеться, опущений шлагбаум чи конвоїр, який не пропускає в те чи інше місце);

2) відсутність об'єкту, який необхідний для задоволення потреби (необхідно хліб, проте магазини закриті а в дома не залишилося і крихти);

3) біологічні обмеження (розумово відсталі люди і люди з фізичними вадами, в яких перепони криються в самому організмі);

4) соціальні умови.

Зовнішні причини внутрішньоособистісного конфлікту, що обумовлені положенням особистості в суспільстві пов'язані із макросистемою і коріняться в характері суспільного устрою, соціальної структури суспільства, його політичного, економічного життя. Зокрема:

1) протиріччя між стимулюванням наших потреб і фактичними перепонами на шляху до їх задоволення (рекламування по засобах масової інформації певних досить дорогих товарів чи послуг проте реальне здійснення цих потреб жорстко обмежене для більшості);

2) протиріччя між проголошеною свободою людини і всіма її фактичними обмеженнями. Суспільство говорить його члену, що він вільний, може будувати своє життя, він може отримати все. В дійсності для більшості людей досягнути запланованого просто нереально. Жартівливий вислів про те, що батьків не вибирають, можна поширити на життя в цілому - на вибір роботи, відпочинку. В результаті людина вагається між мнимою без граничною владою для вибору власної долі і відчуттям повної безпомічності.

Внутріособистісні методи розв’язання конфлікту полягають у тому, щоб особистість правильно організувала свою поведінку і спілкування з іншими людьми. Зокрема, свої судження стосовно певних проблем не слід супроводжувати звинуваченнями в них іншої сторони, а висловлювати у формі побажань. Отже, внутрішньо особистісний конфлікт може мати як позитивні, так і негативні наслідки для особистості та оточуючих. Тому кожна особистість повинна вміти керувати своєю конфліктністю: використовувати її лише в необхідних ситуаціях, коли іншими засобами вирішувати свої проблеми не вдається; направляти конфліктну активність в потрібне русло, в потрібний час і в адекватних пропорціях; стримувати свою "зайву" конфліктність та використовувати її в інших сферах життєдіяльності з користю для себе та інших. Крім того, потрібно відводити конфлікту відповідне місце (не драматизувати), а вміти використовувати з конфліктної ситуації відповідну користь (наприклад, корисний досвід).