Теоретична довідка

Сфера ділових відносин – динамічна система, яка постійно розвивається в часі. Її функціонування регулюється низкою норм, законів, правил, постанов, інструкцій, наказів тощо. Регулятивна структура ділового спілкування має глибоке історичне коріння і почала формуватись з появою спільної діяльності людей, створення людських спільнот.

Початково (в первісному суспільстві) людина належить до однієї спільноти, в якій формується специфічна для неї регуляція у вигляді сукупності традицій, звичаїв і обрядів. Динамічність ділових стосунків виявляється в поступовій трансформації або відмиранні традицій і перетворення інновацій на нові чи змішані форми регуляції.

У зв’язку з розвитком суспільства, ускладненням, диференціацією його соціальної структури примножується кількість соціальних спільнот, до яких одночасно належить людина і розширюється її сфера спілкування. З розширенням кордонів соціальної приналежності і збагаченням сфери спілкування ширшими стають горизонти для самостійної, вільної діяльності, не регламентованої так жорстко, як раніше, відносно статичними заданими рамками однієї спільноти. З’являється можливість вибору альтернатив поведінки і, відповідно, самоствердження індивідуальності шляхом уособлення від стримуючих цю індивідуальність рамок окремої конкретної спільноти.

Разом з тим діалектика самоствердження особистості не вичерпується механізмами уособлення і будується на уподібненні, ідентифікації з усіма спільнотами, до яких вона належить, в особливості з тими представниками спільноти, ідеали, цінності, норми і традиції яких в максимальній, найбільшій мірі відповідають власним інтересам індивіда.

Основу ділового спілкування доби феодалізму і капіталізму значною мірою визначає принцип корпоративності – належності індивіда до певного стану, верстви і зумовленість його ділової поведінки і діяльності характерними для даної спільноти традиціями, звичаями, святами, писаним і неписаним кодексом поведінки.

В великій мірі ділові відносини українців того часу традиційно пов’язані з сільською територіальною общиною, традиціями колективної взаємодопомоги і громадського самоуправління, що продиктоване землеробським типом господарства, успадкованого ще з епохи неоліту.

В добу капіталізму яскраво спостерігається перехід від звичаєво-традиційного регулювання ділового спілкування до формально-нормативного.

Протягом історичного розвитку феномена ділового спілкування набувається низка емпіричних етико-психологічних знань, пов’язаних з організацією, регуляцією, оптимізацією ділової діяльності. Вони накопичуються у складі інтуїтивного життєвого досвіду шляхом практичних проб і помилок, здобутих у конкретних ситуаціях. В якості ідеалів народної моралі висуваються повага і любов до вільної праці, ствердження ідеалів добра і краси, гуманних взаємостосунків, громадянськості. З іншого боку спостерігається засудження таких негативних проявів працівника як лінощі, нещирість, злодійство, ненадійність тощо. Цілісність людини передусім вимірюється її ставленням до праці.

Початок формування наукової думки про спілкування (його окремі аспекти) в Україні пов’язують з діяльністю науковців Острозької та Києво-Могилянської академій, які створили низку праць, що торкаються питань етики спілкування (Г.Смотрицький, М.Смотрицький, Є.Славинецький, С.Полоцький, Ф.Прокопович та ін.), філософів і просвітителів українського Відродження (Г.Сковорода, І. Юркевич та ін.). Згідно з твердженнями Г.Сковороди ритуальні норми і правила корисні на рівні людини і суспільства тільки за умови доброчесності, а справжнього щастя доброчесна людина може досягти, пізнавши себе у спорідненій праці.

Наукове вивчення цілісної проблеми спілкування розпочинається з початку ХХ ст. (Г.Келли, Д.Хоманс, Е.Фромм, Дж.Саллівен, К.Левін, Г.Мид, С.Л.Рубінштейн, Д.Паригін, Б.Г.Ананьєв, О.Бодалєв, Г. Чайка, Т. Чмут та ін.). Основні напрямки вивчення питання на сучасному етапі такі: здійснення теоретичних досліджень ділового спілкування, сприяння підвищенню рівня культури спілкування шляхом оптимізації практичних форм і методів ділового спілкування.

Контрольні питання:

1. Які особливості традиційно-звичаєвого регулювання спілкування?

2. Назвіть історичні передумови ділового спілкування.

3. Які історичні засади формування ділового спілкування в Україні?

4. Які механізми самоствердження особистості Ви можете назвати?

5. Назвіть основні ідеали побудови ділового спілкування, що сформувались в народній деонтології.

6. Коли розпочинаються перші наукові розробки проблеми спілкування?

7. Які праці з проблеми спілкування Вам відомі?

Проблемні питання:

1. Чим зумовлений початок наукових розробок проблеми спілкування?

2. В чому основні відмінності традиційно-звичаєвого регулювання і формально-нормативного регулювання ділових відносин?

Теми рефератів:

1. Історичні витоки ділового спілкування.

2. Ділове спілкування і науково-технічний прогрес.

3. Філософські засади ділового спілкування.

Література:

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1980.

2. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К.Чмут, Г.Л.Чайка, М.П.Лукашевич, І.Б.Осечинська. – К., 1999.

3. Курочкін О.В. Громадський побут і звичаєвість // Культура і побут населення України: Навч. посібник / В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко та ін. – 2-е вид., доп. Та перероб. – К., 1993. – С.150-175.

4. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій. – К., 1996.

5. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М., 1971.

6. Чайка Г.Л., Чмут Т.К. Культура общения. – К., 1991.

7. Чмут Т.К. Культура спілкування. – Хмельницький, 1996.