16.Причини та рушійні сили Нац-визв.Війни 17 ст.

Навесні 1648 р.в Україні почалося козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького,що переросло у національно-визвольну війну.

Метою війни було звільнити Україну з-під влади Речі Посполитої,сформувати власну українську державу.

Причини війни склалися у 30-40 роки XVII ст.

Соціально-економічні причини:

1)посилення кріпосного гніту:5-6 днів панщини на тиждень,зростання податків через товарне виробництво хліба у Польщі;

2)погіршення становища міщан через свавілля польської адміністрації;самі поляки визнавали,що в Україні править беззаконня.

3)скорочення реєстрового козацтва до 6 тис.чол.відповідно до «Ординації війська Запорозького»(1638);нереєстрові козаки перетворювалися на кріпаків,скасовано козацький суд,козакам заборонено обирати гетьмана,а територія їхнього проживання обмежена.

Політичні причини:

1)відсутність власної державності

2)нерівність у правовому й політичному становищі української православної шляхти

3)прагнення козацької верхівки здобути владу

Національно-релігійні причини:

1)утиски православ’я ,братств та братських шкіл,заборона православним обіймати адміністративні посади навіть у місцевих владних органах

2)поширення унії

3)політика спольщення населення

Зовнішньополітичні причини:

1)сусіди Польщі-Московська держава,Швеція та Туреччина-були зацікавлені в Послабленні Речі Посполитої.Так,Москва підтримувала всі антипольські козацькі повстання кінця XVI-початку XVII ст.

2)сваволя шляхти підривала міцність держави ,влада короля була ослаблена

3)європейські країни,послаблені Тридцятирічною війною(1618-1648рр.)були зайняті своїми проблемами і не втручалися в східноєвропейські процеси.

Війна мала антифеодальний національно-визвольний характер і проводилась під релігійними лозунгами.

Рушійними силами виступали козацтво,селянство,міщани,дрібна шляхта та православне духовенство.Керівна роль належала українській козацькій старшині.

17.

18 серпня 1649 р. було підписано Зборівський мир. За ним реєстр установлювався в 40 тис. козаків, польському війську та євреям заборонялося перебувати на Київщині, Чернігівщині та Брацлавщині, де урядові посади дозволялося займати лише козацькій старшині та православній шляхті, а православному митрополитові обіцялося місце в польському сенаті. Хоча всім учасникам повстання дарувалася амністія, більшість селян мали повернутися у кріпацтво. Польській шляхті в свою чергу, навпаки, дозволялося повертатися до своїх володінь. Лише тиск татар змусив Хмельницького піти на цю невигідну угоду, котра викликала широке невдоволення по всій Україні. Але оскільки поляки вважали, що поступилися надто великим, а козаки були переконані, що отримали замало, ця угода так і не була повністю виконана.

Зборівський мир висвітлив ті внутрішні й зовнішні проблеми, на які мав зважати Хмельницький. Те, що інтереси селянства фактично проігнорували у Зборові, не було випадковим недоглядом. Хоч Хмельницький і більшість його полковників, а також багато реєстрових козаків хотіли покращити долю селянства, вони не мали намірів цілковитого знищення кріпацтва. Для козацької верхівки. включаючи Хмельницького, це б означало підрив тієї соціально-економічної системи, в якій вони посідали помітне місце. Відтак уже в Зборові виник конфлікт між козацькою старшинською верхівкою та черню. З часом він розвинеться у фатальну ваду козацького устрою, що формувався на Україні.