3.3. Будова і функції нервових клітин, їх розвиток
Нервова система має нейронний тип будови, тобто її структурною і функціональною одиницею є нервова клітина - нейрон. Нейрони контактують між собою спеціальними утвореннями - синапсами.
Нейрон - це складно побудована високо диференційована нервова клітина, яка сприймає подразнення, переробляє їх і передає до різних органів тіла. Складність функції нейрона зумовлює особливості його будови. Нейрони мають дуже різноманітну форму. Разом з тим, загальна будова їх не відрізняється від будови будь-якої іншої клітини нашого тіла. Особливістю в будові нейронів є велика кількість клітинних відростків і наявність в цитоплазмі специфічних утворень: тигроїдної речовини та нейрофібріл.
У кожній нервовій клітині можна виділить такі елементи: тіло, дендрити, аксонний горбок та аксон з пересинаптичним закінченням.
Тіло нейрона має клітинну оболонку /мембрану/, ядро з ядерцем, цитоплазму з усіма органелами, тигроїдною речовиною та нейрофібрилами /довгими білковими молекулами/, які забезпечують високоактивну функціональну діяльність, пластичне і енергетичне забезпечення функцій.
Кожний нейрон має один довгий відросток - аксон /від грецьк. acson - вісь/, або нейріт. Та ділянка нейрона, де починається аксон, має назву аксонний горбок. Він має форму конуса, верхівкою спрямованого до аксона. Цей утвір - найбільш збудлива частина клітини. Саме тут виникає потенціал дії нервових клітин, що розповсюджується до аксона. Аксон відрізняється великою довжиною, від кількох сантиметрів до 1 – 1,5м. Кінець аксона дуже гіллястий, тому один аксон може вступати в контакт з багатьма сотнями клітин. Аксони проводять збудження від тіла нервової клітини до других нейронів і є своєрідним “виходом” з клітини.
Мал. 7. |
Функції “входу” нейрона виконують його численні короткі, дуже розгалужені відростки-дендрити /від грецьк. dendron - дерево/. Від однієї клітини може відходити від 1 до 1000 дендритів. Ці відростки сприймають інформацію, тому вони мають значну площу стикання з іншими нейронами. За рахунок великої кількості шипиків /мікровиростів на поверхні дендрита/. Особливого розвитку шипики досягають на клітинах кори головного мозку. Кількість нейронних шипиків значно збільшується після народження і під час навчання.
Отже, по дендритах збудження поширюється від рецепторів або інших нейронів до тіла клітини, а по аксону сигнали передаються до інших нейронів або до робочих органів.
3.4. Будова і функції нервових волокон
Відросток нервової клітини, вкритий оболонкою, називають нервовим волокном. В центрі нервового волокна проходить осьовий циліндр вкритий мієліновою оболонкою, і тоді таке нервове волокно називають мієліновим. Більшість нервів, які інервують тіло /м’язи, зв’язки, сухожилля, надкісниця кісток/, є мієліновими. Мієлін - це жироподібна речовина, що виконує трофічні, захисні та електроізолюючі функції. Швидкість проведення збудження по них -120 м/с.
Немієлінові нервові волокна не мають мієлінові оболонки, вони вкриті тільки тоненькою ендотеліальною оболонкою. Ці волокна зустрічаються переважно в нервах автономної /вегетативної/ нервової системи. Швидкість проведення збудження в них значно нижча, ніж у мієлінових волокон і становить лише 1-30 м/с.
Скупчення нервових волокон вкрите зверху сполучнотканинною оболонкою називається нервом.
Виділяють:
чутливі нерви - аферентні, проводять нервові імпульси до центральної нервової системи. Це доцентрові нерви;
рухові нерви ( ефективні, відцентрові) передають збудження із центральної нервової системи до інервованого органа /ефектора/;
змішані нерви - до їх складу входять і доцентрові, і відцентрові волокна. Більшість нервів у людини – змішані.
На ранніх стадіях ембріонального розвитку для нервової клітини характерна наявність великого ядра, оточеного незначною кількістю цитоплазми. В процесі розвитку відносний обсяг ядра зменшується. На третьому місяці внутрішньоутробного розвитку починається ріст аксона. Дендрити виростають пізніше аксона. Шипики на них розвиваються в основному після народження.
На перших етапах онтогенезу мієлінова оболонка відсутня. На момент народження нею вкриті лише рухові нерви. Мієлінізація насамперед відмічається в периферичних нервах, потім цей процес поширюється на волокна спинного мозку, стовбурну частину головного мозку, мозочок і пізніше - на волокна головного мозку. До 3-річного віку в основному завершується мієлінізація нервових волокон, хоча ріст мієлінової оболонки і осьового циліндра триває і після трьох.
Ріст мієлінової оболонки веде до підвищення швидкості проведенні збудження по нервовому волокну, і, як наслідок цього, зростає збудливість нейрона. Формування оболонок в значній мірі залежить від умов життя людини. В несприятливих умовах процес мієлінізації нервів у дитини може сповільнюватись на декілька років, що ускладнює керуючу і регулюючу діяльність нервової системи.