5.Власні, закріплені та регулюючі дмб.

По экономической природе доходы подразделяются 1) собственные доходы 2) закрепленные или делегированные 3) регулирующие.

1 – собственные доходы – это доходы которые мобилизуются местными органами власти самостоятельно, на основе собственных решений и за счет источников определенных местными органами власти и на подведомственной им территории

2 Делегированные или закрепленные доходы – к ним относятся такие доходы которые на постоянной или долговременной основе полностью или частично закреплены за местными бюджетами.

3 – регулирующие – относятся такие налоги и доходы от которых устанавливается % отчислений в ниже стоящие бюджеты или которые в определенной доли распределяются между бюджетами разных уровней.

До принятия БК в Украине в качестве регулирующих налогов были

1) налог на прибыль 2) НДС 3) акцизный сбор 4) подоходный налог с граждан, а также дотации и субвенции

После принятия БК в качестве регулирующих доходов стали – дотации и субвенции. Такие доходы как налог на прибыль, НДС, акцизный сбор, были закреплены за гос бюджетами, а налог с дохода физ лица за местными бюджетами.

С принятием БК ДМБ разделены на 2 группы 1) доходы которые учитываются при определении межбюджетных трансфертов (первая корзина) или закрепленные или как иначе делегированные.

2) доходы которые не учитываются при определении межбюджетных трансфертов или собственные доходы.

К делегированным доходам относятся 1) налог с дохода физ лиц 2) гос пошлина – в части которой поступают в соответствующий бюджет 3) плата за лицензии на проведение определенных видов хоз деятельности и сертификаты которые выдаются исполнительными органами местных советов 4) плата за гос регистрацию СПД взымается исполнительными органами местных советов 5) Плата за торговый патент на осуществление некоторых видов предпринимательской деятельности ( за исключением нефтепродуктов) которая взимается исполнительными органами соответствующих советов.6) поступления админ штрафов, которые налагаются исполнительными органами соответствующих советов 7) единый налог для субъектов малого предпринимательства

К собственным относятся: 1) местные налоги и сборы 2) плата за землю ( в определенной доли) 3) налог в владельцев транспортных средств 4) поступление сумм % от пользования временно свободными средствами 5) налог на промысел 7) поступление дивидендов начисленных на акции, как хозяйственных обществ, которые находятся в собственности территориальных громад 8) плата за загрязнение окружающей среды 9) фиксированных сх налог.

24.Видатки, які враховуються та не враховуються при визначенні обсягу бюджетних трансфертів.

С принятием бюджетного кодекса расходы МБ делятся на:

1-расходы, которые учитываются при определении межбюджетных трансфертов (делегированные)

2-расходы, которые не учитываются при определении межбюджетных трансфертов (собственные)

К делегированным расходам относятся:

1-расходы на финансирование здравоохранения

2-образование

3-социальная защита и обеспечение

4-физ-ра и спорт государственного назначения

5-содержание памятников гос назначения

6-содержание органов власти

К собственным расходам относятся:

1-расходы на пожарную охрану

2-внешкольное образование

3-социальная защита и обеспечение (местного значения относительно детей, молодёжи, семьи, отдельных категорий)

4-программа развития ЖКХ и благоустройства населённых пунктов

5-культурно-просветительное значение

6-СМИ и кинематография местного значения

7-обслуживание долга органов местного самоуправления

8- содержание, эксплуатация и ремонт дорог

9-управление коммунальным имуществом

10-памятники местного значения

11-регулирование земельных отношений

20.Місцеві податки та збори, їх роль у формуванні доходів місцевих бюджетів. Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки і збори фактично було роздержавлено, виведено зі складу державних податків, і вони почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування.Питання місцевого оподаткування розв'язано в Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", за яким встановлено 14 місце­вих податків і зборів. Серед них: ринковий збір, збір за парковку автомобілів, збір за видачу ордера на квартиру, збір з власників собак, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах, збір з осіб, котрі беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, податок з реклами, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телезнімань, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, комунальний податок, збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, податок з реклами. У декреті визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів та надання пільг на них, а та­кож максимальні ставки місцевих податків і зборів. Практика застосування місцевих податків і зборів засвідчила, що використання їх в Україні поки що вкрай неефективне і вони своїх функцій не виконують. Підвищення ролі місцевих податків і збільшення частки доходів за їхній рахунок є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої фінансової автономії. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів — важливий інструмент зміцнення всієї фінансової системи України. Назріла потреба значно розширити перелік місцевих податків та повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження їх. Основу місцевого оподаткування мають забезпечити майнові податки. До­цільно запровадити місцеві податки на нерухоме майно юридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і на спадщину. Зарубіжний досвід також показує, що можна запроваджувати в Україні податки на цінні папери (на емісію акцій та облігацій), на біржові операції, на грошові капітали, на приріст капіталу, на осіб, які володіють двома квар­тирами, на видовища, на право розміщення офісів у центральній частині міста та ін. Звичайно, мова не може йти про одночасне запрова­дження всіх цих податків. Робити це необхідно обережно, поетапно і в контексті реформи всієї податкової системи, під час якої доцільно збалансувати співвідношення між надходженнями від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частки других. У новому законі про місцеві податки і збори доцільно передбачити дві групи місцевих податків і зборів: 1.місцеві податки і збори, що повністю регламентуються центральною владою. Місцеві органи влади матимуть право на встановлення пільг на ці податки. 2.місцевиі податки і збори можуть самостійно встановлюватися місцевою владою. Механізм державного контролю передбачає включення двох елементів: обов'язкову реєстрацію таких податків у Міністерстві фінансів України та встановлення верхніх меж податкових ставок.У процесі становлення системи місцевих податків в Україні має бути враховано великий позитивний зарубіж­ний досвід місцевого оподаткування.