3. Загальні критерії оцінки підсумкового контролю у формі іспиту

Оцінювання знань та вмінь студентів формою підсумкового контролю з якої є іспит, здійснюється на підставі результатів поточного і підсумкового контролю знань іспиту.

Іспит проводиться у формі виконання письмових екзаменаційних завдань. На іспит виносяться основні питання, тести, типові та комплексні задачі, що потребують творчої відповіді та уміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішенні практичних завдань тощо.

Білет з іспиту включає:

Два теоретичних питання.

Студент має право не складати іспит та отримати загальну підсумкову оцінку із зарахуванням йому навчального курсу, якщо він виконав протягом семестру усі види навчальної роботи з дисципліни без порушення встановлених термінів, успішно склав підсумковий модульний контроль і набрав кількість балів, яка відповідає позитивній оцінці за національною шкалою. В іншому разі він повинен обов'язково складати іспит.

Студент, який за результатами поточного контролю знань, занесеними викладачем у відомість обліку поточної і підсумкової успішності, набрав менше ніж 40 балів не допускається деканом факультету до іспиту.

Результати іспиту оцінюються в діапазоні від 0 до 20 балів (включно) з них:

- повне розкриття питання оцінюється у 5-10 балів;

- правильне розв'язання додаткових ситуаційних завдань — 5-10 балів;

У разі, коли відповідь студента оцінена менше ніж в 10 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами іспиту (тобто 0 балів).

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результати поточного контролю знань та за виконання завдань, що виносяться на іспит (за умови, що на іспиті студент набрав не менше 10 балів).

Якщо на іспиті студент набрав менше 10 балів, загальна підсумкова оцінка включає лише результати поточного контролю.

Екзаменаційні та загальні підсумкові оцінки з дисципліни доводяться до відома студентів протягом трьох днів після проведення іспиту.

4. Короткі методичні вказівки для модульного контролю

Модульний контроль з нормативного курсу “Історія економіки та економічної думки” розрахований на студентів І курсу, який має підтвердити, що вони засвоїли розділи предмету і можуть показати знання основ історії економіки та економічної думки.

Приступаючи до виконання модульного контролю, студент повинен спочатку оформити титульну сторінку, далі уважно ознайомитися із завданнями свого варіанту, який призначається викладачем. Якісне виконання оцінюється насамперед тим, наскільки самостійно, правильно виконано завдання.

Виконання модульного контролю студентом оцінюється у 5 балів. Завдання модульного контролю містить 2 питання (2 бали), ситуаційні завдання (2 бали), тестові завдання (1 бал). Для оцінки доцільно застосовувати такі співвідношення:

"0 балів" виконано 0-9% від максимально можливої кількості завдань.

"1 бал" - виконано 10-24% від максимально можливої кількості завдань.

"2 бали" - виконано 25-50% від максимально можливої кількості завдань.

"З бали" - виконано 51-74 від максимально можливої кількості завдань.

"4 бали" - виконано 75-90% від максимально можливої кількості завдань.

"5 балів" - виконано 91-100% від максимально можливої кількості завдань.

Виконання контрольної роботи займає 1 год. 10 хвилин, учбового часу.

Приклад питань:

1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки.

2. Формування засад ринкового господарства в Україні (90-ті роки XX ст.).

Приклад тестових завдань:

Вкажіть на єдино правильний варіант відповіді

1. Головною працею А. Маршалла є:

а) «Правові основи капіталізму»;

б) «Принципи економіксу»;

в) «Вартість і капітал»;

г) «Основні принципи економічної політики».

2. Праця А. Маршалла «Принципи економіксу» вийшла друком у світ:

а) 1850р.; в) 1920р.;

б) 1890р.; г) 1790р.

3. Автором концепції економіки добробуту є:

а) А. Маршалл; в) К. Менгер;

б) А. Пігу; г) В. Рошер.

4. В економічній науці «Хрестом Маршалла» прийнято називати:

а) точку перетину попиту і пропозиції;

б) залежність між обсягом, заробітною платою і кількіс­тю працівників;

в) перетин кривих попиту і пропозиції;

г) перетин кривої граничної корисності і кривої загаль­них витрат.