Тема 8.2. Особливості ділової поведінки в зарубіжних країнах

1. Етичні засади спілкування з іноземцями.

2. Зумовленість ділового етикету культурними традиціями країни.

3. Рекомендації щодо особливостей поведінки в різних країнах.

Завдання:

1. Вивчити питання щодо поведінки ділової людини в зарубіжних країнах

2. Підготувати повідомлення про особливості ділового спілкування в одній із країн світу (за вибором студента)

Теоретична довідка

Етичні засади міжнародного спілкування склались в процесі історичного розвитку країн та організації їх взаємодії з іноземними партнерами. На сучасному етапі розвитку ділових відносин спостерігаються тенденції до інтеграції ділової діяльності країн, зростання ринків експорту-імпорту. Діловий успіх став в більшій мірі визначатись знанням і дотриманням етикету діловими людьми, їх обізнаністю з особливостями культури зарубіжних країн.

Найпоширенішими правилами міжнародного етикету є такі:

• поважати традиції зарубіжної країни;

• не критикувати особливості зарубіжної країни;

• не порівнювати відвідувану країну з своєю;

• ознайомитись з грошовою системою зарубіжної країни;

• знати особливості звернення, значення титулів, звань людей у зарубіжній країні;

• дотримуватись протокольних офіційних правил даної країни;

• не вимагати створення звичних для проживання і праці умов, сприймати запропоновані умови з повагою;

• бути ввічливим;

• поважати мову країни, знати хоча б декілька поширених фраз;

• знати релігійні звичаї і традиції зарубіжної країни, але не вступати у дискусії на релігійні теми;

• знати культуру зарубіжної країни.

Основні вимоги до одягу в зарубіжних відрядженнях: висока якість, стриманість, зручність, доречність в ситуації конкретної країни, обережність у використанні національного одягу даної країни.

Привітання в окремих країнах мають національне забарвлення. Так в країнах Латинської Америки прийнято обніматись, у Франції – поцілунки у щоку, в Індії – притискати долоні перед грудьми. В багатьох азіатських країнах не прийнято тиснути руку жінці.

Обов’язковим атрибутом ділового спілкування є візитна картка. В ній вказуються назва організації, посада, звання, титули. Правилами етикету не рекомендовано використовувати абревіатури. В Південно-Східній Азії, в Африці та на Середньому Сході прийнято подавати візитну картку правою рукою, в Японії – обома руками, необхідною стороною до партнера.

До основних особливостей національного ділового етикету окремих країн відносять:

Німеччина. Сильні риси німецького національного характеру: працелюбність, старанність, пунктуальність, раціональність, бережливість, організованість, педантичність, серйозність, дотримання порядку.

Процедура знайомства: рукостискання, обмін візитними картками.

Переговори зазвичай проводяться з участю одного або декількох партнерів і призначаються заздалегідь. В розмові німці стримані, офіційні, старанно виробляють свою позицію, питання обговорюють послідовно, одне за одним.

Складаючи угоди, наполягають на жорсткому виконанні прийнятих зобов’язань на умовах сплати високих штрафів.

Німці вимогливі і консервативні щодо ділового одягу.

Запрошення ділового партнера до ресторану достатньо часто завершується сплатою окремих рахунків кожним. Додому ділових партнерів запрошують дуже рідко.

У розмові не прийнято розпитувати про сім’ю, дітей, зачіпати проблему минулої війни, відволікатись від ділових питань, записувати інформацію без дозволу співрозмовника.

Франція. Стиль підготовки французьких ділових людей – ґрунтовність, всебічне вивчення всіх аспектів проблеми і пропозицій, обережність, коректність і точність у формулюваннях. Вони вишукано відстоюють свої позиції, не люблять торгуватись, жорсткі, не виносять тиску.

У Франції цінується красномовство. Під час ділових прийомів до обговорення проблем переходять після кави. До цього моменту традиційними темами для бесіди є культура і мистецтво. Можливо торкатись проблем особистого життя. Велика увага приділяється філософії, історії, французькій культурі. Французи – великі патріоти своєї країни, переговори і підготовку ділових документів в більшій мірі здійснюють рідною мовою.

Велике значення для встановлення ділових зв’язків мають особисті зв’язки і знайомства.

Англія. Основні риси англійського характеру: стриманість, схильність до недомовок, небагатослівність, схильність до вичікування, традиційність. Сильна риса англійців – почуття справедливості, дотримання правил і законів. У здійсненні ділової діяльності цінують чесність, пунктуальність, характеризуються повагою до думки партнера, уникають категоричних тверджень, не обговорюють особисті справи, вимагають дотримання формальностей.

Ділову розмову розпочинають з обговорення побічних проблем (погода, спорт та ін.). рішення приймають повільно. Терпляче вислуховують співрозмовника. Ознакою невихованості вважають багатослівність, обговорення ділових справ після закінчення робочого дня.

Італія. Ділові італійці стримані, незважаючи на притаманну національному характеру експансивність, комунікабельність. Велике значення надають повазі до історії і культури країни. В переговорах намагаються не затягувати вирішення організаційних і формальних питань, охоче вислуховують альтернативні варіанти рішень. Часто у встановленні ділових контактів звертаються до послуг посередників. Прагнуть здійснювати переговори з людьми, рівними за статусом в організації, в діловому світі, у суспільстві.

Переговори здійснюють італійською мовою.

Велике значення надають неформальним відносинам, організовують ділові розважальні зустрічі з партнерами.

Контрольні питання:

1. На чому ґрунтуються етичні засади міжнародного ділового спілкування?

2. Назвіть основні принципи ділового етикету?

3. Які вимоги до візитної картки, призначеної для спілкування з іноземними діловими партнерами?

4. Які вимоги до усного ділового спілкування з іноземними діловими партнерами?

5. Які особливості письмового ділового спілкування з іноземцями?

6. Як враховуються традиції зарубіжної країни у діловому спілкуванні?

Проблемні питання:

1. Охарактеризуйте співвідношення загальних підходів і регіональних особливостей в організації ділового спілкування з зарубіжними діловими партнерами.

Теми рефератів:

1. Особливості національних норм ділового етикету (країна на вибір).

Література:

1. Ваш зарубежный партнер. Переписка, документация, контракты. – М., 1992.

2. Задорожний, Е.М., Задорожний С.Є. Робота секретаря-референта в іноземних і спільних фірмах. – К., 1994.

3. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К.Чмут, Г.Л.Чайка, М.П.Лукашевич, І.Б.Осечинська. – К., 1999.

4. Коултер Д. Культурные различия и управление // Проблемы теории и практики управления. – М., 1997.

5. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М., 1998.

6. Этикет от А до Я / Авт.-сост. Гусев И.Е. – Мн., 1999.

Додаток А