- •3.Охарактеризуйте дословянський етап державотворення на території України у найдавніші часи
- •4) Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток, суспільний устрій та культури східних слов’ян напередодні їх об’єднання у феодальну державу.
- •Основні етапи державного розвитку Київської Русі
- •7)Запровадження християнства та його історичне значення
- •10.Роль кр і Гал-Вол.Князівства
- •11.Входження укр..Земель до складу Литви
- •16.Причини та рушійні сили Нац-визв.Війни 17 ст.
- •Вопрос 18
- •19.Основні етапи державного будівництва та боротьба б. Хмельницького за їх виконання.
- •21. Ситуація на Правобережжі
- •23. Розкрийте становище Запорозької Січі та Слобожанщини за часів «Руїни».
- •30.Основні положення “Конституції” Пилипа Орлика
- •31.Політика самодержавства по знищенню
- •36.Національно-визвольний рух в Україні у першій половині хіх століття
- •37.Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель.
- •40. Соціально-економічний розвиток укр. Земель.
- •45.Нова економічна політика та її здійснення в Україні
- •50. Окупаційний режим на території України та антифашистський Рух Опору у роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
- •51. Звільнення України від фашистських окупантів
- •52. Охарактеризуйте внесок українського народу у розгром нацистської Німеччини (1941-1945 рр.).
- •53. .Соціально-економічні, демографічні й геополітичні наслідки Другої світової війни та їх вплив на Україну.
- •54. Економічне і політичне становище України після Другої світової війни
- •55. Охарактеризуйте процеси повоєнної відбудови та економічного розвитку України у 1946-1953 рр.
- •56. Лібералізація радянського режиму, процеси десталінізації та їх вплив на Україну в період керівництва м.С.Хрущова.
- •57. Особливості модернізації економіки
- •58. Охарактеризуйте соціально-економічні реформи в урср у другій половині 50-х - 60-х роках хх ст.
- •59. Дисидентський рух в радянській Україні в 1965-1985 рр. Та його вплив на національно-культурні та політичні процеси.
- •61. Початок національного відродження
- •62. Демократизація суспільно-політичного життя в урср у період перебудови (1985-1991 рр.).
- •63. Акт проголошення незалежності України
36.Національно-визвольний рух в Україні у першій половині хіх століття
Національно-визвольний рух будь-якого народу неодмінно має базуватися на національній ідеї. Це та духовна основа, яка цементує його, наснажує, забезпечує широку підтримку мас та визначає суспільне орієнтування.
Утвердження національної ідеї українського народу – жити вільно на власній землі у своїй суверенній державі, сповідувати свою віру, дотримуватися традицій, плекати мову, культуру – розтяглося на довгі століття боротьби й поневірянь. В умовах колоніального існування, кріпосницького господарювання, національного визиску Україна не зреклася своїх ідеалів. На початку 40-х р.р. ХІХ століття центром національно-визвольного руху стає історична столиця України – Київ.
Особливості національно-визвольного руху
Пробудження національної свідомості. Розвиток культурницького руху. Формуванню національної ідеї сприяло поширення історичних знань, видання Й. Бодянським твору “Історія Русів” (1846 р.), Д.Бантиш-Каменським чотиритомної “Истории Малой России” (1822 р.), М.Маркевич п’ятитомної “Истории Малороссии ” (1843 р.). Велике значення для національного відродження мали твори Т.Г. Шевченка;
утворення громадських та суспільно-політичних організацій та їх вплив на національний рух в Україні;
діяльність навчальних закладів (Харківський, Київський університети), що активно долучилися до національно-культурного відродження;
утворення таємних політичних організацій.
Кирило – Мефодіївське товариство
У січні 1846 р. у Києві виникло Кирило-Мефодіївське товариство – перша українська нелегальна державницько-політична організація. Саме з цього часу розпочалася політизація українського національного руху. Ця таємна антикріпосницька організація була названа на честь слов’янських просвітителів, проповідників православної християнської релігії ІХ ст. Кирила і Мефодія.
Засновниками товариства були професор історії Київського університету Микола Костомаров, чиновник канцелярії генерал-губернатора Микола Гулак і вчитель Полтавського кадетського корпусу Василь Білозерський. Вони проголошували об’єднання слов’янських народів у федерацію зі столицею в Києві. Крім Миколи Гулака кирило-мефодіївці робили наголос на культурно-просвітницькій діяльності, яка мала створити передумови до соціальних реформ. Незабаром до них приєднався етнограф і письменник Пантелеймон Куліш, людина також поміркованих поглядів.
У квітні 1846р. членом товариства став Тарас Шевченко. Разом з Миколою Гулаком він очолив революційне крило кирило-мефодіївців і запропонував внести до програмних документів ідею повалення самодержавства та організації народного повстання проти кріпосництва. Особливий вплив на діяльність товариства мала поезія Т.Г. Шевченка, який у своїй творчості виступав проти поневолення народів, засуджував деспотизм царату, відстоював вільну Україну. Взагалі, внесок великого українського поета, просвітителя, художника, мислителя Т.Шевченка в загальну справу національного відродження був надзвичайно великим.
Програмні документи цієї організації сформульовані у “Книзі буття українського народу” і “Статуті слов’янського братства св. Кирила і Мефодія”, які передбачали:
1) створення демократичної федерації християнських слов’янських республік;
2) знищення царизму і скасування кріпосного права та станів;
3) утвердження у суспільстві демократичних прав і свобод громадян;
4) досягнення рівності у правах на розвиток національної мови, культури та освіти всіма слов’янськими народами;
5) поступове поширення християнського впливу на весь світ.
Програмні документи і матеріали, публіцистичні та художні твори, наукові праці, практичну громадську й просвітницьку діяльність Кирило-Мефодіївського товариства пронизує ідея національного відродження України. Кирило-мефодіївці виявили себе справжніми мислителями, послідовними борцями за вільну Україну, інтелектуальною елітою української нації. Незважаючи на те, що Кирило-Мефодіївське братство було розгромлено царизмом, а його учасники піддані репресіям, вплив його ідей на подальший розвиток України важко переоцінити – знову в усій його складності на порядок денний було винесено національне питання.
Найбільш впливовими політичними силами в Україні у другій половині ХІХ століття були загально-російські течії народників, соціал-демократія, лібералів, громадівський та жіночий рухи, український національний рух, діяльність товариства “Просвіта”, товариства ім. Т.Г. Шевченка.