83. Особливості розвитку світового господарства на зламі XIX-XX ст. Та їх відображення в концепціях імперіалізму(Дж. Гобсон, в.І Ленін, к. Каутський, р. Гільфердінг, й. Шумпетер)

На зламі XIX—XX століть під впливом монополізації суттєвих деформацій зазнали конкурентні відносини, що призвело до серйозних соціально-економічних потрясінь (банкрутства слабких підприємств, безробіття, зубожіння робітників і сільського населення тощо). Крім того, посилення монополізації виробництва зміцнило політичну владу монополістичної буржуазії, яка й надалі прагнула проводити олігархічну політику.

У цей період все частіше у літературі зявляється термін «імперіалізм», переважно в значенні експансіоністської зовнішньополітичної діяльності капіталістичних держав. Дж А Гобсон є засновник економ. Імперіалізму. У своїй праці «Імперіалізм» він говорить, що в основі новітніх тенденцій розвитку сус-ва лежать фін інтереси капіталістів.. Створюється сталий надлишок капіталу у виробництві і ринок цієї країни стає тісний для великих фірм. Фінансова буржуазія шукає нові можливості для інвестування за межами своєї країни. Але там монополісти стикаються з іншими(внутрішніми) конкурентами, для усунення яких фін буржуазія використовує власні держави, втягуючи їх у політичні афери та імперіалістичні авантюри, створюючи загрозу війни. Це був економ. стрижень імпер-зму. Боротися з імпер-змом можна тільки завдяки сусп реформам, що обмежували б доходи олігархів. Ленінська теорія імпер-зму(«імпер-зм як найвища стадія капіталізму» 1916 р )побудована на марксистських засадах. Проте вона містила ґрунтовний аналіз монополій, їх форм, сутності фін капіталу та фін олігархії, економ територіального поділу світу. Але ідеологічна спрямованість обумовила певну обмеженість, зокрема у позитивних рисах монополій. Економічну інтерпретацію розвивав Р. Гільфердинг «Фін капітал». Учасники II Інтернаціоналу К.Каутський і Р. Люксембург намагалися обґрунтувати тезу, що імпер-зм не є прямим породженням капіталізму. Шумпетер «Соціологія імперіалізму» відстоював думку, що саме природа людини(а не суспільство) призводить до війн. Він вважав, що клас воїнів був завжди і є нормальним у сусп.; монополії це викривлена природа капіталізму; імпер-зм виникає внаслідок егоїзму фін олігархії. Він вважав, що імпер-зм не є необхідною умовою розвитку, а просто ВИПАДКОВЕ поєднання мілітаризму, монополії і фін олігархії. Прибрати 2 останніх через сусп реформи, то капіталізм стане нормальним.

84. Зміни в ринковому господарстві на етапі державно-монополістичного розвитку та їх відображення в теоріях конкуренції е. Чемберлена, Дж. В. Робінзон, й. Шумпетера)

Розкрити нову якість ринкової господарської системи, що входила у суперечність із панівною неокласичною доктриною, спробували майже одночасно і незалежно один від одного провідні економісти XX ст. Дж. Робінсон та Е. Чемберлін. Зокрема, Дж. Робінсон у праці «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933) спростовує існування вільної(досконалої) конкуренції як механізму, що забезпечує економічну рівновагу. Дж. Робінсон вважає можливість використання ціни як інструменту впливу на попит і регулювання збуту шляхом «дискримінації в цінах», тобто сегментування ринку з огляду на різну еластичність попиту за ціною в різних категоріях споживачів. У результаті своїх досліджень вона доходить висновку, що можливість цінового маневрування підриває основні постулати класичної теорії: незалежність ціноутворення, ототожнення рівноваги попиту і пропозиції з оптимальним використанням ресурсів. У цьому ЇЇ позиція принципово відрізняється від позиції Е. Чемберліна, який вважав, що саме механізм монополістичної конкуренції найліпше забезпечує інтереси економічного добробуту підприємців, фірми та держави. Вчений у своїй головній праці «Теорія монополістичної конкуренції» (1933) аналізував структуру ринку, що поєднує елементи конкуренції з елементами монополії. На думку Е. Чемберліна, монопольне становище на ринку досягається за рахунок диференціації продукту, під якою він розумів різні властивості товару, умови його реалізації й доведення продукту до споживача. Тобто ринок будь-якого виробника за умов монополістичної конкуренції визначається трьома чинниками: ціною продукту, його особливостями та витратами зі збуту. В цілому їхні теорії доводять, що у центрі економічної рівноваги, як і раніше залишається ціна, витрати виробництва, прибуток, попит на продукцію, мотиви підприємницької діяльності.