Ключові терміни

Класичне рабство – склалося на базі античної громади (Греція, Рим).

Поліс – (місто, держава), найчастіше ремісничого типу, які поповнювали нестачу в території та робочій силі у воєнних походах.

Палацове господарство – виникло на рубежі ІІІ-ІІ тис. до н.е. одночасно в різних районах острова Кріт. За рахунок натуральної і трудової повинності в палацах накопичувались запаси. Палац був одночасно адміністративним, релігійним центром, головною житницею, майстернею і торговельним центром.

Три основні напрями колонізації – перший найбільш потужний західний – Сицилія, Італія, другий північно-східний – узбережжя Чорного моря, третій найбільш слабкий південний і південно-східний.

Ергастерії – основний осередок ремісничого виробництва, майстерні, в яких широко застосовувалася рабська праця.

Вілла – основний тип рабовласницького багатогалузевого інтенсивного господарства (від 25 – до 100 га).

Латифундія – велике, головним чином, скотарське господарство римської верхівки.

Грошове господарство Рима ІІ ст. до н.е. – велика кількість банків, які виконували найрізноманітніші посередницькі функції в різних грошових розрахунках; розвиток зовнішньої торгівлі.

Пекулій – надання рабам ділянки землі, житла, худоби, знаряддя праці.

Колони – вільновідпущеники та раби, які отримали пекуліум, а також особи вільного походження, перш за все орендарі, і навіть дрібні землевласники, які рятуючись від пограбувань, та утисків, вступали під патронат магнатів, перетворюючись на колонів.

Хрематистика – “мистецтво наживати багатство” за допомогою великих торговельних угод для перепродажу і лихварських угод. “Мистецтво” вкладання і нагромадження капіталу.

Ранні каноністи заклали догматичні безальтернативні принципи релігійно-етичних норм - засудження торговельного прибутку і лихварського відсотка, заборонення великої торгівлі і лихварства.

Пізні каноністи – не заперечували лихварство, торговий прибуток, накопичення грошей.

Аллод – у германських племен та в ранньофеодальних державах Західної Європи вільно відчужувана індивідуально-сімейна земельна власність.

Бенефіцій – землеволодіння, яке дарував король або великий феод у довічне користування васалу за умови несення військової чи адміністративної служби.

Феод – земля, а іноді посада та прибуток, що їх одержував від свого сеньйора в спадкове володіння з умовою виконання певних обов’язків; лен.

Лен – спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей.

Меркантилізм – напрям у політичній економії та політика ряду європейських феодальних держав у ХV-XVIII ст., прихильники яких намагалися прискорити нагромадження капіталів стимулюванням зовнішньої торгівлі.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Найдавніші писемні джерела пам’яток економічної думки цивілізації Стародавнього Сходу.

2. Праця радника царя Чандра Гупти І Каутільйо “Артхашастра”.

3. Праці вчених Стародавньої Греції Платона, Аристотеля.

4. Праці вчених Стародавнього Риму Катона, Варрона, Колумелли.

5. Західноєвропейські держави раннього середньовіччя. Київська Русь.

Бібліографічний список до семінарського заняття 2

1.1.[Частина 1]; 1.2.[Частина 1]; 1.3.[Частина 1]; 1.4.[Розділи 1, 2]; 1.5.[Теми 1-4].