- •Розділ ііі. Загальна і вікова фізіологія нервової системи
- •3.2.Поняття про збудливість, збудження, біоелектричні явища
- •4.14. Фізіологічні механізми емоцій та мотивів. Емоційний стрес. Вікові особливості емоційних реакцій.
- •І змістовний модуль розділ і. Вступ. Рівні організації живої системи
- •1.1.Предмет, завдання, методи анатомії і фізіології
- •1.2.Зв’язок анатомії і вікової фізіології з педагогікою, психологією, педіатрією, медициною
- •1.3. Рівні організації людського організму
- •Функціональна одиниця - фізіологічна система органів - функціональна система органів
- •1.4. Клітинна будова організму
- •1.5. Поділ клітин (мітоз, мейоз; овогенез, сперматогенез)
- •1.6. Тканини організму і їх життєві функції
- •Розділ іі. Закономірності росту і розвитку організму людини
- •2.1. Основні закономірності росту і розвитку дітей
- •2.2. Акселерація. Причини акселерації
- •2.3. Вікові періоди розвитку дитячого організму та їх анатомо-фізіологічна характеристика
- •2.4. Запліднення, ембріональний і плацентарний періоди розвитку
- •Розділ ііі. Загальна і вікова фізіологія нервової системи
- •3.1. Функції нервової системи, їх роль в морфологічному і фізіологічному розвитку організму
- •3.2.Поняття про збудливість, збудження, біоелектричні явища
- •3.3. Будова і функції нервових клітин, їх розвиток
- •3.4. Будова і функції нервових волокон
- •3.5. Синапси, передача збудження через синапси
- •3.6.Загальне уявлення про гальмування в нервовій системі, його значення
- •3.7. Рефлекс як основний принцип нервової діяльності
- •Р ецептор аферентний нейрон вставний нейрон
- •3.8. Характеристика функцій спинного і відділів головного мозку
- •3.9. Функціональне значення ретикулярної формації і лімбічної системи
- •3.10.Структурно-функціональна організація кори великих півкуль
- •3.11. Поняття про автономну нервову систему
- •3.12. Розвиток нервової системи. Вікові зміни структури і функціональних можливостей різних відділів центральної нервової системи
- •Розділ іv.Основи вчення про вищу нервову діяльність
- •4.1. Поняття про вищу нервову діяльність і психіку. Роль і.М.Сеченова і і.П.Павлова у створені вчення про внд
- •4.2. Природжені механізми регуляції поведінки (безумовні рефлекси, інстинкти)
- •4.3. Набуті механізми регуляції поведінки (умовні рефлекси, імпритинг)
- •4.4. Умови і механізми утворення умовних рефлексів
- •4. 5. Види умовних рефлексів
- •4. 6. Гальмування умовних рефлексів
- •4.7. Типи вищої нервової діяльності
- •4.8. Вікові особливості вищої нервової діяльності
- •4.9. Порушення внд (негативізм, дитячі страхи, неврози) та їх профілактика
- •4. 10. Поняття про першу і другу сигнальні системи дійсності
- •4. 11. Вікові особливості розвитку другої сигнальної системи
- •4. 12.Кіркові центри мови
- •4.13. Фізіологічні механізми уваги. Вікові особливості
- •4.14. Фізіологічні механізми емоцій та мотивів. Емоційний стрес. Вікові особливості емоційних реакцій
- •4.15. Фізіологічні механізми пам’яті
- •Розділ V. Аналізатори. Вікові особливості
- •5. 1.Значення аналізаторів
- •5. 2. Вчення і. П. Павлова про аналізатори. Відділи аналізатора
- •5.3. Властивості рецепторів
- •5.4.Значення та відділи зорового аналізатора
- •5.4.1.Поняття про акомодацію, рефракцію ока, астигматизм. Вікові особливості
- •5.4.2. Поняття про гостроту зору, бінокулярний зір
- •Колірний зір. Трикомпонентна теорія колірного зору
- •5.4.4. Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій
- •5.5. Слуховий аналізатор
- •5.5.1. Відділи слухового аналізатора
- •5.5.2. Будова слухового аналізатора
- •5.5.3.Механізм сприйняття звуку
- •5.5.4. Вікові особливості слухового аналізатора
- •5.6.Вестибулярний апарат
- •5.7. Смаковий аналізатор. Будова, вікові особливості
- •5.8. Нюховий аналізатор. Будова. Вікові особливості
- •5.9. Органи шкірного чуття (тактильне, температурне, больове), їх значення. Вікові особливості
- •5.10. Взаємодія аналізаторів
- •Іі змістовний модуль розділ vі.Ендокринні залози. Вікові особливості
- •6.1. Загальні закономірності діяльності залоз внутрішньої секреції
- •6.2. Гормони та їх вплив на ріст і розвиток організму
- •6.3. Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
- •6.4. Анатомо-фізіологічні особливості щитоподібної залози
- •6.5. Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
- •6.6. Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
- •6.7. Підшлункова залоза
- •6.8. Вилочкова залоза
- •6.9. Статеві залози. Вікові особливості
- •6.10. Гормони і статеве дозрівання
- •Розділ vіі. Вікові особливості обміну речовин і енергії. Харчування
- •7.1. Значення обміну речовин і енергії
- •7.2.Анаболізм і катаболізм як процеси обміну речовин
- •7.3. Проміжний обмін
- •7.6. Обмін вуглеводів
- •7.7. Водний і мінеральний обмін. Вітаміни
- •7.8.Основний обмін. Вікові особливості енергетичного обміну
- •7.9.Харчування і енергетична цінність харчових речовин
- •Розділ vііі. Особливості крові та анатомія, фізіологія серцево-судинної системи дитини
- •8.1.Внутрішнє середовище організму. Кров
- •8.2. Плазма крові
- •8.3. Форменні елементи крові
- •Лейкоцити. Лейкоцити або білі кров’яні тільця, - це безбарвні клітини, які містять ядра різноманітної форми. В 1 мм3 крові здорової людини міститься близько 6000...8000 лейкоцитів.
- •8.4. Захисні властивості крові Як уже згадувалося вище, лейкоцити крові здатні до фагоцитозу.
- •8.5. Зсідання крові
- •8.6. Групи крові. Переливання крові
- •8.7. Лімфа і лімфообіг
- •8.8. Органи серцево-судинної системи
- •Кровообіг.Значення кровообігу. Кров може виконувати життєво необхідні функції, перебуваючи в безперервному русі. Рух крові в організмі, її циркуляція становлять суть кровообігу.
- •8.9. Робота серця
- •8.10. Рух крові по судинах
- •8.11. Регуляція серця і судин
- •Ііі змістовний модуль розділ іх. Опорно-рухова система. Вікові особливості
- •9.1.Значення опорно-рухового апарата
- •9.2. Загальні відомості про скелет. Вікові особливості
- •9.3. Будова скелета. Вікові особливості
- •9. 4. М'язова система. Вікові особливості
- •9.5. Скоротність як основна властивість м'язів. Динамічна та статична робота мязів
- •9. 6. М'язовий тонус
- •9.7. Розвиток рухів у дітей
- •9.8. Роль фізичної праці і фізичної культури в розвитку рухового апарата у дітей
- •9. 9. Значення фізичної культури в розвитку рухового апарата у дітей
- •Розділ х. Анатомія, фізіологія і гігієна органів дихання дитини
- •10.1. Значення органів дихання
- •10. 2. Будова органів дихання
- •10.3. Механізм дихання
- •10.4. Легенева вентиляція
- •10.5. Газообмін у легенях і тканинах
- •10.6. Регуляція дихання
- •Контрольні запитання
- •Розділ хі. Анатомія та фізіологія органів травлення дитини
- •11.1. Значення і суть процесів травлення
- •11.2.Методи дослідження діяльності травних залоз
- •11. 3. Загальний план будови органів травлення
- •11. 4.Особливості травлення в ротовій порожнині. Вікові особливості
- •11. 5. Регуляція слиновиділення
- •11. 6. Стравохід. Вікові особливості стравоходу
- •11.7. Особливості травлення порожнині шлунку
- •11.8. Особливості травлення їжі в тонкому кишечнику. Вікові особливості
- •11. 9.Всмоктування в травному каналі
- •Розділ хіі. Анатомія та фізіологія органів виділення дитини
- •12.1.Значення процесів виділення
- •12. 3. Механізм сечоутворення
- •12. 4. Нервова і гуморальна регуляція сечовиділення
- •13. 1.Функції шкіри
- •13. 2. Будова шкіри. Вікові особливості.
- •13.3 Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
- •13.4. Залозистий апарат шкіри
- •13.5.Теплорегуляція шкіри. Вікові особливості
- •Через органи дихання 12,1
- •13.6.Температура тіла. Регуляція температури тіла
- •10.7. Гігієна шкіри дитини
- •13.8.Загартовування дитячого організму
7.6. Обмін вуглеводів
Роль вуглеводів в організмі. Протягом життя людина з'їдає близько 10 т вуглеводів. Вони надходять в організм головним чином у вигляді крохмалю. Розщепившисьу травному каналі до глюкози, вуглеводи всмоктуються в кров і засвоюються клітинами. Особливо багата на вуглеводи рослинна їжа: хліб, крупи, овочі, фрукти. Продукти тваринного походження (за винятком молока) містять мало вуглеводів.
Вуглеводи — головне джерело енергії, особливо при посиленій м'язовій роботі. У дорослих людей більше половини енергії організм одержує за рахунок вуглеводів. Розпад вуглеводів із вивільненням енергії може відбуватися як у безкисневих умовах, так і в присутності кисню. Кінцеві продукти обміну вуглеводів—вуглекислий газ і вода. Вуглеводи мають здатність швидко розпадатися і окислятися.
При сильному втомленні, під час важких спортивних змагань споживання кількох шматочків цукру поліпшує стан організму.
В крові кількість глюкози підтримується на відносно сталому рівні (близько 110 мг%). Зменшення вмісту глюкози веде до зниження температури тіла, розладу діяльності нервової системи, втомлення. У підтриманні постійного рівня цукру в крові велику роль відіграє печінка. Підвищення кількості глюкози зумовлює відкладення її в печінці у вигляді запасного тваринного крохмалю — глікогену. Глікоген мобілізується печінкою при зниженні вмісту цукру у крові. Глікоген утворюється не тільки у печінці, а й у м'язах, де його може накопичуватися до 1—2%. Запаси глікогену в печінці досягають 150 г. При голодуванні і м'язовій роботі ці запаси скорочуються.
Якщо вміст глюкози в крові збільшується до 0,17%, то вона починає виводитися із організму з сечею. Звичайно це відбувається при вживанні з їжею великої кількості вуглеводів. Тим самим вміст цукру в крові вирівнюється.
Проте в крові може бути і стійке підвищення вмісту цукру. Це трапляється при порушенні функції залоз внутрішньої секреції (головним чином підшлункової), що приводить до розвитку цукрового діабету. При цьому захворюванні втрачається здатність тканин засвоювати цукор, а також перетворювати його в глікоген і відкладати в печінці. Тому рівень цукру в крові завжди підвищений, що спричинює посилене виділення його з сечею.
Значення глюкози для організму не вичерпується її роллю як джерела енергії. Вона входить до складу цитоплазми і, отже, необхідна для утворення нових клітин, особливо в період росту. Входять вуглеводи і до складу нуклеїнових кислот.
Вуглеводи мають важливе значення також для обміну речовин у центральній нервовій системі. При різкому зниженні кількості цукру в крові бувають різкі розлади діяльності нервової системи. Настають судоми, марення, втрата свідомості, зміна діяльності серця. Якщо такій людині ввести в кров глюкозу або дати з'їсти звичайний цукор, то через деякий час ці важкі симптоми минають.Повністю цукор з крові не зникав навіть при відсутності його в їжі, бо в організмі вуглеводи можуть утворюватися із білків і жирів.
Потреба в глюкозі різних органів неоднакова. Мозок затримує до 12% глюкози, що надходить до організму, кишечник— 9, м'язи—7, нирки—5%. Селезінка і легені майже зовсім її не затримують.
Обмін вуглеводів у дітей. У дітей обмін вуглеводів здійснюється з великою інтенсивністю, що пояснюється високим рівнем обміну речовин взагалі в дитячому організмі. Вуглеводи в дитячому організмі виконують не тільки роль основних джерел енергії, а й важливу пластичну роль при формуванні клітинних оболонок, речовини сполучної тканини. Вуглеводи беруть участь в окисленні кислих продуктів білкового і жирового обміну, чим сприяють підтриманню кислотно-лужної рівноваги в організмі.
Інтенсивний ріст дитячого організму потребує значної кількості пластичного матеріалу — білків і жирів. Тому в дітей утворення вуглеводів із білків і жирів обмежене.
Добова потреба у вуглеводах у дітей висока і становить у грудному віці 10...12 г на 1 кг маси тіла. В наступні роки потрібна кількість вуглеводів коливається від 8...9 до 12...15 г на 1 кг маси.
Від 1 до 3 років на добу дитині треба давати з їжею в середньому 193 г вуглеводів, від 4 до 7 років — 287 г, від 9 до 13 років — 370 г, від 14 до 17 років—470 г, дорослому— 500 г.
Засвоюються вуглеводи дитячим організмом краще, ніж дорослим (у немовлят на 98...99%). Проте, як говорилося вище, при надмірній кількості цукру, який надійшов у організм, він виводиться з сечею. Взагалі діти відрізняються відносно більшою витривалістю до підвищеного вмісту цукру в крові, ніж дорослі.
У дорослих глюкоза з'являється в сечі, якщо її надходить 2,5...З г на 1 кг маси тіла, тоді як у дітей лише при надходженні 8...12 г глюкози на 1 кг маси. Вживання значної кількості вуглеводів з їжею може призвести до збільшення у дітей цукру в крові у два рази, але уже через годину вміст цукру в крові починає знижуватися, а через 2 год повертається до норми.