47. Віброзанурення, вібровдавлювання та віброударне занурення паль; сутність, область застосування, обмеження.

За допомогою вібрації заглиблюють палі з малим поперечним перерізом або трубчасті палі-оболонки з відкритим нижнім кінцем. Цей метод застосовують у водонасичених грунтах. Завдяки гідродинамічній силі, яка виникає від вібрації в грунті, руйнується зв’язок між твердими частинами грунту і між грунтом та палею, і вона під своєю вагою заглиблюється в грунт.

Крім вібрації використовують вібропривантаження – спеціально збільшують вагу вібратора або через поліспастову систему передають на палю частину ваги коперної установки.

Віброударний метод полягає в співдії вібрації і удару. Віброзаглиблювачі працюють за принципом синхронного обертання двох незрівноважених мас.

48. Сутність технології вдавлювання паль; види паль, обладнання, вимоги та обмеження.

Заглиблення паль вдавлюванням виконують, колине допустимі динамічні навантаження на грунт та на будівлі, які розташовані поряд. Оскільки цей метод застосовують рідко, то машини для цього виготовляють за індиідуальним рішенням. Наприклад, платформа на рівні землі має в центрі гратчасту башту, в яку вставляють палю і за допомогою поліспастової системи вдавлюють в грунт. Анкерні зусилля створюються вагою платформи, оснасткою і привантаженням бетонними блоками або будівельними машинами, частіше тракторами.

Розроблена установка для вдавлюваня паль на основі гусенічного крана, основним органом якої є вакуумний присос до поверхні землі з робочою площею 15 м². Така установка може розвивати 1000...1200 кН зусилля на вдавлювання

. 49. Влаштування буронабивних паль в стійких грунтах; сутність, обмеження.

Буронабивні палі виготовляють за найпростішою методикою- у вибурену свердловину укладають бетонну суміш. У сухі свердловини укладають напівжорстку бетонну суміш за допомогою бадді з дистанційним розкриттям і трамбують її трамбовкою. Бетонна суміш, розпираючи свердловину, трохи обтискує грунт, що поліпшує контакт палі з грунтом. Рухомі бетонні суміші подають у свердлвину за допомогою бетонолитної труби, а останнім часом – труби бетононасоса. Литі бетонні суміші можна скидати у свердловину на глибину 20 м і більше без ризику, що вони розшаруються. В заповнені водою свердловини бетонну суміш укладають за допомогою бетонолитної труби, яку утримують заглибленою на 0.8-1 м і виймають із свердловини в міру її заповнення.

Пневмотрамбовані палі – це ті самі буронабивні палі, виконані в обводнених грунтах, але для ущільнення бетонної суміші скважину закривають спеціальною шлюзовою камерою і стисненим повітрям ущільнюють бетон.

Частотрамбовані палі найбільше контактують з грунтом, грунт не вибурюється, а розсувається й ущільнюється металевою трубою діаметром 42 см. Нижній кінець труби закривають чавунним наконечником, який потім залишають у грунті. Трубу поступово наповнюють бетонною сумішшю і одночасно виймають за допомогою пневмомолота подвійної дії. Труба при цьому виконує зворотно-поступальний рух, що зумовлює трамбування бетонної суміші. Такі палі за своїми основними якостями подібні до забивних.

Буронабивні палі з поліпшеною основою виникли у зв’язку з тим, що досить високий опір грунту нижньому кінцю буронабивних паль використовується не повністю внаслідок розпушування дна на свердловини або обсипання грунту зі стінок. Особливістю цих паль є те, що дно свердловини перед бетонуванням трамбують або у нього забивають кілька маленьких (20х20 см завдовжки 2 м) паль зі скошеним вістрям, через це вони розходяться в різні боки, створюючи зону ущільнення грунту. Розширення стовбуру буронабивних паль(в нижній частині або з кількома розширеннями) збілшує їх несівну здатність. Вісесиметричне розширення свердловини виконують після її виготовлення за допомогою спеціального розширювача, який обертається навколо вертикальної осі. Під розширювачем підвішують баддю для збирання розпушеного грунту. Розширення роблять досить великі – 1-3 м у діаметрі.