МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

Кафедра загальної педагогіки та андрагогіки

Інтегрований курс

історії та теорії педагогіки

(2 курс, 1,2,3 модулі)

плани семінарських занять

(Для студентів ІІ курсу

іноземного відділення

факультету філології і журналістики)

Доц. Ж.В. Борщ

Полтава 2011-2012 н.р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕДАЦІЇ

Семінарське (практичне) заняття – форма навчальної діяльності, на якій викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їхнього практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідним чином сформульованих завдань

Основна дидактична мета заняття – розширення, поглиблення й деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи і спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення вмінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення..

До кожного семінарського і лабораторного заняття, теми яких повідомляються на початку вивчення даного модуля, студенти зобов’язані ретельно готуватися. Насамперед необхідно переглянути лекційний матеріал із теми і, використовуючи конспект і рекомендовані підручники й навчальні посібники, підготувати детальні відповіді на питання конкретного заняття; належить також виконати й усі можливі домашні завдання, запропоновані викладачем. У процесі роботи визначається рівень готовності кожного студента до участи в практичних заняттях і до виконання лабораторних робіт, який упливає на результати підсумкового контролю. До кожного практичного завдання розроблені методичні рекомендації, поради на допомогу студентові. Таким чином, основне завдання студента – користуючись відповідними методичними матеріалами й літературою, творчо та якісно виконувати завдання у тій чи іншій формі, в залежності від вимог викладача, своєчасно прозвітувати про їхнє виконання.

Самостійна підготовка студента до практичних занять починається зі знайомства з планом семінару і добору рекомендованої літератури. Перш ніж вивчати першоджерела, необхідно познайомитися з матеріалом навчальні лекції на тему заняття і відповідним розділом підручника чи навчального посібника. Запорукою успішної і раціональної підготовки до практичних занять є систематичне попереднє опрацювання лекцій і наступна самостійна робота з доповнення матеріалу.

Підручник, навчальний посібник та іншу обов’язкову навчальну літературу слід не просто читати, а вивчати. При вивченні джерела спочатку рекомендовано побіжно проглянути весь матеріал із метою фіксації провідних думок і послідовності викладу. Потім книгу читають, конспектуючи відомості, необхідні для відповіді на поставлені в плані заняття питання, і, нарешті, втретє проглядають, прагнучи організувати прочитане в єдину систему, усвідомити окремі складні положення теми.

Уважний розгляд схем, діаграм та іншого ілюстративного матеріалу книги допомагає цілісному розумінню прочитаного, дає можливість порівнювати новий матеріал з уже відомими знаннями, виробити власне ставлення до питання. Додаткову літературу читають із метою ознайомлення. Під час такого читання уважно перечитують окремі частини джерела, решта матеріалу розглядають мимохідь.

Для систематизації матеріалу і спрощення подальшого добору необхідної літератури, наприклад, під час написання повідомлення з теми або підготовки до заліку чи екзамену зручно використовувати бібліографічні картки чи зошити. Всі питання, які можуть виникнути у процесі підготовки до заняття, необхідно занотовувати на полях із метою наступного з’ясування.

Завершивши вивчення рекомендованих науково-педагогічних джерел і літератури використаної зі власної ініціативи, необхідно до кожного пункту плану семінарського заняття скласти або зведений конспект, або прості чи складні плани усних відповідей. Із метою самоперевірки корисно відтворити основні положення й відповісти на запитання, подані для самоконтролю і підручнику, навчальному посібникові й у плані заняття.

Відповіді на питання мають бути логічно структуровані, обґрунтовані, аргументовані.

Модуль 1. Історико-теоретичні основи педагогіки. Основи національної української педагогіки

Семінарське заняття № 1

ТЕМА: Предмет педагогіки, її основні категорії.

Історія педагогіки та її місце в системі педагогічних наук.

Питання для обговорення:

1. Основні педагогічні категорії та поняття.

2. Структура педагогіки та історії педагогіки.

3. Методологічна основа педагогіки.

4. Задачі вітчизняної педагогіки на сучасному етапі розбудови незалежної і самостійної України.

5. Система педагогічних наук та їх зв’язок з іншими науками.

6. Основні функції історико-педагогічної науки.

7. Джерела педагогіки та історії педагогіки. Методи педагогічного та історико-педагогічного дослідження.

Проблемні питання:

1. Як співвідносяться поняття: ”формування особистості”, ”педагогічний процес, ”виховання” (в широкому педагогічному розумінні), ”виховання” (в широкому соціальному розумінні), ”виховання” (в вузькому педагогічному розумінні), ”навчання”, ”освіта” ?

2. Доведіть твердження А.С.Макаренка, що „ … педагогіка – найдіалектичніша наука”.

3. Доведіть твердження К.Д.Ушинського, що „ … педагогіка – не тільки наука, але й мистецтво.

4. Доведіть положення, що вивчення історії педагогіки відіграє велику роль не тільки в підвищенні культури вчителя, але й сприяє озброєнню його педагогічною майстерністю.

5. Чому вчителю потрібно знати методи науково-педагогічного дослідження і вміти ними користуватися?

Практичні завдання і вправи:

1. Складіть схему, яка б відбивала найбільш істотні зв’язки педагогіки з іншими науками.

2. Складіть анкету для визначення інтересів та потреб школярів.

3. Вирішіть усно задачі: №2, №3, №4 /Кузьмінський А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 32-34

Тематика доповідей та рефератів:

1. Педагогіка як суспільна наука.

2. Виховання, освіта, навчання в їх відмінності і єдності.

3. Походження виховання та його відбиття в українських пам’ятках стародавньої писемності, рукописах з питань виховання і навчання.

ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ:

1. Державна національна програма „Освіта” („Україна ХХІ ст.”). – К.: Радуга, 1994. – 61 с.

ПЕДАГОГІЧНІ СЛОВНИКИ:

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник – К.: Либідь, 1997. – 376с.

ПІДРУЧНИКИ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПОСІБНИКИ:

1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 424 с.

2. Бойко А.М. Виховання людини: нове і вічне. – Полтава: Техсервіс, 2006. – С. 19-25.

3. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Дрогобич: Коло, 2003. – С. 13-26.

4. Волкова Н.П. Педагогіка. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Академія, 2001. – С. 9-34.

5. Зайченко І.В. Педагогіка. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Освіта України, 2006. – С. 6-36.

6. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Пресс, 2003. – С. 33-40.

7. Левківський М.В. Історія педагогіки. Підручник. – К.: ЦНЛ, 2003. – 360 с.

8. Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций – М.: Юрайт, 2000.

9. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. – Харків: ОВС, 2002. – С. 5-25.

10. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Т.Т. Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – С. 427-439.

11. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – С. 40-51.

12. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – 2003. – С. 11-53.

13. Сбруєва Л.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогічної думки у схемах, картах, діаграмах: Навч. посібник – Суми: Сумський ДПУ, 2000. – 208 с.

14. Пальчевський С.С. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2007. – С. 6-90.

15. Педагогіка: Інтегрований курс теорії та історії: / За ред. А.М.Бойко. – Ч. 1. – К., 2002. С. 6-25.

16. Фіцула М.М. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Академія, 2002. – С 9-44.

17. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – С. 8-42; 102-146.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Андрущенко В. Духовна сутність освіти // Вища освіта України. – 2007. – №1. – С. 5-10.

2. Бойко А.М. Виховуючі суб’єкт-суб’єктні відносини вчителів і учнів як основа модернізації освітньої галузі в Україні // Рідна школа. – 2004. – №12. – С. 6-9.

3. Бойко А.М. Методологія-теорія-практика виховання: єдина система // Рідна школа. – №1. – 2008. – С. 16-21.

4. Бойко А.М. Стратегія упровадження прискореного розвитку педагогічної практики й теорії // Рідна школа. — 2009. — № 2-3. — С. №-3-9.

5. Буряк В. Формування методологічної культури майбутнього вчителя // Рідна школа. — 2005. — № 1. С. 3-7.

6. Гончаренко С. Методологічні засади побудови педагогічної теорії // Шлях освіти. – 2007. – №2. – С. 2-10.

7. Максименко В.В. Концепція розвитку школи//Управління школою – 2009. - №5. – с.5-11.

8. Приходченко, К. Середовищний підхід до навчання та виховання молоді [Текст] / К. Приходченко // Шлях освіти. – 2010. – № 3. – С. 22–27.

9. Сисоєва С. Роль освіти в сучасному світі // Рідна школа. — 2008. — № 11. — С. 3-6.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Ваховський Л. Методологія дослідження історико-педагогічного процесу: постанова проблеми // Шлях освіти. – 2005. – №2. – С.7-11.

2. Кремінь В.Г. Людиноцентризм в освіті: сучасний напрям розвитку духовності нації // Педагогіка і психологія. – 2006. – №2. – С.17-30.

3. Муравьева Г.Е. Закономерности и принципы проектирования образовательного процесса // Школьная технология. – 2004. № 2. – С. 29-33.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ КОНСПЕКТУВАННЯ:

1. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання / Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – С. 87-95.

Модуль 1. Історико-теоретичні основи педагогіки. Основи національної української педагогіки